Постанова № 57203396, 05.04.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/51/16-а

12 год. 04 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брезіної Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Якимець Х.В.,

представників позивача Мікус М.Є., Харченко В.І.,

представника відповідача Ахтемійчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України до Чернівецької об`єднаної Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким скасувати податкове-повідомлення рішення від 28.09.2015 року №0017731501 на суму 9388,39 гривень.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що внаслідок проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України, у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 р., лютий - травень, липень - грудень 2012 р., та лютий - березень 2013 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 10.08.2015 р. №586/000317/24-12-15-01/729868, встановлено порушення граничного строку грошового зобов'язання по деклараціях з податку на додану вартість в розмірі 46941,95 грн. та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням та зазначає, що податковий орган застосував штрафні санкції без врахування строків даності. Так, позивач вказує, що контролюючий орган може визначити грошове зобов'язання не пізніше закінчення 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, однак відповідачем безпідставно, з порушенням зазначених строків нараховано штрафні санкції. Таким чином, в акті перевірки та в податковому повідомленні-рішенні замість граничного строку подання податкових декларацій, помилково вказано граничні терміни сплати ПДВ та кількість днів затримки сплати, а також нараховано штрафні санкції без врахування строків давності.

Позивач також зазначив, що є державною бюджетною науковою установою, має реєстраційні рахунки у відділеннях Держказначейства та фінансується з державного бюджету. З витягу №1424124500039 реєстру платників податків на додану вартість, вбачається, що Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України підпадає під дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства з визначенням назви виду діяльності «вирощування зернових та технічних культур». Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість (далі - ПДВ), нарахована позивачем на вартість поставлених ним товарів, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в його розпорядженні. Зазначена сума податку повинна акумулюватись на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Крім того, позивач зазначає, що законодавством зобов'язано його складати податкову декларацію та подавати її в електронному вигляді до територіального органу ДФС із обов'язковим зазначенням реквізитів спеціального рахунку. Однак, позивач стверджує, що будучи державною бюджетною установою не мала права на відкриття спеціального позабюджетного рахунку для акумулювання сум ПДВ, оскільки це суперечило нормам Бюджетного кодексу України. У зв'язку з цим, реквізити спеціального рахунка в поданих позивачем податкових деклараціях не зазначалися. Продовжуючи своє обґрунтування, позивач зазначає, що після внесення змін до законодавства позивачу відкрили спеціальний рахунок №37112011001286 в ГУДКСУ у Чернівецькій області, проте вказаний рахунок вимагав прийняття порядку його застосування, а тому починаючи з вересня 2012 р. по листопад 2014 р., кошти на вказаний рахунок не зараховувалися. У грудні 2014 р. Держказначейство у Чернівецькій області відкрило Буковинській державній сільськогосподарській дослідній станції Національної академії аграрних наук України новий рахунок №37124011008880, що дало йому нарешті змогу акумулювати суми ПДВ на власному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ.

Позивач також зазначив, що звертався 12.01.2015 р. до ГУ Держказначейства у Чернівецькій області з листом щодо роз'яснення можливості чи неможливості використання коштів на спеціальному рахунку, однак роз'яснення з цього приводу не було надано.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та наполягав на законності прийнятого рішення податковим органом. Зазначив, що податковим органом проведена камеральна перевірка даних, задекларованих Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України, у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 р., лютий - травень, липень - грудень 2012 р., та лютий - березень 2013 р., за наслідками якої встановлено порушення граничного строку грошового зобов'язання по деклараціях з податку на додану вартість в розмірі 46941,95 грн. та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України підпадає під дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, відповідно до якого сума ПДВ, нарахована позивачем на вартість поставлених ним товарів, не підлягає сплаті до бюджету та повинна акумулюватись на спеціальних рахунках. Крім того, законодавством зобов'язано позивача складати податкову декларацію та подавати її в електронному вигляді до територіального органу ДФС із обов'язковим зазначенням реквізитів спеціального рахунку. Відповідач зазначає, що згідно поданої податкової декларації позивачем не було вказано спеціальні рахунки на які акумулювались суми ПДВ за вищезазначені періоди, що призвело до порушення строків сплати податкового зобов'язання, внаслідок чого була застосована відповідна штрафна санкція.

