Постанова № 57204008, 11.04.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року справа № 813/3028/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

за участю:

представника позивача - Блажевського П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третьої особи ОСОБА_2 про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до Сихівського ВДВС Львівського МУЮ, третьої особи ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна боржника №37637008 від 18.04.2013 та зобов'язання Сихівського ВДВС Львівського МУЮ винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна, а саме: квартири загальної площі 71,6 кв.м., 41,4 кв.м. житлової площі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2008 р. ОСОБА_2 уклала з ВАТ «Сведбанк» кредитний договір №1308/0908/45-006. В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором укладений іпотечний договір №1308/0908/45-006-Z-1 від 02.09.2008 р. з ОСОБА_2 За умовами договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором кредиту №1308/0908/45-006 від 02.09.2008 р. наступне нерухоме майно :квартира загальної площі 71,6 кв.м., 41,4 кв.м. житлової площі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек. 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відповідно до Договору факторингу № 15 свої права вимоги за зобов'язаннями Відповідача по кредитному договору та Іпотечному договору. 07.05.2015 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на майно третьої особи, у тому числі на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором 1308/0908/45-006-Z-1 від 02.09.2008 року, а саме: квартира загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладено арешт, а саме: арешт квартири, на підставі постанови про арешт майна боржника № 37637008 від 18.04.2013 року, винесеного Сихівським ВДВС Львівського МУЮ. Представник позивача зазначив, що такі дії державного виконавця порушують права позивача, оскільки ТОВ «ФК «Вектор Плюс» має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду належним чином повідомлений, будь-яких письмових пояснень чи заперечень суду не надано, через відділ документального обігу контролю та забезпечення розгляду звернень громадян суду 19.10.2015 надано копії матеріалів виконавчого провадження ВП №37637008.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.09.2008 р. ОСОБА_2 уклала з ВАТ «Сведбанк» кредитний договір №1308/0908/45-006. За умовами договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використані грошові кошти , а Позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах , що передбачені кредитним договором.

02.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір 1308/0908/45-006-Z-1. За умовами договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договором кредиту №№1308/0908/45-006 від 02.09.2008 р. наступне нерухоме майно :квартира загальної площі 71,6 кв.м., 41,4 кв.м. житлової площі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Антоновою В.І. зареєстровано іпотечний договір, реєстр №6013 від 02.09.2008 р. з забороною відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1., власником якої є ОСОБА_2

28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відповідно до Договору факторингу № 15 від 28.11.2012 р. свої права вимоги за зобов'язаннями Відповідача по кредитному договору та Іпотечному договору.

18.04.2013 р. державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №37637008, а саме про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Арешт квартири, на підставі постанови про арешт майна боржника № 37637008 від 18.04.2013 року, винесеного Сихівським ВДВС Львівського МУЮ зареєстровано в Держаному реєстрі прав та їх обтяжень за № 883024 від 08.05.2013 року; № 882714 від 08.05.2013 року; № 847657 від 30.04.2013 року; № 847358 від 30.04.2013 року

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі по тексту - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (наділі - ЗУ «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За змістом ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно положень ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет нац вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

За змістом вимог ч. 6, 7 ст. З Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель ТОВ «ФК «Вектор Плюс», має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно.

Суд зазначає, що арешт не має правових підстав в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: Квартира загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що договір іпотеки укладено до накладення вказаного арешту на предмет іпотеки і першочергове право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить позивачу на підставі іпотечного договору 1308/0908/45-006-Z-1 від 02.09.2008 року.

Наявність арешту на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, порушує права та законні інтереси позивача, як іпотекодержателя, оскільки ускладнює звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи наведене, позивач має переважне право на погашення боргу ОСОБА_2за іпотечним договором 1308/0908/45-006-Z-1 від 02.09.2008 р. за рахунок заставленого майна, а саме: квартира загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. З ст. 12 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно пріоритетом, який визначається в порядку, встановленого цим Законом.

Статтею 14 вказаного Закону, встановлено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованим обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Отже, зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим ЗУ «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.09.2013 №К/800/1343/13 та від 04.02.2014 №К/9991/74324/12.

Законом України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок, який полягає в тому, що державний виконавець повинен повідомити заставодержателя про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснити заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна(ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно із ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», держаний виконавець має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Відповідно до пункту 5.3.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. за № 865/4158 інформацію щодо заборони відчуження нерухомого майна державний виконавець може отримати в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, держателем якого є Міністерство юстиції України, а державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції - його адміністратором згідно з наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999р. № 31/5 «Про внесення змін і доповнень до нормативно - правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна», зареєстрованим в Мін'юсті України 10.06.1999р. № 364/3657.

Вказана норма також кореспондується в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (надалі - Інструкція), в якій зазначено, що організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Однак, як встановлено судом, відповідач не повідомляв позивача про накладення арешту на майно боржника, яке перебуває у заставі (іпотеці) позивача, та відповідно не роз'яснив про право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із вказаного майна.

Згідно частини сьомої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанови про накладення арешту на майно боржника.

Крім того, у відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 року №8, публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Щодо позовної вимоги зобов'язати Сихівський ВДВС Львівського МУЮ винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов'язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.

Отже, вирішувати питання про винесення постанови про зняття арешту з нерухомого майна належить до компетенції Сихівського ВДВС Львівського МУЮ.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи матеріали справи суд приходить до переконання, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову № ВП №37637008 від 18.04.2013 р., в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартира загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст., 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника №37637008 від 18.04.2013 р. в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартира загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (ЄДРПОУ-38004195) судовий збір в розмірі 36, 54 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 18.04.2016 року.

Суддя Братичак У.В.