Рішення № 57205982, 31.03.2016, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/7139/15-ц

провадження № 2/361/296/16

31.03.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2016 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_6, треті особи: Орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартирою №50 у будинку №5 по вулиці Слави у селі Княжичі Броварського району Київської області.

В обґрунтування позову зазначала, що їй на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 серпня 2002 року на праві приватної власності належить однокімнатна квартира №50, що розташована у будинку №5 по вулиці Слави у селі Княжичі Броварського району Київської області. На прохання її сина ОСОБА_7 за її згодою у цій квартирі тимчасово було зареєстровано її малолітніх онуків ОСОБА_4, 2006 р.н., та ОСОБА_5, 2012 р.н., які у даній квартирі ніколи не проживали та не проживають. Із самого народження діти фактично постійно проживають за місцем реєстрації і проживання їхньої матері ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.

У 2013 році вона вибула на постійне місце проживання до Російської Федерації, де бажає проживати у подальшому, тому має намір продати належну їй на праві власності вказану квартиру. У звязку з чим, вона неодноразово зверталася до батьків її онуків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зняти дітей з реєстрації у цій квартирі. Проте, мати онуків ОСОБА_6 зняти дітей з реєстрації місця проживання у належній їй квартирі добровільно відмовляється.

Реєстрація малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у квартирі перешкоджає їй вільно розпоряджатися належним їй майном, обмежує законні права власника квартири.

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_9 у суді позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному, просили суд позовні вимоги задовольнити.

Законний представник відповідачів мати дітей ОСОБА_6 і представник останньої ОСОБА_10 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на незаконність і необґрунтованість заявлених вимог, оскільки діти більше одного року за місцем своєї реєстрації не проживають з обєктивних причин: малолітній вік та наявність у квартирі орендарів. Просили суд у задоволенні позову відмовити.

Також законний представник відповідачів ОСОБА_6 у суді пояснила, що з вересня 2012 року двоє її малолітніх дочок ОСОБА_11 і ОСОБА_5 проживають разом із нею у місті Бровари Київської області. Якщо батько дітей третя особа ОСОБА_7 сплатить заборгованість за аліментами на дітей, яка станом на 01 березня 2016 року складає більше 17000 грн., то вона надасть свою згоду на зняття дітей з реєстрації місця проживання у квартирі позивача.

Третя особа: Орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області у судове засідання не зявився, подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

Третя особа: ОСОБА_7, батько малолітніх відповідачів, у суді позов підтримав та пояснив, що мати двох їхніх дочок ОСОБА_6 згоди на зняття дітей з реєстрації у квартирі його матері ОСОБА_3 не надає, за зняття дітей з реєстрації місця проживання у квартирі позивача вимагає від нього значну суму грошей, чим перешкоджає ОСОБА_3 у вільному розпорядженні належною їй на праві приватної власності квартирою.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12 серпня 2002 року на праві приватної власності належить однокімнатна квартира №50, що розташована у будинку №5 по вулиці Слави у селі Княжичі Броварського району Київської області, загальною площею 36,1 м2, житловою 18,7 м2.

Згідно із довідкою №1702 (форма № 3) від 05 жовтня 2015 року, виданої виконавчим комітетом Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, у даній квартирі, крім позивача ОСОБА_3, із 23 лютого та 22 березня 2012 року відповідно зареєстровані двоє її онуків: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Батьком зазначених дітей є син позивача третя особа ОСОБА_7, матірю їхній законний представник ОСОБА_6, останні з 29 жовтня 2005 року перебували у шлюбі. Рішенням суду від 24 грудня 2014 року шлюб між ними розірвано.

Відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2015 року на користь матері дітей ОСОБА_6 за її позовом з батька дітей ОСОБА_7 стягуються аліменти на двох дітей у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), починаючи із дня подачі позову 17 грудня 2014 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Із даного рішення суду вбачається, що малолітні ОСОБА_4, 27.07.2006 р.н., та ОСОБА_5, 09.03.2012 р.н., на день подачі вказаного позову постійно проживали разом із матірю ОСОБА_6 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Даний факт підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_6 від 24 грудня 2014 року за №13-14/058, складеним депутатом Броварської міської ради Київської області ОСОБА_12

За змістом ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У ст. 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно із ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 405 ЦК України член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

За змістом ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

У ч. 1 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд встановив, що малолітні відповідачі ОСОБА_4, 2006 р.н., та ОСОБА_5, 2012 р.н., будучи зареєстрованими у належній позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності однокімнатній квартирі АДРЕСА_2, у даній квартирі не проживають з вересня 2012 року, із цього часу вони фактично постійно проживають разом зі своєю матірю ОСОБА_6 за зареєстрованим місцем проживання останньої за адресою: АДРЕСА_1.

Факт не проживання малолітніх відповідачів у належній позивачу на праві власності квартирі з вересня 2012 року, тобто більше одного року, знайшов своє підтвердження в суді. Поважних причин їхнього не проживання у вказаній квартирі судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернення до суду за захистом порушеного права.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що малолітні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не проживають у належній ОСОБА_3 на праві власності квартирі більше одного року без поважних причин, а також те, що їхня реєстрація у цій квартирі перешкоджає позивачу у вільному розпорядженні даною квартирою та порушує права позивача як власника, суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Доводи сторони відповідача про те, що малолітні діти не можуть проживати у вказаній вище квартирі самостійно через свій вік, висновків суду не спростовують, оскільки місцем проживання дітей, які не досягли десяти років, є місце проживання одного із батьків.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 209, 212 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою №50 у будинку №5 по вулиці Слави у селі Княжичі Броварського району Київської області.

Визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування квартирою №50 у будинку №5 по вулиці Слави у селі Княжичі Броварського району Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.