Щодо строків давності для застосування штрафних санкцій, податковий орган зазначив, що 1095-денний строк для застосування до платника податків штрафних санкцій за несвоєчасну сплату слід відраховувати саме з моменту сплати грошового зобов'язання. Податковий орган також зазначив, що позивач згідно норм чинного законодавства, як сільськогосподарське підприємство, зобов'язаний був відкрити спеціальні рахунки, а тому вважає безпідставним твердження позивача про неможливість відкриття такого рахунку.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України (ідентифікаційний код 00729868, 58026, м. Чернівці, вул.Кузнецова, буд. 21А) значиться як державна нефінансова корпорація. Згідно Витягу 1424124500039 з Реєстру платників податків на додану вартість позивач, як сільськогосподарське підприємство, здійснює вирощування зернових та технічних культур та згідно рішення№83 від 01.04.2014 р. внесене до Реєстру неприбуткових установ та організацій. (а.с. 17-19).

Відповідно до довідки Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області (далі - Держказначейство у Чернівецькій області) від 24.03.2014 р. зазначено, що позивач дійсно обслуговується в Держказначействі у Чернівецькій області та фінансується за рахунок коштів державного бюджету. (а.с. 26).

Податковим органом проведена камеральна перевірка даних, задекларованих Буковинською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України, у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 р., лютий - травень, липень - грудень 2012 р., та лютий - березень 2013 р., за наслідками якої встановлено порушення граничного строку грошового зобов'язання по деклараціях з податку на додану вартість в розмірі 46941,95 грн., результати якої зафіксовані в Акті від 10.08.2015 р. №586/000317/24-12-15-01/729868. (а.с. 10-14).

На підставі проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 року №0017731501, яким зобов'язано Буковинську державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 9388,39 гривень. (а.с. 15).

Позивач звертався 12.01.2015 р. до Держказначейство у Чернівецькій області з листом щодо роз'яснення можливості чи неможливості використання коштів на спеціальному рахунку, однак останнім роз'яснення з цього приводу не було надано з тих підстав, що органи Казначейства не володіють повноваженнями щодо надання правової оцінки чи тлумачення законодавства. Крім того, позивач у листі від 09.10.2015 р. та у скарзі від 02.11.2015 р. на податкове повідомлення-рішення повідомляв податковий орган про неможливість протягом вересня 2012 р. по листопад 2014 р. зараховувати кошти на спеціальний рахунок у зв'язку з відсутністю правових підстав регулювання такого зарахування. (а.с. 27-32, 39-43).

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до п. 75.1.1 ст. 75 та п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N2755-VI (далі - ПК України) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій). Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Предметом камеральної перевірки є подані платником податків декларації та розрахунки. Під час такої перевірки перевіряються дані, задекларовані платником податків у звітності з відповідного податку.

Оскільки предметом контролю при проведенні камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій (розрахунків), то документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Камеральна перевірка може проводитися виключно на підставі даних, вказаних в звітності.

Періодичність проведення камеральних перевірок чинним законодавством не визначена, відповідно, податковий орган може проводити таку перевірку після кожного подання платником податків декларації (розрахунку). Таким чином строки проведення камеральних перевірок залежать від строків подачі звітності за конкретний період.

Камеральні перевірки податкової звітності з ПДВ платників податку - юридичних осіб проводяться працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку (лист ДПАУ від 23.03.2011 р. № 8073/7/16-1617).

Згідно п.п. 203.1, 203.2 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Судом встановлено, що позивачем вчасно подано податкову звітність з грудня 2011 року по березень 2013 року з податку на додану вартість, однак розрахунки проведені не були.

