Постанова № 57202965, 29.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р. Справа № 804/578/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Турової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор-Плюс» та Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор-Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор-Плюс», третя особа 1), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23065250 від 22.07.2015 року щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою Світланою Сергіївною, номер запису про право власності 23065250 від 22.07.2015 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2016р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - третя особа 2).

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивачем зазначено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою Світланою Сергіївною протиправно було проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з наявністю арешту зазначеної квартири та заборони її відчуження, а також у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном. Поряд з цим, у даній квартирі зареєстровані та проживають малолітні діти позивача, проте всупереч положенням законодавства, в т.ч. щодо охорони дитинства, відповідач зазначені факти не перевірила, на необхідність отримання дозволу на відчуження майна від органу опіки та піклування за зазначених обставин уваги не звернула.

Представник позивача в судових засіданнях наголошував на тому, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», порушено, зокрема, норми Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 року № 868, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23065250 від 22.07.2015 року та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» права власності на вказану вище квартиру.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, представником позивача було подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідачем подано заперечення проти адміністративного позову, в яких висловлено незгоду з заявленими позовними вимогами. Відповідач зазначила, що при вчиненні нотаріальної дії - засвідчення справжності підпису на документах та законодавством про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно під час реєстрації права власності на нерухоме майно державним реєстратором, нотаріусом не передбачено отримання попередньої згоди органу опіки та піклування на проведення реєстраційних дій. Відповідач наголошувала на тому, що реєстраційні дії були проведені нею у відповідності до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку», а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Наявність обтяжень на об'єкт нерухомого майна не є перешкодою для реєстрації права власності на нього. Крім того, оскільки у даному випадку звернення стягнення було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, то відповідне відчуження вважається таким, що здійснене за згодою власника, а отже, положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані. Відповідач просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилась, в письмових запереченнях висловила клопотання про розгляд справи без її участі.

Третя особа-1 - ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» про час, дату та місце розгляду справи повідомлене належним чином, проте представник підприємства в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, заперечень чи пояснень щодо адміністративного позову суду не надав.

Представник третьої особи - 2 - Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції письмових пояснень щодо позову також не надавав, проте у судовому засіданні 21.03.2016р. адміністративний позов підтримав та зазначив, що рішення відповідача про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» права власності на вказану вище квартиру за наявності арешту та заборони її відчуження є протиправним.

В судове засідання 29.03.2016 року представник третьої особи-2 не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на приписи ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, а також враховуючи строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст. 122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.06.2008 року між ОСОБА_1, як позичальником, та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір №0301/0608/71-105, згідно якого банк зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 55000,00 доларів США на строк з 03.06.2008р. до 02.06.2038р. включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором (п.1.1 Договору).

В забезпечення виконання зобов'язання за цим договором 03.06.2008р. між ВАТ «Сведбанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір від 03.06.2008р. №0301/0608/71-105-Z-1, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю належне їй на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 03.06.2008р.

В липні 2010 року ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», звернулося в особі Дніпропетровського відділення №4 Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування виконкому Красногвардійської районної у місті ради, в якому просив ухвалити рішення, яким, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0301/0608/71-105 від 03 червня 2008 року в розмірі 60197,99 доларів США та пені у розмірі 44038грн. 70коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05.11.2012р. у справі №2-869/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Дніпропетровського відділення №4 Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування виконкому Красногвардійської районної у місті ради про звернення стягнення на майно було задоволено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0301/0608/71-105 від 03 червня 2008 року в розмірі 60197,99 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 54235,00 доларів США; заборгованість по простроченим процентам - 5962,99 долари США, а також заборгованість по пені в розмірі 44038 грн. 70 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, яка складається із: 1-коридору; 2-комора; 3-санвузол; 4-кухня; 5-житлова; І-лоджія, загальна площа: 38,3 кв. м., житлова площа: 17,2 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Означене судове рішення набрало законної сили 06.12.2012р.

Суд зважає на те, що згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом також встановлено, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» було укладено договір факторингу № 15, згідно умов якого ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» в т.ч. отримав право вимоги ПАТ «Сведбанк» за кредитним договором від 03.06.2008 року № 0301/0608/71-105, укладеним з ОСОБА_1

Крім того, 28.11.2012р. між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» укладено договір про відступлення права за іпотечними договорами, у відповідності до якого позивач отримав право вимоги в т.ч. і за іпотечним договором від 03.06.2008 року, який укладено між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1

Судом встановлено, що ПАТ «Сведбанк» перейменовано у ПАТ «Омега Банк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Сведбанк».

Судом також встановлено, що постановою старшого державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Соловей О.О. про відкриття виконавчого провадження від 14.10.2013р. було відкрито виконавче провадження (ВП №40205141) з виконання виконавчого листа №2-869/11, виданого 26.04.2013р. Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, яка складається із: 1-коридору; 2-комора; 3-санвузол; 4-кухня; 5-житлова; І-лоджія, загальна площа: 38,3 кв. м., житлова площа: 17,2 кв. м., та належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

При цьому стягувачем у вказаному виконавчому провадженні виступає ПАТ «Омега Банк», а боржником - ОСОБА_1

Крім того, 14.10.2013р. старшим державним виконавцем Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Соловей О.О. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на житлову квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 601197,99грн., а також заборонено здійснювати відчуження цієї квартири у межах суми боргу.

Означене обтяження зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.10.2013р., номер запису про обтяження 2858048, що посвідчується витягом з вказаного Державного реєстру, копія якого міститься в матеріалах справи.

