Постанова № 57203148, 15.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1274/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТАЛ» про накладення арешту на кошти,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовом (а.с.3-4) звернулась Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі ДПІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТАЛ (далі ТОВ «АГРОВІТАЛ»), в якому позивач просив накласти арешт на кошти, які знаходяться на банківських рахунках підприємства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу ДПІ від 15.02.2016 року № 79 згідно пп. 78.1.4 п.78.1. ст.78 ПКУ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки TOB «АГРОВІТАЛ» за період з 01.07.2015 року по 31.08.2015 року, посадовими особами ДПІ Герасимюк В.О. та Москаленко І.І. було здійснено виїзд за юридичною адресою TOB «АГРОВІТАЛ», з метою вручення копії наказу та направлення на перевірку та проведення безпосередньо позапланової виїзної перевірки.

Проте відповідач в особі представника за довіреністю від 17.12.2015 року ОСОБА_1 було відмовлено посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення перевірки, у зв'язку з чим ними відповідно п.81.2 ст.81 ПКУ було складено та зареєстровано Акт від 26.02.2016 року №70/15-54-14-01, який засвідчує факт відмови у допуску посадових осіб до перевірки.

Позивач зазначає, що відповідач вдруге не допускає посадових осіб ДПІ до перевірки. Також посадові особи ДПІ не були допущені до перевірки на підставі наказу №673 від 15.10.2015 року про проведення позапланової виїзної документальної перевірки та відповідач оскаржив наказ до суду. Постановою Одеського апеляційного суду від 09.02.2016 року відмовлено TOB «АГРОВІТАЛ» у задоволені позову про визнання протиправним та скасування наказу №673 від 15.10.2015 року. З огляду на це проведення перевірки було визнано законним, у зв'язку з чим посадові особи повторно вийшли на перевірку.

Відповідно до ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи; доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень, що використовується для провадження господарської діяльності, а платник податків відповідно до ст.16 ПКУ зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ним до обстеження приміщень, територій, що використовуються для одержання доходів.

Статтею 94 ПКУ передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Оскільки відповідно до п.п.94.6.2. п.94.2.ст.94 ПКУ арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду, та враховуючи наявність факту відмови від допуску перевіряючих до проведення перевірки TOB «АГРОВІТАЛ» за наявності законних підстав для її проведення, позивач просить накласти арешт на кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках.

У клопотанні щодо залучення документів по справі позивач також зазначив, що рішення про застосування адміністративного арешту майна TOB «АГРОВІТАЛ» ДПІ не приймалось, так як не було визнано необхідним застосовувати адміністративний арешт майна відповідача. Відповідно до пп. 94.6.2 п.94.6 ст.94 ПКУ ДПІ звернулось до суду про накладення арешту на кошти. Позивач посилається при цьому на постанову ВАСУ від 16.12.2015 року по справі №2а-5963/12/1070 та інформаційний лист ВАСУ від 29.04.2013 року №642/12/13-13, у якому зазначено, що арешт коштів на рахунках платника податків відповідно до абз.2 пп. 94.6.2 п.94.6 ст.94 ПКУ здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає (а.с.21-22).

До судового засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, надав заперечення на позов та просив справу розглянути у письмовому провадженні (а.с38-40).

У запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач не заперечував, що ним у відповідності з абз.5 п.81.1 ст.81 ПКУ не було допущено до перевірки посадових осіб ДПІ, які пред'явили наказ від 15.02.2016 року №79, у якому у якості підстави для проведення перевірки був зазначений пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ.

Згідно з п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, перевірка проводиться якщо «виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Однак, TOB «АГРОВІТАЛ» взагалі не отримував запит від Позивача з посиланням на пп.78.1.4 ПК України та зазначенням про якусь недостовірність у податковій декларації.

Відповідно до п.81.1 ст. 81 ПКУ посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом. У ДПІ були відсутні законні підстави, передбачені ст.78 ПКУ, для призначення та проведення перевірки.

Також представник відповідача вважав недоречним посилання позивача на судові рішення по справі №815/6267/15, оскільки посадові особи ДПІ намагалися провести незаконну перевірку на підставі іншого наказу на проведення перевірки та інших направлень на проведення перевірки, отже, наказ позивача №79 від 15 лютого 2016 року взагалі не був предметом розгляду у вказаній справі (а.с.38-39).

У зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта ухвалою суду від 15.04.2016 року вирішено розглянути справу у відповідності з ч.6 ст.128 КАС України у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що TOB «АГРОВІТАЛ» зареєстровано 26.07.2013 року, знаходиться на податковому обліку в ДПІ з29.07.2013 року (а.с.23-24).

15.02.2016 року ДПІ прийняло наказ №79 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», в якому посилаючись на пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПКУ вирішено провести позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АГРОВІТАЛ» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства з питань придбання сої на митній території України та подальшої її реалізації в митному режимі експорту за період з 01.07.2015 року по 31.08.2015 року з 26.02.2016 року терміном 5 робочих днів (а.с.6).

На підставі наказу видані направлення на перевірку від 15.02.2016 року №13/15-54-22-01 та №14/15-54-22-02 головним державним ревізорам-інспекторам Герасимюк В.О. та Москаленко І.І. (а.с.7-8).

26.02.2016 року вказаними посадовими особами ДПІ складений акт №70/15-54-14-01 про відмову допуску їх до перевірки представником ТОВ «АГРОВІТАЛ» ОСОБА_1, якому було вручено наказ №79 від 15.02.2016 року та ознайомлено з направленнями (а.с.9).

23.03.2016 року ДПІ звернулось до суду з даним позовом про накладення арешту на кошти відповідача на рахунках у банках на підставі ст.94 ПКУ.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Пунктом 61.1 ст.61 ПКУ визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно зі ст.62 ПКУ способами здійснення податкового контролю, є зокрема проведення перевірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Статтею 81 ПКУ визначені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються, в якому крім іншого зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення платнику податків цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, викладені ним в запереченнях на позов, а саме, що посадовими особами було пред'явлено наказ на проведення перевірки, який оформлений з порушенням закону, оскільки містив посилання як на підставу проведення перевірки на п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, яка передбачає проведення перевірки якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В позові не спростовано твердження відповідача, що вони не отримували запит, що є необхідною умовою для призначення проведення перевірки на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Позивач посилався на те, що відповідач вдруге не допустив посадових осіб ДПІ до перевірки, оскільки вперше це відбулось при проведенні перевірки на підставі наказу №673 від 15.10.2015 року. У зв'язку з тим, що постановою суду від 09.02.2016 року відмовлено TOB «АГРОВІТАЛ» у задоволені позову про визнання протиправним та скасування наказу №673 від 15.10.2015 року, посадові особи повторно вийшли на перевірку.

Проте згідно з постановою суду від 09.02.2016 року наказ №673 від 15.10.2015 року про проведення перевірки був виданий з посиланням як на підставу її призначення на п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПКУ (а.с.26-27), в той же час наказ №79 від 15.02.2016 року містить посилання як на підставу проведення перевірки лише на п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПКУ (а.с.6).

Крім того, в наказі ДПІ №79 від 15.02.2016 року не міститься жодного посилання на те, що він виданий з урахуванням наказу №673 від 15.10.2015 року та постанови суду від 09.02.2016 року, тобто є продовженням правовідносин, які виникли між сторонами з 23.09.2015 року, коли ДПІ був направлений запит TOB «АГРОВІТАЛ».

При таких обставинах є обґрунтованими доводи відповідача викладені у запереченнях на позов, що наказ №79 від 15.02.2016 року, який був пред'явлений йому 26.02.2016 року є новим наказом, він не був предметом розгляду суду, предметом розгляду був інший наказ ДПІ - наказ №673 від 15.10.2015 року.

Суд також вважає, що позов ДПІ не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

ПКУ визначає права і обов'язки контролюючих органів та права і обов'язки платників податків.

Крім того, ПКУ встановив способи забезпечення виконання платником податків його прав та обов'язків, визначених законом.

Винятковим способом такого забезпечення відповідно до ст.94 ПКУ є адміністративний арешт майна.

Пунктом 94.2 ст.94 ПКУ встановлені обставини, при яких може бути застосований адміністративний арешт майна, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп.94.2.2).

Підпунктом 94.6 визначено, що керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п.94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: 94.6.1. платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;94.6.2. іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Наказом Міністерства фінансів України №1398 від 07.11.2011 року затверджений Порядок застосування арешту майна платників податку (далі Порядок 1398). Відповідно до пп.1.1 Порядок розроблений відповідно до ст.94 розділу ІІ ПКУ, що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Розділом VІІ Порядку встановлені особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Згідно з пунктами 7.1,7.2 вказаного розділу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту орган державної податкової служби звертається до суду протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли органу державної податкової служби стало відомо про виникнення підстав припинення такого арешту.

Пунктом 7.3 визначено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, якщо податковим органом визнано необхідним застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку платника податків, він приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна та звертається до суду про арешт коштів. Тобто для звернення до суду з позовом про адміністративний арешт коштів платника податків з підстав встановлених п.94.2 ст.94 ПКУ необхідною умовою є прийняття податковим органом рішення про адміністративний арешт майна.

Твердження представника позивача у позові та додаткових поясненнях з посиланням на лист ВАСУ від 29.04.2013 року, що при зверненні до суду про арешт коштів платника податків з підстав п.94.2 ст.94 ПКУ податковий орган не повинен приймати жодного рішення, є помилковим трактуванням, норм ПКУ та позиції ВАСУ, щодо неприйняття взагалі рішення про адміністративний арешт майна. У даному випадку прийняття рішення про адміністративний арешт майна є обов'язковим для звернення до суду з позовом про арешт коштів платника податків, як передумовою звернення до суду з таким позовом. Проте дійсно податковий орган не повинен приймати своє рішення про арешт коштів платника податків як умови для звернення до суду.

Оскільки позивач зазначив, що рішення про застосування адміністративного арешту майна TOB «АГРОВІТАЛ» ДПІ не приймалось, так як не було визнано необхідним застосовувати адміністративний арешт майна, а визнано необхідним звернутись до суду про арешт коштів на рахунках платника податків, суд вважає, що позивачем не дотримано вимог законодавства щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.

Висновки ВАСУ в постанові від 16.12.2015 року по справі К/800/22763/13, на яку посилається позивач співвідноситься з позицією ВАСУ, викладеною у листі від 29.04.2013 року, а саме наявність в ПКУ норм про адміністративний арешт майна, у тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, та норм про арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, як спосіб забезпечення погашення податкового боргу (у даному випадку умовою застосування арешту є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення боргу).

При цьому необхідно зазначити, що застосування першого виду арешту, який є предметом розгляду і в даній справі, регулюється ст.94 ПКУ, Порядком №1398, право на застосування іншого арешту коштів як способу забезпечення погашення податкового боргу співвідноситься з відповідним правом контролюючого органу щодо звернення до суду з позовом про застосування такого арешту (п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПКУ в редакції до 11.08.2013 року (дата набрання чинності Законом України від 07.07.2013 року №404-VІІ), пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПКУ в діючій редакції) .

Крім того, п.20.1 ст.20 ПКУ в редакції Закону України від 07.07.2013 року №404-VІІ встановлено також право контролюючого органу звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах, у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень (пп 20.1.31) та звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (20.1.32).

Зазначені права контролюючого органу співвідносяться в положеннями ст.84 щодо виникнення права податкової застави та ст.91 (повноважень податкового керуючого).

Таким чином, спірні правовідносини між ДПІ та ТОВ «АГРОВІТАЛ» регламентовані ст.94 ПКУ та Порядком №1398, п.7.3 якого встановлено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Судом встановлено, що ДПІ не приймало рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «АГРОВІТАЛ» на підставі пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПКУ, у зв'язку з чим позовні вимоги ДПІ про накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача, не ґрунтуються на вимогах законодавства та задоволенню не підлягають.

З урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що на час розгляду справи відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивач діяв не на підставі та у спосіб передбачений законодавством України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТАЛ» про накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківських рахунках підприємства.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.