У відповідності до положень п. 209.2 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для такого акумулювання сільськогосподарські підприємства зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку, відкриті для перерахування коштів на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, зараховані на такі рахунки в системі електронного адміністрування податку, автоматично протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їх рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 р. №11 (зі змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2012 р. N 779) (далі - Порядок №11).

Так, згідно пунктів 2, 3, 4 Порядку №11 сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу.

Як встановлено в ході судового розгляду справи Буковинська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України зареєстрована в Чернівецькій об`єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області є сільськогосподарською організацією та користується спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства. Так, на виконання п. 209.2 ст. 209 ПК України, позивачем було відкрито спеціальний рахунок №37112011001286 в ГУДКСУ у Чернівецькій області, проте вказаний рахунок вимагав прийняття порядку його застосування, а тому починаючи з вересня 2012 р. по листопад 2014 р., кошти на вказаний рахунок не зараховувалися.

Дійсно, суд звертає увагу відповідача, що згідно п. 9 ст. 13 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами забороняється, крім випадку, передбаченого частиною восьмою статті 16 цього Кодексу, а також крім розміщення закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та розміщення вищими і професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Так, з аналізу норм законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин прослідковується невідповідність п. 209.2 ст. 209 ПК України, Порядку №11 пункту п. 9 ст. 13 Бюджетного кодексу України. Зазначена невідповідність була усунена лише після внесення змін до зазначеного Порядку №11 постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2012 р. N 779, внаслідок чого позивачу було відкрито спеціальний рахунок №37112011001286 в ГУДКСУ у Чернівецькій області.

Однак, суд звертає увагу податкового органу, що механізм, який регулював би можливість Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України здійснювати зарахування на спеціальний рахунок був відсутній, а тому з вересня 2012 р. позивач був позбавлений законної можливості проводити перерахунки на спеціальний рахунок №37112011001286 відкритий в ГУДКСУ у Чернівецькій області.

Судом встановлено, що в грудні 2014 р. ГУДКСУ у Чернівецькій області відкрило позивачу новий рахунок №37124011008880, що дало йому змогу акумулювати суми ПДВ на власному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ. А відтак, суд вважає обґрунтованим та вмотивованим твердження Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України щодо неможливості фактичного акумулювання коштів суми ПДВ на спеціальному рахунку в період з вересня 2012 р. по листопад 2014 року.

Стосовно строків застосування фінансових санкцій, суд зазначає наступне.

Так, згідно п.п. 203.1, 203.2 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Крім того суд звертає увагу, що відповідно до п.102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З даної норми вбачається, що податковий орган вправі не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків.

Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

При цьому, згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, стають податковим боргом.

У відповідності до п. 59.1. ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що податковим органом вимогу про перерахування суми податку на додану вартість не надсилалась позивачу.

У відповідності до п. 114.1 ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Фактично порушення терміну перерахування сум податку на додану вартість податковим органом було зафіксовано 10.08.2015 року у акті перевірки № 586/000317/24-12-15-01/729868 по деяких деклараціях, як вважає позивач, з порушенням строку, визначеного п. 102.4 ст. 102 ПК України застосування фінансових санкцій (має бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу) по деклараціях від 20.03.2012 року № 8113, граничний строк стягнення 30.03.2015 року, декларація від 15.06.2012 року №38587, граничний строк стягнення 30.06.2015 року, 20.01.2012 року №9014209641, граничний строк стягнення 30.01.2015 року, 20.04.2012 року №18499, граничний строк сплати 30.04.2015 року, 18.05.2012 року №36339, граничний строк сплати 30.05.15 року.

