Постанова № 57204377, 14.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3532/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

апелянта - ОСОБА_1;

представника прокуратури - Пашаєва Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави, в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, до державного реєстратора реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Колесніченко Ірини Сергіївни, Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області про скасування рішення,

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року прокурор Овідіопольського району Одеської області в інтересах Держави, в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Колесніченко Ірини Сергіївни, Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №12348308 від 11 квітня 2014 року щодо реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, садівничий кооператив «Едем», земельна ділянка НОМЕР_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, за ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про порушення державним реєстратором п.п. 81, 83 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (надалі - Порядок державної реєстрації), що потягло прийняття незаконного рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд скасував рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12348308 від 11 квітня 2014 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з неповним з'ясуванням та недоведеністю всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт просить прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Апелянт в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

Апелянту було відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому процесі, на підставі ч.2 ст.128 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що п.3 розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації №1183 від 21 вересня 2007 року було передано безоплатно у власність громадянам України - членам обслуговуючого кооперативу «Садівничий кооператив «ЕДЕМ» земельні ділянки загальною площею 0,7185га (рілля) для ведення садівництва в ОК «СК «ЕДЕМ» на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів) згідно зі списком.(а.с.11).

Даний список включає в собі - ОСОБА_5, якій передано земельну ділянку НОМЕР_2 в ОК «СК «ЕДЕМ» (а.с.12).

21 березня 2008 року Овідіопольською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №323 про внесення змін до попереднього розпорядження від 21 вересня 2007 року №1183 та рядок 2 у Додатку викладено у наступній редакції:

«земельна ділянка ОК «СК «ЕДЕМ» НОМЕР_2 розміром 0,0682га передано у власність громадянці ОСОБА_4».

30 червня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 прийняв в дар належну ОСОБА_4 на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,0682га, розміщену на землях, які перебувають у віданні Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, надану для ведення садівництва, склад угідь: рілля - 0,0682га., що знаходиться в ОК «СК «ЕДЕМ», ділянка НОМЕР_2, належну дарувальнику на підставі державного акту на право власності на землю НОМЕР_3, виданого згідно розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації від 21 березня 2008 року №323, кадастровий номер ділянки НОМЕР_1.(а.с.26-27).

Дізнавшись про порушення своїх прав, ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Овідіопольської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування пункту 3 розпорядження від 21 березня 2008 року № 323, яким були внесені зміни до розпорядження від 21 вересня 2007 року №1183 та визнання державного акту недійсним.

За результатами розгляду даного позову, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року по справі №2/1570/7227/11 було визнано протиправним та скасовано пункт 3 розпорядження №323 від 21 березня 2008 року та визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 від 24 липня 2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_4 (а.с.14-20).

Дане рішення набрало законної сили на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року (а.с.21-25).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року вказані рішення судів залишено без змін.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 11 квітня 2013 року було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 (а.с.148-149).

08 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби з заявою про державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за вищевказаною адресою та подав наступний перелік документів (а.с.144-167), зокрема:

- свідоцтво про право власності на земельну ділянку, що розташована в Одеської обл.., Овідіопольському районі, сщ/ рада Таїровська, «Едем» садівничий кооператив, земельна ділянка НОМЕР_2 від 30 квітня 2013 року (а.с.161);

- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, дата реєстрації - 11 квітня 2013 року.

- довідку про підтвердження адреси;

- декларацію про початок виконання будівельних робіт №ОД08211009138;

- зведений акт вартості будинків, господарських будівель та споруд.

11 квітня 2014 року державним реєстратором прийнято спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12248308, яким за ОСОБА_1 зареєстроване право приватної власності на незавершене будівництво, що розташоване за вказаною адресою (а.с.147).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12348308 від 11 квітня 2014 року прийнято на підставі документа, що не має юридичної сили, а також без наявності повного пакету необхідних документів, що вимагаються при проведенні реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Також суд врахував обставини того, що підстави, на яких у ОСОБА_4 виникло право власності та розпорядження спірною земельною ділянкою - скасовані.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, оскільки, надавши в мотивувальній частині рішення правову оцінку акту індивідуальної дії, в резолютивній частині, не визначився з питанням його законності.

Слід підкреслити, що вимога про визнання спірного рішення протиправним не була заявлена позивачами.

Проте, відповідно до ст.162 КАС України, скасовуючи рішення суб'єкта владних повноважень, суд повинен визнати його протиправним.

Зазначене правило застосовується адміністративним судом незалежно від того, чи заявлено відповідні вимоги позивачем у позові, а тому, в силу ст. 11 КАС України, суд повинен прийняти таке судове рішення, яке б відповідало вищенаведеній нормі процесуального законодавства та гарантувало б дотримання і захист прав, свобод, інтересів громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

До висновку про те, що судом першої інстанції прийняте обґрунтоване рішення, суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи наступне.

Згідно ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (в редакції чинної на момент спірних правовідносин), державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктами 81, 83 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі - Порядок державної реєстрації), державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться у порядку, встановленому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заявник також подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України; реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Відповідно до вимог вказаної статті, Державна архітектурно-будівельна інспекція України у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

На виконання цього Закону Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято наказ від 24 червня 2011 року № 92 «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 липня 2011 року за № 885/19623.

