Ухвала суду № 57204467, 18.04.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"18" квітня 2016 р. Справа № 817/3459/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" лютого 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання протиправним та скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 р. визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2015 р. № 25727829, яким проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 43,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс".

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі. Зазначає, що вказаний спір не є публічно-правовим, оскільки нотаріус не є суб'єктом владних повноважень.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належала квартира площею 43,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, про що 26.11.2007 р. внесено запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно за №539-57629.

24.10.2007 р. між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (Банк) та ОСОБА_4 (Позичальник) укладено кредитний договір №1701/1007/71-047, відповідно до п.1.1 договору Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 35 000 євро на строк з 24.10.2007 р. по 23.10.2032 р. включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 24.10.2007р. між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (Іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_4 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №1701/1007/71-047-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М.Ю. (а.с.22-25), за умовами якого, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 П., м. Рівне Рівненської області, загальною площею 43,4 кв.м., житловою площею 13,5 кв.м., складається з 1 (однієї) кімнати, в придатному для проживання стані.

28.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариство "Сведбанк", яке виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу №15, відповідно до якого відступлено право вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених в реєстрі, в тому числі за договором від 24.10.2007 р. №1701/1007/71-047, укладеним з ОСОБА_4 При цьому сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах та права вимоги по договорам забезпечення, укладених з боржниками відступаються банком Фактору за цим договором на основі "як є" без надання будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі.

Також, 28.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариство "Сведбанк" (Первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (Новий іпотекодержатель) укладено договір, предметом якого стало відступлення права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними реєстрі, в тому числі за договором від 24.10.2007 р. №1701/1007/71-047-Z-1, укладеним з ОСОБА_4

Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" направлено ОСОБА_4 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 15.11.2013 р. вих. №512314-юр, в якому зазначено, що борг за кредитним договором від 24.10.2007 р. №1701/1007/71-047 станом на 15.11.2013 р. складає 36352,09 Євро та заявлено вимогу про усунення порушень умов даного договору.

На підставі заяви уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 25727829 від 30.10.2015 року, яким проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" код ЄДРПОУ 38004195 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 43,4 кв.м., реєстраційний номер майна 9399079, що є предметом Іпотечного договору

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень урегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 р.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено коло осіб, які можуть бути державними реєстраторами, а саме: державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Нотаріус, як спеціальний суб'єкт, здійснює функції державного реєстратора, в тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (п.1 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною 9 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи, визначені у частині сьомій цієї статті (власник, інший правонабувач, сторона правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи), повинні повідомити орган державної реєстрації прав, державного реєстратора про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна (ч.10 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Кабінет Міністрів України постановою №868 від 17.10.2013 р. затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. №868 встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, які також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав осіб на нерухоме майно.

Проте, умовами договору не передбачено можливість прийняття рішення нотаріусом щодо позбавлення права власності на квартиру шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем. Зокрема, п. 12.3. іпотечного договору передбачено способи задоволення вимог іпотекодержателя. Так, відповідно до п. 12 Іпотечного договору № 1701/1007/71-047-Z-L, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М.Ю., іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги одним з таких способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

п. 12.1. за рішенням суду;

п. 12.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса;

п. 12.3. згідно з договором задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2:

п. 12.3.1. передбачає право іпотекодержателя в порядку встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку", зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки. Підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є договір задоволення вимог або застереженням в договорі, яке прирівнюється до такого договору.

п. 12.3.2. передбачає право іпотекодержателя в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", продати від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 цього Закону, договором про задоволення вимог іпотекодержателя також вважається і відповідне застереження в іпотечному договорі. Частина 3 тієї ж статті розкриває способи позасудового врегулювання спору за договором про задоволення вимог іпотекодержателя - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону та право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків (ч.1 ст.38 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 9 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

З огляду на вищезазначене, як за договором іпотеки так і Законом України "Про іпотеку" нотаріус, в процесі звернення стягнення на предмет іпотеки має право посвідчувати договори купівлі-продажу іпотечного майна, що укладаються між іпотекодержателем та будь-якою особою-покупцем та відповідно вносити записи до державного реєстру про перехід права власності до особи покупця на підставі договору купівлі-продажу, але ні в якому разі не приймати рішення щодо наділення чи позбавлення ту чи іншу особу права власності, всупереч вимогам закону, порушуючи фундаментальні принципи права та норми діючого законодавства.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, задовольнивши позовні вимоги та скасувавши зазначене рішення.

Доводи апелянта про те, що нотаріус не є суб'єктом владних повноважень, а тому вказаний спір не є публічно-правовим та не відноситься до юрисдикції адміністративного суду є безпідставними.

Враховуючи те, що з прийняттям Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Держава в цій частині делегує нотаріусам владні повноваження, а тому розгляд позовів щодо оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно належить до адміністративної юрисдикції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" лютого 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: Є.В.Одемчук

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" квітня 2016 р.

-

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2,3 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_4,33000,

АДРЕСА_6

4- відповідачу/відповідачам: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна АДРЕСА_7

5 - третій особі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - пр-т Московський,28-А, БЦ"SP-HALL",м.Київ,04655,

6 - представнику позивача ОСОБА_3, АДРЕСА_5