Позивач 08.04.2015 року самостійно перерахував суму податку на додану вартість згідно поданих ним декларацій, коли було визначено порядок відкриття спеціального рахунку і його обслуговування. Податковий орган виявив прострочення перерахування тільки в серпні 2015 року, податкове повідомлення- рішення винесено у вересні 2015 року, однак у зв'язку із тим, що вказані суми можуть бути (стягнуті) перераховані протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу і фактично були перераховані в квітні 2015 року, то визначений спеціальним законом строк 1095 днів на стягнення податкового боргу не був порушений.

Однак, відповідачем по вищезазначеним деклараціям порушено строк на застосування до платника податків штрафних санкцій. Так, податковим органом застосовано до позивача штрафну санкцію за порушення терміну сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість 28.09.2015 року, а граничний строк застосування штрафних санкцій закінчився по деклараціях від 20.03.2012 року № 8113, граничний строк стягнення 30.03.2015 року, декларація від 15.06.2012 року №38587, граничний строк стягнення 30.06.2015 року, 20.01.2012 року №9014209641, граничний строк стягнення 30.01.2015 року, 20.04.2012 року №18499, граничний строк сплати 30.04.2015 року, 18.05.2012 року №36339, граничний строк сплати 30.05.15 року. А це означає, що в силу положень п. 114.1 ст. 114 ПК України (граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань), не можна було визначати штрафні санкції за цими зобов'язаннями.

При цьому суд зазначає, що термін застосування до платників податків штрафних санкцій такий самий, як термін позовної давності згідно ст. 102 ПК України. Податкова служба може нарахувати суму грошових зобов'язань не пізніше закінчення дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (уточнюючого розрахунку до неї) та /або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Після закінчення зазначеного вище строку давності донараховане грошове зобов'язання стає безнадійним податковим боргом і списується з платника податків самим податковим органом. Строк примусового стягнення з платника податків податкового боргу становить 1095 днів з дня його виникнення.

З огляду на наведене, суд не приймає твердження відповідача про те, що 1095 - денний строк для застосування до платника податків штрафних санкцій за несвоєчасну сплату слід вираховувати саме з моменту сплати позивачем грошового зобов'язання, оскільки моментом відліку часу для їх застосування є дата виникнення податкового боргу, який виникає з дня його несплати, а не навпаки. Сплата грошового зобов'язання із затримкою є підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій, однак при цьому такі штрафні санкції можуть бути застосовані в межах строку 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням наведеного, в цій частині рішення відповідача прийнято понад строки визначені ст. 102 ПК України, п. 114.1 ст. 114 ПК України.

При цьому суд зазначає, що позивач самостійно визначив свої зобов'язання шляхом подання декларацій з податку на додану вартість і з незалежних від нього причин не мав змоги акумулювати визначені кошти, а тому суд вважає, що застосована податковим органом штрафна санкція за затримку перерахування податку на додану вартість є неправомірною та такою, що прийнята необґрунтовано без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо і непропорційно.

Крім того, судом надано належну оцінку діям позивача під час звернення до Держказначейства у Чернівецькій області з листом щодо роз'яснення можливості чи неможливості використання коштів на спеціальному рахунку, що свідчать про намагання Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України вирішити законодавчу невизначеність щодо неможливості зарахування коштів на спеціальний рахунок ПДВ та їх використання. Крім того, судом встановлено, що позивач неодноразово надав податковому органу пояснення щодо виникнення труднощів при зарахуванні коштів на спеціальний рахунок, як того вимагає законодавство, що дає суду підстави вважати неперерахування самостійно визначених зобов'язань зі сплати ПДВ, такими що виникли не з вини платника податку, а відтак застосування штрафу є безпідставним.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Чернівецька об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області не довела правомірність прийнятого рішення.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Суд вирішує повернути позивачу сплачений судовий збір в сумі 1378 грн. згідно квитанції №190 від 29.01.2016 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області від 28.09.2015 року № 0017731501.

3. Повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 1378 грн.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Т.М. Брезіна

Постанова в повному обсязі складена 11 квітня 2016 р.