Ухвала суду № 57203473, 05.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27377/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калпатару Пауер Трансмішн Україна" до Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калпатару Пауер Трансмішн Україна" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 жовтня 2015 року №0003662204 та №0003672204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу №908 від 28.04.2015 р. та направлень №877/22-04П, №878/22-04П від 29.04.2015 р. в період з 29.04.2015 року по 30.04.2015 року та з 03.09.2015 року по 07.09.2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Калпатару Пауер Трансмішн Україна» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «Квірун» (код за ЄДРПОУ 38134059) за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 рік.

За результатами проведеної перевірки інспекторами Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві складено Акт № 54/26-57-22-03-10/38449584 від 14.09.2015 року, в якому встановлено порушення п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст.14, п.138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.1 та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), пунктів 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 4 063 488, 00 грн. за 2013 рік, та п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», (зі змінами та доповненнями), п.п.2.5. п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми податкових зобов'язань на загальну суму 4 277 356, 00 грн. в тому числі по періодах: за листопад 2013 року на суму 3 046 617, 00 грн. і за грудень 2014 року на суму 1 230 739, 00 грн.

24.09.2015 року позивачем до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві подані заперечення на Акт № 54/26-57-22-03-10/38449584 від 14.09.2015 року, за результатами розгляду яких висновки викладені у акті № 54/26-57-22-03-10/38449584 від 14.09.2015 року залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0003672204 від 01.10.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 4277356,00 грн. за основним платежем, 2138678,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0003662204 від 01.10.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств у розмірі 4063488,00 грн., 2031744,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказані повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача залишена без задоволення.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у ст.198 Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм Закону свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, між позивачем та TOB «Квірун» укладено договір від 08.02.2013 року щодо підготовчих робіт з очищення траси ПЛ 750 Рівненська АЕС-ПС «Київська». Обсяг робіт включає організацію та контроль виконання робіт з вирубування дерев, вивезення вирубаних дерев та утилізацію неліквідної деревної маси по трасі ПЛ 750 кВ Рівненська АЕС-ПС «Київська».

Відповідно до умов договору позивачем було передано частину обов'язків по проекту «Проектування, будівництво, монтаж, наладка та введення в експлуатацію ПЛ 750 кВ Рівненська АЕС-ПС «Київська».

Виконання даних робіт обумовлено укладанням у 2011 році між господарським товариством «Кальпатару Пауер Трансмішн Лімітед» Індія, та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» контракту №79/01-11 «Проектування, будівництво, монтаж, наладка і ввід в експлуатацію ВЛ 750 кВ Ровенська АЕС - ПС «Київська», та залучення TOB «Кальпатару Пауер Трансмішн Україна» на підставі договору між Генеральним підрядником та Головним підрядником.

Позивачем на підставі договору від 29.08.2014 р. було отримано податкові накладні.

Також позивачем було надано акти здачі - прийняття робіт та докази як дозволу на виконання робіт - акти технічного обстеження лісових насаджень та лісорубні квитки, так і їх фактичного виконання, зокрема, побудови лінії електропередач.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідачем не було надано доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента під час укладання та виконання договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, у постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльності продавцем.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання на право здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та TOB «Квірун» здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом, контрагент позивача та Позивач, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Кальпатару Пауер Трансмішн Україна» та його контрагентом були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2015 року №0003662204 та №0003672204 є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 11.04.2016 р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.