Судом першої інстанції встановлено, що в зазначеному єдиному реєстрі відсутня інформація про реєстрацію за №ОД08211009138 декларації про початок виконання будівельних робіт на ім'я замовника - ОСОБА_1

За вказаним номером 24 червня 2011 року інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на ім'я гр. ОСОБА_6 з будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.28).

Також, згідно листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №05/1-13171 від 03 листопада 2015 року зазначено, що ОСОБА_1 із зверненням щодо реєстрації будь-якої дозвільної документації по об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., Таїровська селищна рада, СК «ОК Едем», буд. НОМЕР_2 до Інспекції ДАБК в Одеській області не звертався (а.с.240).

Судом першої інстанції було оглянуто оригінал декларації про початок виконання будівельних на ім'я ОСОБА_6, в той же час, на вимогу суду, аналогічний оригінал ОСОБА_1 наданий не був (а.с.192-196).

Доводи апелянта про те, що на момент реєстрації ним декларації про початок виконання будівельних робіт існувало дві Інспекції ДАБК в Одеській області, а тому не виключений варіант, що реєструвалась як одна так і інша декларація, але в реєстр потрапила лише одна, не можуть бути прийняти до уваги, так як не засновані на вимогах наведеного законодавства.

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що всупереч вимог п.83 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_1 для здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва не надав технічний паспорт на цей об'єкт (а.с.143-167).

Апелянт, не погоджуючись з даними доводом, посилається на те, що в матеріалах реєстраційної справи є зведений акт вартості будинків будівель та споруд (а.с.158-159), а тому вимоги згаданого п.83 Порядку, державним реєстратором не порушені.

Тобто, зазначений документ і є тим технічним паспортом, який вимагає Порядок державної реєстрації.

До того ж, слід зазначити, що державний реєстратор, стверджуючи про правомірність прийняття рішення про державну реєстрацію об'єкта нерухомого майна, послався на Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127.

Зазначена Інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою:

- визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних);

- обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів;

- установлення вартості об'єктів.

Колегія суддів, проаналізувавши зміст цього нормативного акта, вважає помилковими доводи апелянта та державного реєстратора, що зведений акт вартості будівельних споруд, є документом, який дає право на реєстрацію незавершеного будівництва.

Відповідно до вищезгаданої Інструкції, технічна інвентаризація проводиться, зокрема, у таких випадках:

- перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту;

- перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2 - 8, 18), які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

Як вбачається з п.83 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва вимагається саме технічний паспорт.

Держбуд України надає тлумачення наступним термінам:

технічна інвентаризація - комплекс робіт з метою визначення складу, фактичної площі, об'єму, технічного стану та фізичного зносу об'єктів нерухомого майна з виготовленням відповідних документів;

інвентаризаційна справа - сукупність матеріалів технічної інвентаризації, що характеризують об'єкт нерухомого майна;

технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна і містить основні відомості про нього (місцезнаходження, склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта, наявність самочинного будівництва, перепланування тощо);

Із додатків до цієї Інструкції вбачається, що зведений акт вартості будівельних споруд, є одним із елементів інвентаризаційної справи.

Окрім того, дана інвентаризаційна справа повинна містити план земельної ділянки, план будинку, журнал внутрішніх та зовнішніх обмірів, журнал розрахунку площі присадибної ділянки, а головне - оцінювальний акт на будинок.

Слід зазначити, що незавершене будівництво це специфічна нерухомість, оскільки до завершення будівництва забудовник вважається лише власником матеріалів та обладнання, які використовувалися в процесі будівництва згідно ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 15 березня 2006 року № 461 «Про затвердження Класифікатора державного майна», незавершене будівництво як об'єкт нерухомості виникає з моменту набуття ним ознак нерухомого майна - у вигляді тісного зв'язку із землею і неможливості переміщення без непропорційної шкоди його призначенню - і перестає існувати як такий з моменту підписання документа про прийняття в експлуатацію.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва може здійснюватися лише у випадку, якщо стосовно такого об'єкта необхідно укладення правочину (розпорядження об'єктом).

На цьому наголошується також у пункті 6 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» згідно з яким правочини щодо нерухомого майна вчиняються лише тоді, коли право власності на це майно зареєстровано відповідно до закону.

Отже, якщо державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва може здійснюватися лише у разі розпорядження об'єктом, то обов'язково повинен бути технічний паспорт, який складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна і містить основні відомості про нього (місцезнаходження, склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта та вартість незавершеного будівництва).

Усі вище перелічені складові у зведеному акті вартості будинків будівель та споруд - відсутні.

За підсумками наведеного вище, суд апеляційної інстанції робить висновок про порушення державним реєстратором пунктів 81, 83 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо наявності необхідного переліку документів для реєстрації.

Пункт 4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що в державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно зі ст. 26 зазначеного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Стаття 201 КАС України передбачає, що підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:

- правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги, що суд першої інстанції допустив помилку при застосуванні норм процесуального права, що не вплинуло на правильність вирішення справи, колегія суддів вважає за можливим змінити рішення суду, виклавши резолютивну частину в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до Державного реєстратора реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Колесніченко Ірини Сергіївни, Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області про скасування рішення - змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції:

«визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Колесніченко Ірини Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №12348308 від 11 квітня 2014 року».

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова