Ухвала суду № 57203592, 13.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Львів № 876/4512/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника апелянта: Хмура Н.В.

представника позивача: Гук І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Групп ЛТД» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

06.02.2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Групп ЛТД» звернувся в суд із позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000032200 та № 0000022200 від 28.01.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівської області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові.

Представник апелянта Хмур Н.В. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Представник позивача Гук І.І. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Інвест Групп ЛТД» з питань дотримання податкового законодавства за період з 03.05.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 03.05.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 4/22-10/38169123 від 16.01.2014 року, яким встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138 ПК України, а саме заниження позивачем об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року на 613 166 грн. (звітний період 2-4 квартал 2012 року), що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 року в сумі 128 765 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, а саме заниження суми, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість, всього на суму 122 634 грн., в тому числі в розрізі періодів за жовтень 2012 року на 95 458 грн., за листопад 2012 року на 9059 грн., за грудень 2012 року на 18 117 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 року № 0000022200 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 153 293 грн., та податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 року № 0000032200 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 160 957 грн.

07.09.2012 р. між ТзОВ «Інвест Групп ЛТД» (Виконавець) та ТзОВ «Дамко Україна ЛТД» (Замовник) укладено Договір № О-0054/12 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації та забезпечення мультимодальних перевезень.

04.10.2012 р. між позивачем та КТ «Донтрансгарант і компанія» укладено договір про надання послуг з видачі фінансових гарантій у вигляді документа з метою забезпечення сплати митних платежів за № 32 ЕР відповідно до якого КТ «Донтрансгарант і компанія» ( незалежний фінансовий посередник ) зобов'язується надати Принципалу ( позивачу ) фінансові гарантії забезпечення сплати митних платежів в порядку передбаченому Митним кодексом України щодо товарів визначених постановою КМУ від 21.05.2012 р. № 461.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав акти приймання передачі, екологічні декларації, вантажно-митні декларації, інвойси, наряди, відомості про взаєморозрахунки, податкові накладні, договори, акти приймання-передач, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п. 201.1, 201.4, 201.8 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази, які свідчать про те, що наведені в них відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується первинними документами в рамках господарської діяльності платника податків.

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладенні ним інших договорів, а також формуванні своїх податкових зобов'язань. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено, не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 року у справі за № 813/1075/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель

Ухвала складена в повному обсязі 18.04.2016 року.