Ухвала суду № 57202791, 29.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2016 рокусправа № 808/5890/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м..Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 р. у справі № 808/5890/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень №0000322500,№0000332500,№0000342500 від 18.06.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

"27" червня 2013 р. Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя, правонаступником якої є Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2013 року:

- №0000322500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 390 418, 25 грн., у тому числі, за основним платежем - у розмірі 305 104 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 85 314, 25 грн.,

- №0000332500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 312 525, 75 грн., у тому числі, за основним платежем - у розмірі 241 360,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 71 165, 75 грн.,

- №0000342500, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 960,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо нереальності господарської діяльності Товариства, оскільки реальний характер здійснюваної господарської діяльності та правомірне відображення її результатів у власному податковому обліку підтверджено належним чином сформованою первинною документацією. Крім того позивачем зазначено, що з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат, як добросовісного учасника господарських відносин, не повинно залежати від можливих порушень податкового законодавства з боку його контрагентів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 р. у справі № 808/5890/13-а адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень №0000322500, №0000332500, №0000342500 від 18.06.2013р. - задоволено.

Постанову суду обгрунтовано тим, що надані документи в повному обсязі підтверджують право суб'єкта господарювання на формування податкового кредиту та валових витрат.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 р. у справі № 808/5890/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги по суті є висновками, викладеними в акті податкової перевірки позивача. Скаржник наполягає на обґрунтованості висновків перевірки щодо відсутності підтвердження реального характеру здійснення господарської діяльності позивачем. Вважає, що суд не надав належної оцінки наявності вироків суду , якими встановлено фіктивність контрагентів позивача.

Представником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС у судовому засіданні заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС.

За таких обставин, з огляду на положення ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила здійснити процесуальну заміну у даній адміністративній справі, а саме: замінити відповідача по справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, з 20.05.2013 року по 10.06.2013 року фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами, які наведено у додатку № 1 до акту перевірки за період з 01.04.2009 по 31.03.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 10.06.2013 року № 278/25-0/01056273, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства, а саме:

1. п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 305 104 грн.;

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 10 960,00 грн.;

- завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню на суму 24 382 грн.;

2. п.п 7.4.1 п. 7.4 , абз. 2 п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 , п.200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України ПрАТ «ЗЕРЗ» занижено суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті до бюджету в у розмірі 241 360,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на наявності податкової інформації стосовно того, що у перевіряємому періоді ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» мало взаємовідносини з контрагентами, по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товарів по ланцюгу постачання. Господарські операції контрагентів позивача, відповідно до отриманих відповідачем матеріалів перевірок, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничих, трудових ресурсів, які необхідні для виконання значного обсягу постачання, відсутності об'єктів оподаткування. За таких обставин, відповідач дійшов висновку про протиправне формування Товариством податкового кредиту та валових витрат за даними господарськими операціями.

На підставі акту перевірки податковим органом 18.06.2013 року прийнято спірні податкові повідомлення-рішення :

- №0000322500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 390 418, 25 грн., у тому числі, за основним платежем - у розмірі 305 104 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 85 314, 25 грн.,

- №0000332500, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 312 525, 75 грн., у тому числі, за основним платежем - у розмірі 241 360,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 71 165, 75 грн.,

- №0000342500, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10 960,00 грн.

Не погодившись з позицією податкового органу, а також винесеними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.

Відповідно до пояснень представника позивача, що підтверджено матеріалами справи, протягом періоду, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Ремелектросервіс», ТОВ «Сортікс буд», ПП «Модус плюс», ТОВ «Інвест консул», ТОВ «Нафто-Трейд», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «Техносфера 2000», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Техпромінжиніринг», ТОВ «НВФ «Промкомплект», ТОВ «Головне НВО Східпромсервіс», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ППФ «Лита».

Щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств

Перевіркою виявлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 305 104 грн., в т.ч. по періодам: півріччя 2010 року - 137 450 грн.; 3 квартали 2010 року - 263 952 грн.; 2010 рік - 267 041 грн.; ІІ - ІІІ квартали 2011 року - 955 грн.; ІІ - ІV квартали 2011 року - 955 грн.; І квартал 2012 року - 6 096 грн.; півріччя 2012 року - 17 933 грн.; 3 квартали 2012 року - 29 467 грн.; 2012 року - 37 108 грн.

З акту перевірки вбачається, що в період, який перевірявся, валові витрати Товариства формувались, крім іншого, за рахунок витрат, понесених позивачем в зв'язку з придбанням:

- товарів у ТОВ «Компанія Ремелектросервіс» на суму 25 703 грн. у т.ч. ПДВ 4 284 грн.;

- товарів у ТОВ «Сортікс буд» на суму 9 998 грн. у т.ч. ПДВ 1 666 грн.;

- товарів у ПП «Модус плюс» на суму 4 830 грн. у т.ч. ПДВ 805 грн.,

- товарів у ТОВ «Інвест консул» на суму 23 957 грн. у т.ч. ПДВ 3 310 грн.,

- товарів у ТОВ «Нафто-Трейд» на суму 1 201 734 грн. у т.ч. ПДВ 187 992 грн.,

- товарів у ТОВ «Вінкана сервіс» на суму 8 615 грн. ,

- товарів у ТОВ «Техносфера 2000» на суму 4958 грн. у т.ч. ПДВ 831 грн.,

- товарів у ФОП ОСОБА_2 на суму 29 770 грн. у т.ч. ПДВ 5 388 грн.,

- товарів у ТОВ «Техпромінжиніринг» на суму 1806 грн. у т.ч. ПДВ 304 грн.,

- товарів у ТОВ «НВФ «Промкомплект» на суму 13 469 грн. у т.ч. ПДВ 2 332 грн.,

- товарів у ТОВ «Головне НВО Східпромсервіс» на суму 174 228 грн. у т.ч. ПДВ 30 013 грн.,

- товарів у ТОВ «Укрінспецмаш 2004» на суму 6 192 грн. у т.ч. ПДВ 1 032 грн.,

- товарів у ППФ «Лита» на суму 20 421 грн. у т.ч. ПДВ 3 403 грн.

Всі висновки податкового органу щодо взаємовідносин позивача з вищевказаними суб'єктами господарювання стосуються нікчемності правочинів, укладених між Товариством та ТОВ «Ремелектросервіс», ТОВ «Сортікс буд», ПП «Модус плюс», ТОВ «Інвест консул», ТОВ «Нафто-Трейд», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «Техносфера 2000», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Техпромінжиніринг», ТОВ «НВФ «Промкомплект», ТОВ «Головне НВО Східпромсервіс», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ППФ «Лита».

Висновки здійснено відповідачем на підставі актів перевірок вказаних підприємств, якими зафіксовані порушення вказаними контрагентами позивача ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання та постачання, а також на підставі наявності порушених кримінальних справ щодо посадових осіб таких контрагентів позивача як ТОВ "Вінкана сервіс", ТОВ "Сортікс буд", ТОВ «Техносфера 2000».

При цьому, наведені доводи скаржник обґрунтовує результатами таких перевірок постачальників позивача щодо взаємовідносин з третіми особами, з яких вбачається відсутність деяких за місцезнаходженням, недекларування податкових зобов'язань, відсутність трудових та інших ресурсів для проведення господарської діяльності тощо.

Таким чином, на думку СДПІ, Товариством сформовано валові витрати та податковий кредит на підставі документів (накладні, податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки), що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки, враховуючи нікчемність правочинів з вищевказаними підприємствами, такі первинні документи не підтверджують факти здійснення господарських операцій, що призвело до завищення ПрАТ «Запорізький електроремонтний завод» податкового кредиту на суму 241 360 грн. та завищення валових витрат ПрАТ «Запорізький електроремонтний завод» у розмірі 305 104 грн..

В той же час, слід зазначити наступне.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також положеннями абз.1 п.138.2.ст.138 ПК України, що набрав чинності 01.01.2011р., витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, які було надано до перевірки, та якими підтверджуються показники податкової звітності, сформовані з посиланнями на господарські операції за участі ТОВ «Ремелектросервіс», ТОВ «Сортікс буд», ПП «Модус плюс», ТОВ «Інвест консул», ТОВ «Нафто-Трейд», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «Техносфера 2000», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Техпромінжиніринг», ТОВ «НВФ «Промкомплект», ТОВ «Головне НВО Східпромсервіс», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ППФ «Лита», а саме: договорами та специфікаціями до них, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі товару, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, довіреностями, витягами з журналів реєстрації довіреностей, банківськими квитанціями та платіжними документами, які підтверджують оплату Товариством грошовими коштами придбаних товарів та послуг.

Відповідно до п. 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що показники податкової звітності позивача підтверджено належними та допустимими доказами, якими згідно ПК є документи первинного бухгалтерського обліку..

Використання Товариством придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності також підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що всі придбані у підприємств товари були використані позивачем у власній господарській діяльності та правомірно віднесено до валових витрат суми сплачених за них коштів.

Щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість

З акту перевірки вбачається, що у періоді, який перевірявся, податковий кредит Товариства формувався, крім іншого, за рахунок ПДВ, сплаченого у ціні придбання товару у ТОВ «Ремелектросервіс», ТОВ «Сортікс буд», ПП «Модус плюс», ТОВ «Інвест консул», ТОВ «Нафто-Трейд», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «Техносфера 2000», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Техпромінжиніринг», ТОВ «НВФ «Промкомплект», ТОВ «Головне НВО Східпромсервіс», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ППФ «Лита».