За результатами проведення виконавчих дій державним виконавцем 11.08.014р. на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа.

Так, згідно п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

При цьому судом встановлено, що обтяження нерухомого майна, а саме: житлової квартири АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_1, накладене постановою старшого державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Соловей О.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.10.2013р. у ВП №40205141 знято не було.

Водночас, вищеозначена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.10.2013р. була оскаржена ТОВ «ФК «Вектор-Плюс» в судовому порядку наприкінці 2015 року.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2015р. у справі №804/10749/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 40205141 від 14.10.2013р., виданої Красногвардійським ВДВС, в частині накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та про зобов'язання Красногвардійского ВДВС винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у іпотеці позивача на підставі іпотечного договору від 03.06.2008р. №0301/0608/71-105-Z-1, було відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Означена постанова суду набрала законної сили 23.02.2016р.

Судом також встановлено, що 22.07.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою Світланою Сергіївною за реєстровим номером 346 була вчинена нотаріальна дія - посвідчення заяви від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» про наявність іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку ОСОБА_1 за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 03.06.2008р. за реєстром №512, в якості забезпечення зобов'язання за Кредитним договором № 0301/0608/71-105 від 03.06.2008р., укладеного між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та наявність простроченої заборгованості за вищевказаними договорами, а також про наявність між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» договору факторингу №15 від 28.11.2012р. та договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 28.11.2012р. за реєстровим номером 6970, у зв'язку із чим ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» просить виключити записи про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладену відповідно до іпотечного договору, щодо квартири АДРЕСА_1.

При цьому 22.07.2015р. ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернулося до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Цукурової С.С. з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просила зареєструвати за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

До заяви ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» було додано: довідку-розрахунок №б/н від 22.07.2015р., в якій зазначалося, що борг за кредитним договором №0301/0608/71-105 від 03.06.2008р. станом на 22.07.2015р. складає 105057,93 долара США, що відповідно до курсу НБУ станом на 22.07.2015р. становить 2313480,68грн., повідомлення про намір придбати предмет іпотеки від позичальника ОСОБА_1 не надходило; копію повідомлення на адресу позивачки від 05.01.2015р. за вих.№511664-юр про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яким ОСОБА_1 надсилалося повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки з відміткою про його отримання; витяг з реєстру заборгованостей боржників №1-Б щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0301/0608/71-105 від 03.06.2008р.; копію іпотечного договору №0301/0608/71-105-Z-1 та висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки.

За результатами розгляду заяви ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» 22.07.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23065250, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності (форма: приватна) на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Правомірність прийняття відповідачем вказаного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Преамбулою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV, в редакції станом на день вчинення оскаржуваних нотаріальних дій) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Закон № 1952-IV, згідно зі ст. 1, регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1952-IV встановлено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За змістом приписів ч. 13 ст. 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 було затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), чинний станом на день прийняття оскаржуваного рішення, який визначав процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Згідно п.15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1)обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2)повноважень заявника; 3)відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4)наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5)наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 46 Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 04.02.2015р. у справі №6-238цс14, передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та частиною восьмою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України «Про іпотеку»).

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами спеціального Закону України «Про іпотеку».

Так, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 2-3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки визначено ст.37 Закону України «Про іпотеку», згідно якої іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

При цьому ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що Законом України «Про іпотеку» виокремлюється позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору та вирішення цього питання у судовому порядку, при цьому зі змісту ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» випливає, що позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а, отже, застосування засобів позасудового врегулювання після ухвалення судового рішення з цього питання є неможливим.

Судом встановлено, що в іпотечному договорі №0301/71-105-Z-1 від 03 червня 2008 року сторони визначили, що іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Як зазначалося вище, іпотекодержателем вже було обрано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом подання до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, який рішенням від 05.11.2012р. у справі №2-869/11 було задоволено у повному обсязі.

Означене судове рішення набрало законної сили 06.12.2012р. та на теперішній час є чинним і саме з метою його виконання 14.10.2013р. було відкрито виконавче провадження №40205141, в рамках якого постановою старшого державного виконавця Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Соловей О.О. від 14.10.2013р. накладено арешт на житлову квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 601197,99грн., а також заборонено здійснювати відчуження цієї квартири у межах суми боргу і вказане обтяження станом на даний час не скасоване. Крім того, виконавчий документ у виконавчому провадженні №40205141 постановою державного виконавця від 11.08.014р. був повернутий на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме через наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Водночас, відповідач, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №23065250 від 22.07.2015р. щодо реєстрації за ТОВ «Факторингова Компанія «Вектор-Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, вищеозначені обставини не врахував, чим порушив вимоги Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, в частині не виконання обов'язку щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне на підставі ч.2 ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, а спосіб захисту, обраний позивачем, є недостатнім для позову, та зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурову Світлану Сергіївну скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою Світланою Сергіївною, номер запису про право власності 23065250 від 22.07.2015 року, оскільки реєстраційні дії щодо внесення та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчиняються саме державними реєстраторами (нотаріусами як спеціальними суб'єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1102,40грн., що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи, а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню на його користь у розмірі 1102,40грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор-Плюс» та Красногвардійський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23065250 від 22.07.2015р. щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор-Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурову Світлану Сергіївну скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1, що здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою Світланою Сергіївною, номер запису про право власності 23065250 від 22.07.2015 року.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Цукурової Світлани Сергіївни на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1102,40грн. (одна тисяча сто дві гривні 40 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова