Ухвала суду № 57202902, 13.04.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/21/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Іщенко І.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

13 квітня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Сапальової Т.В. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1508/40802/15, якою визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, ОСОБА_2 та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме: 793008,99 гривень та закрити провадження в справі про порушення митних правил.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 10 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову у справі про порушення митних правил №1508/40802/150802/15 від 25 грудня 2015 року про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за статтею 485 МК України; в інших позовних вимогах відмовлено.

Відповідач не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам статті 159 КАС України щодо законності і обґрунтованості, просить суд скасувати постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони в судове засідання призначене на 13 квітня 2016 року не прибули, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаних статей, розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження, при цьому, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог частини 6 статті 12 та частини 1 статті 41 КАС України.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 05 грудня 2015 року у відношенні позивача складений протокол № 1508/40802/15, відповідно до якого під час переміщень транспортного засобу через митний кордон України ОСОБА_2 надавав документ, який є підставою для надання пільг, а саме незастосування заходів гарантування при ввезені транспортного засобу особистого користування, маючи статус "резидента". Ввезення транспортних засобів громадянами -резидентами, згідно положення частини 2 статті 380 Митного Кодексу України, в режимі "тимчасового ввезення" дозволяється тільки за умови письмово декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України.

25 грудня 2015 року заступником начальника Чернівецької митниці ДФС за результатом розгляду матеріалів по справі про адміністративне правопорушення №1508/40802/15, в тому числі протоколу, прийнята постанова про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 793008,99 грн.

У вказаній постанові, зокрема, зазначено, що з метою ухилення від сплати митних платежів, передбачених законодавством України, щодо транспортного засобу "MERCEDES-BENZ E220" із реєстраційним номером НОМЕР_2, рік випуску 2009 року, VIN-код НОМЕР_1, об'єм двигуна 2143см.куб., тип двигуна "дизель", ОСОБА_2 надано паспортний документ зі статусом "нерезидент".

Зі змісту спірної постанови випливає, що під час переміщень транспортного засобу через митний кордон України гр. ОСОБА_2, маючи статус громадянина "резидента", надав документ, який є підставою для несплати митних платежів в сумі 264336,33 гривень (службова записка від 10.12.2015 вих. №1229/24-70-25-34-ЕП) при перевезені транспортного засобу особистого користування. З урахуванням наведеного зазначені дії громадянина України ОСОБА_2 мають ознаки порушення митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України.

Виходячи з відомостей зазначених у постанові, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, яка полягає у вчиненні інших протиправних дій спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на день винесення постанови в справі про порушення митних правил (25.12.2015) не було підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки митний режим тимчасового ввезення було завершено шляхом реекспорту ввезеного автомобіля. Дії ОСОБА_2 доводять відсутність умислу на ухилення від сплати митних платежів, а також безпідставність накладення на нього стягнення.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про порушення митних правил №1508/40802/15 в частині строку розгляду такої справи, що встановлений статтею 525 Митного кодексу України і не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що протокол про порушення митних правил №1508/40802/15 складено 05.12.2015, а постанову винесено 25.12.2015. Останні дії по даному протоколу та митному провадженню датовані 21.12.2015. Строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності закінчився 13.12.2014, а постанова винесена після його закінчення, що є порушенням частини 1 статті 467 МК України, яка передбачає, що справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - шість місяців з дня його виявлення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова винесена з порушенням вимог статті 467 Митного кодексу України, тобто в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом з матеріалів справи в період з 10.06.2014 по 05.12.2015 гр. ОСОБА_2 ввозив на митну територію України зазначений вище транспортний засіб ("MERCEDES-BENZ E220" із реєстраційним номером НОМЕР_2, рік випуску 2009 року, VIN-код НОМЕР_1, об'єм двигуна 2143см.куб., тип двигуна "дизель") в режимі "тимчасового ввезення" з використанням паспорту гр. Румунії у одинадцяти випадках.

Відповідно до частини 3 статті 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними пропозиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

За приписами частини 1 статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозиція статті 485 Митного кодексу України передбачає наявність прямого умислу з відповідною метою, а саме: неправомірне ухилення від сплати митних платежів.

При цьому відповідно до частини 1 статті 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

На переконання апеляційного суду, виходячи із диспозиції правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про прийняття відповідачем оскарженої постанови від 25.12.2015 поза межами строків, встановлених частиною 1 статті 467 МК України, оскільки з часу вчинення порушення митних правил минуло більше шести місяців.

Апеляційний суд погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що передбачені диспозицією статті 485 Митного кодексу України протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час: вивезення вищевказаного транспортного засобу у відповідний строк, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який засвідчує відомості, одержані під час митного контролю транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результат контролю. Отже, правопорушення не є тривалим.

Відтак, виходячи з того, що строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності закінчився 13.12.2014 (транспортний засіб "MERCEDES-BENZ E220" із реєстраційним номером НОМЕР_2, рік випуску 2009 року, VIN-код НОМЕР_1, ввезений на митну територію України 10.06.2014), суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку провадження у справі про порушення митних правил не могло бути розпочато, а отже оскаржена постанова відповідача від 25 грудня 2015 року є протиправною і підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції покликання митного органу на роз'яснення, що дані у листах Мін'юсту щодо поняття "триваючого правопорушення" відхиляє, оскільки такі суперечать як чинному митному законодавству України, так і КУпАП.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова в справі про порушення митних правил від 25.12.2015, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 485 МК України у виді штрафу - не відповідає вимогам закону, оскільки постанова прийнята після закінчення строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Окрім того, відповідачем порушено порядок розгляду справи про порушення митних правил №1508/40802/15 в частині строку розгляду такої справи, що встановлений статтею 525 Митного кодексу України і не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

Як правильно встановлено судом з матеріалів справи, протокол про порушення митних правил №1508/40802/15 складено 05.12.2015, останні дії по цьому протоколу та митному провадженню датовані 21.12.2015, а постанову винесено 25 грудня 2015 року.

Варто також зазначити згідно з частиною 4 статті 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Першотравневого районного суду м. Чернівців від 10 лютого 2016 року відповідає вимогам статті 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

В силу статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючийсуддя Боровицький О. А. Судді Сапальова Т.В. Матохнюк Д.Б.