Податковим органом зазначено, що ПрАТ «ЗЕРЗ» занижено суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті до бюджету в у розмірі 241 360,00 грн. у .т. ч. по періодам: травень 2010 року - 32 276 грн., червень 2010 року - 52 456 грн., липень 2010 року - 34 500 грн., серпень 2010 року - 35 008 грн., вересень 2010 року - 41 346 грн., жовтень 2010 року - 1 666 грн., грудень 2010 року - 805 грн., вересень 2011 року - 831 грн., січень 2012 року - 4 156 грн., лютий 2012 року - 6 636 грн., березень 2012 року - 2 371 грн., квітень 2012 року - 8 706 грн., травень 2012 року - 3 403 грн., червень 2012 року - 4 136 грн., липень 2012 року - 2 759 грн., серпень 2012 року - 5 356 грн., вересень 2012 року - 2 375 грн., жовтень 2012 року - 1 823 грн., листопад 2012 року - 751 грн.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (далі - Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті виходячи6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні приписи містить п.198.6 ПК України.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, який є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Всі показники податкової звітності, сформовані з посиланнями на господарські операції з вищевказаними контрагентами, підтверджено Товариством шляхом надання до перевірки належним чином оформлених податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого у ціні товарів придбаних у ТОВ «Ремелектросервіс», ТОВ «Сортікс буд», ПП «Модус плюс», ТОВ «Інвест консул», ТОВ «Нафто-Трейд», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «Техносфера 2000», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Техпромінжиніринг», ТОВ «НВФ «Промкомплект», ТОВ «Головне НВО Східпромсервіс», ТОВ «Укрінспецмаш 2004», ППФ «Лита», і, в свою чергу, свідчить про відсутність порушення Товариством вимог п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.6 ПК України.

Отже, правомірність показників податкової звітності позивача з ПДВ також підтверджено належними та допустимими доказами.

Доводи відповідача щодо порушень податкового законодавства контрагентами позивача не приймаються судом, виходячи з такого.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, визначено, що у разі, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, слід зазначити наступне.

Як підтверджено актом перевірки ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» здійснило господарські операції у перевіряємий період з контрагентами, які були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та в органах державної податкової служби.

Доводи відповідача стосовного відсутності у контрагентів необхідних виробничих та трудових ресурсів також спростовуються наступним.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.08.11 р. у справі №2а-0870/5014/11 підтверджено реальність здійснення операцій з контрагентом позивача ТОВ «Нафта - трейд» у грудні 2010 році відповідно до укладених договорів.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 р.

Ухвалою від 20.05.2013 р. Вищий адміністративний суд України вищезазначені судові рішення залишив без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного; суду від 22.01.14 р. у справі №808/9963/13-а підтверджено реальність здійснення операцій з контрагентами позивача ТОВ НВФ «ГІромкомплект» у формі ТОВ (квітень 2011) та ФОП ОСОБА_2 (червень 2012) відповідно первинних документів.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.14 р. у справі №808/738/14 підтверджено реальність здійснення операцій з контрагентом позивача ФОГІ ОСОБА_2 у IV кварталі 2010 р. відповідно первинних документів.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.12 р. у справі №0870/4151/12 підтверджено реальність здійснення операцій з контрагентом позивача ТОВ «Нафта - трейд» у грудні 2010 році відповідно первинних документів.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.14 р. у справі №808/3844/14 підтверджено реальність здійснення операцій з контрагентом позивача ТОВ «Головне НВО Східпромсервіс» у 2012 р. відповідно первинних документів.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується вироків у кримінальних справах, на які посилається відповідач, слід зазначити наступне.

Жодних вироків стосовно посадових осіб позивача податковим органом не наведено.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, згідно до вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2012 року, встановлено обставини здійснення фіктивного підприємництва, пов'язаного з ТОВ «Сортікс буд». Даним вироком засновника контрагента позивача визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, проте, як вбачається з даного вироку, під час розслідування кримінальної справи встановлено здійснення реальних господарських операцій ТОВ «Сортікс Буд», крім операцій з ПП «Кіфа».

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2014 року встановлено вину осіб у створенні фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Вінкана Сервіс». Між тим, судом встановлено обставини, що свідчать про реальний характер господарських операцій ТОВ «Вінкана сервіс» з певним колом підприємств-контрагентів, направлених на настання відповідних правових наслідків такої діяльності. Судом зазначено, що обставин незаконного формування ТОВ «Вінкана сервіс» податкового кредиту на користь контрагентів (серед яких є й ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»), зазначеним в обвинувальному акті, в судовому засіданні не встановлено та не доведено.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2014 року встановлено вину особи у створенні фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності ТОВ «Техносфера 2000». Відповідно до вказаного вироку, ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» не входить до переліку підприємств, по відносинам з якими ТОВ «Техносфера 2000» незаконно сформувало податковий кредит.

Таким чином, жодним з вироків, на які посилається податковий орган, не встановлено фактів участі ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» у незаконних господарських операціях, спрямованих на протиправне отримання податкової вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих рішень, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає безпідставним нарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013 №0000322500, №0000332500, №0000342500.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 р. у справі № 808/5890/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 р. у справі № 808/5890/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу суду виготовлено у повному обсязі 11.04.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун