Постанова № 57202759, 29.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2016 року № 826/721/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П., судді Іщука І.О., судді Погрібніченка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна судова адміністрація України (надалі - ДСА України, позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Департамент ДВС Мінюсту України, відповідач) про визнання дій щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні № 44208787 на ДСА України штрафу протиправними та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департамент ДВС Мінюсту України Кушнір Л.В., винесену у виконавчому провадженні № 44208787, про накладення на ДСА України штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що чинним законодавством України передбачено застосування штрафних санкцій до боржника виключно за умови неповажності невиконання вимог, викладених у постанові про відкриття виконавчого провадження, в той же час, виконання рішення суду є неможливим, оскільки, зобов'язання щодо виконання вищезгаданого судового рішення залежить від виконання іншими суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

В провадженні відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало виконавче провадження з примусового виконання рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист № 2а-9310/11/2670 від 15.07.2014, що видав Окружний адміністративний суд міста Києва про зобов'язання ДСА України перерахувати на відповідні розрахункові рахунки Апеляційного суду міста Києва для виплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 01 січня 2011 року по 28 вересня 2011 року в сумі 52 335,06 грн., щомісячного грошового утримання за період з 01 січня 2011 року по 28 вересня 2011 року в сумі 47 482,70 грн. та щомісячне грошове утримання за грудень 2010 року в сумі 8 432,52 грн., а всього 108 250,28 грн.

Постановою державного виконавця від 31.07.2014 відкрито виконавче провадження №44208787 щодо примусового виконання вказаного виконавчого документу.

Пунктом 2 вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду у 7-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також пунктом 3 попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, рішення буде виконано у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчим дій.

Державним виконавцем направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист № 2а-9310/11/2670 від 15.07.2014, з урахуванням вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 та ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а виконавче провадження зупинено постановою від 18.08.2015.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2015р. по справі №2а-9310/11/2670 у задоволенні вказаної вище заяви - відмовлено.

Враховуючи наведене, виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого документу поновлено постановою від 30.11.2015р.

За невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником постановою державного виконавця від 15.12.2015р. накладено на ДСА України штраф у розмірі 680,00 грн., та встановлено боржнику новий п'ятиденний строк на виконання даного рішення суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі документи, як виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Частиною 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що державний виконавець наділений правом накладати на боржника штраф тільки у разі невиконання рішення суду у встановлений строк без поважних причин.

В той же час, відповідно до положення про ДСА України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 року № 12 та Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади», Бюджетного кодексу України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ДСА України є бюджетною установою, яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету України в межах, передбачених Законом України про державний бюджет на відповідний рік, виходячи з цього усі рахунки ДСА України відкриті в органах Державного казначейства України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як зазначає позивач, виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів здійснюється ДСА України у порядку черговості згідно чинного законодавства України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.

Фінансування програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України «Про Державний бюджет України».

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з держаних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Порядок).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Підпунктом 2 пункту 25 Порядку передбачено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому, пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

У зв'язку з цим виконання рішення суду здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" Державною казначейською службою України.

Як вбачається з матеріалів справи, для належного виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014р. у справі №2а-9310/11/2670, ДСА України звернулася до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, шляхом списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", розпорядником якої є ДСА України, у порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845.

Однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2014р., якою відмовлено у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Окрім того, державний виконавець також звертався до суду із заявами про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, в яких було відмовлено ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2014р. та від 06.10.2015р.

Листами від 17.12.2015р. № 18970/15 та від 21.09.2015р. № 16168/15 ДСА України повідомляла державного виконавця про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" для виконання рішень судів, ухвалених на користь суддів, Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь судів" передбачено 10 000,00 грн. Крім того, повідомлялося, що відповідно до Закону та Порядку виконання рішень судів про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється виключно органами Державної казначейської служби України.

Таким чином, позивачем проведено всі можливі дії на виконання судового рішення, стягнення коштів за яким можлива лише шляхом списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь судів".

При цьому, ДСА України повідомила Департамент, що виконання судового рішення здійснюється виключно в порядку передбаченому чинним законодавством України, інших наявних способів, які б могли бути спрямовані ДСА України на виконання рішення суду, у боржника відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного суду України: від 24.03.2015 по справі № 21-66а15, від 30.06.2015 по справі № 21-1044а15 та від 30.06.2015 по справі № 21-660а15.

У вказаних судових рішення зазначено, що проаналізувавши норми чинного законодавства колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Більш того, Державною казначейською службою України самостійно на підставі звернень стягувачів (суддів), на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунку 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" здійснюється безспірне списання коштів.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014р. №440 "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" визначено механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про гарантії держави» щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Відповідно до пункту 3 вказаної Постанови №440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Пунктом 20 Постанови № 440 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було законних підстав для винесення постанови від 15.12.2015р. ВП № 44208787, що свідчить про протиправність дій щодо накладення штрафу на ДСА України та про протиправність винесення постанови від 15.12.2015р. ВП № 44208787 про накладення штрафу.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність своїх дій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваного припису, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної судової адміністрації України задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо накладення постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Л.В. у виконавчому провадженні № 44208787 на Державну судову адміністрацію України штрафу.

Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, винесену 15.12.2015р. у виконавчому провадженні №44208787 про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко