Постанова № 57202557, 13.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 р. Справа №805/5001/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя: Куденков К.О.,

секретар судового засідання: Притула С.С.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача-1: не з'явився

представника відповідача-2: Кирильченко Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання внести зміни до наказу, зобов'язання перерахувати грошове забезпечення, стягнення компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (надалі - відповідач-1, ГУ МВС в Донецькій області), Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (Краматорській МВ ГУ МВС в Донецькій області) про зобов'язання відповідача-1 внести зміни до наказу №354 о/с від 06.11.2015р., визначивши підставою звільнення позивача з органів внутрішніх справ рапорт позивача від 14.09.2015р. про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням на підставі п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 14 вересня 2015р.; зобов'язання відповідача-2 перерахувати щомісячне грошове забезпечення позивача з 30.06.2015р. по день звільнення позивача з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів забезпечення, але не менш як 4 513,09 грн.; стягнення з відповідача-2 компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2014р. та 2015р., з урахуванням щомісячного грошового забезпечення позивача у розмірі не менш як 4 513,09 грн., з урахуванням наданих уточнень до адміністративного позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.11.2015р. його було поновлено на посаді старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУ МВС в Донецькій області з 30.07.2014р. на підставі судового рішення, а 06.11.2015р. звільнено на підставі пп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ незважаючи на те, що 14.09.2015р. позивач подав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням з призначенням пенсії за вислугою років, на яку, як зазначає позивач, він має право відповідно до статей 1-2 та ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вважає, що через навмисне затримання виконання судового рішення про поновлення на роботі він був протиправно позбавлений права на пенсію.

Також, позивач вважає, що оскільки наказ про його звільнення визнано протиправним та скасовано, він має право на використання щорічної відпустки за 2014р. Крім того, позивач зазначає, що він не використав відпустку за 2015р.

Крім того, позивач незгоден з розміром грошового забезпечення, який йому нараховано з 30.06.2015р., оскільки, на думку позивача, йому безпідставно скасували усі належні йому надбавки, доплати та премію. Позивач зазначає, що ніяких службових розслідувань відносно нього не проводилось та правових підстав для зменшення премій, інших надбавок та доплат у відповідача-2 не було.

Позивач та його представник у судовому засідання адміністративний позов підтримали та просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 надав письмові заперечення на позовну заяву, якими просили відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Відповідач-1 зазначив, що рапорт про звільнення за вислугою років було подано до моменту поновлення його на посаді, тому рапорт не було прийнято до відома, оскільки на дату подання позивач вважався звільненим. Відповідач-1 зазначає, що Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнення за вислугою років не передбачено. Також, зазначає, що позивач не досяг строку, яким його можна було звільнити за віком у запас з постановкою на військовий облік, та не досяг стажу для отримання пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідач-2 надав письмові заперечення на позовну заяву, якими просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач-2 зазначив, що за період з 30.06.2015р. по 06.11.2015р. позивачу виплачено грошове забезпечення у розмірі 7 136,78 грн. Також, відповідач-2 зазначає, що при звільненні з органів внутрішніх справ виплачується компенсація лише за невикористану у році звільнення відпустку, та позивачу було виплачено 2 174,48 грн. компенсації за невикористану за 2015р. відпустку.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про дату, місце й час судового розгляду був повідомлений.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні адміністративний позов не визнала та просила відмовити у задоволені позовних вимог, надала додаткові пояснення, за якими грошове забезпечення за спірний період розраховано без врахування премії та доплати за роботу с секретною документацією, оскільки протягом цього часу позивач не працював.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача-2, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Згідно з копією паспорту громадянина України НОМЕР_2, виданого 15.02.2001р. Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. у справі №808/8142/14 задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Донецькій області та Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення.

Вказаною постановою: - визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1436 о/с від 29.07.2014 «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас (із поставленням на військовий облік) на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, майора міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області; - поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області з 30.07.2014р.; - стягнуто

з Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.07.2014 по 30.06.2015 у розмірі 49 569,95 грн.

Вказана постанова суду в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області та в частині стягнення з Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 4 439,10 грн. була звернена до негайного виконання.

У вказаній постанові зазначено, що з довідки відповідача 3 (Краматорській МВ ГУ МВС в Донецькій області) від 01.04.2015 № 212/82 встановлено, що середньомісячний розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення становив 4513,09 грн. Розмір середньоденного грошового забезпечення позивача на час звільнення складав 147,97 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2016р. вказана постанова залишена змін.

14 вересня 2015 року позивач подав до Краматорського МВ ГУ МВС в Донецькій області супровідний лист від 14.09.2015р., до якого додав рапорт від 14.09.2015р., рішення Запорізького окружного адміністративного суду та виконавчий лист.

З наданої до суду копії рапорту від 14.09.2015р. на начальника ГУ МВС в Донецькій області вбачається, що позивач просить звільнити його з органів внутрішніх справ за вислугою років у запас для призначення пенсії по лінії МВС. Також, в цьому рапорті позивач зазначив, що від проходження військово-лікарняної комісії відмовляється та наполягає на звільненні з органів внутрішніх справ до спливу тримісячного терміну.

У вказаному рапорті відсутні послання на певні приписи Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ або іншого нормативно-правового акта, на підставі якого позивач просить звільнити його з органів внутрішніх справ за вислугою років.

У наданих письмових запереченнях відповідач-2 зазначив, що вказаний рапорт був направлений до ГУ МВС в Донецькій області.

Відповідно до наданої до суду копії витягу з наказу ГУ МВС в Донецькій області від 03.11.2015р. №331 о/с, майора міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУ МВС в Донецькій області з 30.07.2014р. на підставі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2015р.

З наданої до суду копії витягу з наказу ГУ МВС в Донецькій області від 06.11.2015р. №354 о/с вбачається, що з 06.11.2015р. майора міліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУ МВС в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (із постановкою на військовий облік) на підставі п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до пп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

У довідці Краматорського МВ ГУ МВС в Донецькій області №9/509 від 20.11.2015р. зазначено, що станом на 14.09.2015р. вислуга років позивача в органах внутрішніх справ складає 22 роки 00 місяців 04 дні.

Відповідно до довідки відповідача-2 №212/375 від 16.12.2015р. загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з 01.07.2015р. по 06.11.2015р. складає 7 441,90 грн., місячна сума грошового забезпечення становить 1 771,88 грн., яка складається з посадового окладу у розмірі 750,00 грн., окладу за спеціальне звання у розмірі 125,00 грн., надбавки за вислугу років (35%) у розмірі 306,25 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (50%) у розмірі 590,63 грн.

Згідно з довідкою відповідача-2 №212/377 від 16.12.2015р., за вересень 2015р. та жовтень 2015р. позивачу нараховано по 1 771,88 грн. (всього 3 543,76 грн.).

У довідці Краматорського МВ ГУ МВС в Донецькій області №212/442 від 22.03.2016р. зазначено, що за невикористану за 2015р. відпустку 38 днів позивачу виплачено 2 207,59 грн. із розрахунку грошового забезпечення у розмірі 1 771,88 грн.

Відповідно до довідки відповідача-2 від 12.04.2016р. №6622/301/02-2016, щорічна відпустка позивача за 2014р. складає 45 днів. У 2014р. щорічна відпустка позивачем не використана. Щорічна відпустка позивача за 2015р. на момент звільнення складає 38 днів. У 2015р. щорічна відпустка позивачем не використана.

Також, позивачем надана копія довідки №212/82 від 01.04.2015р., за якою у травні 2014р. позивач отримав 4 710,95 грн., у червні 2014р. позивач отримав 4 315,23 грн., середньоденний заробіток складає 147,97 грн.

З розрахункового листа за період січень 2014р. - липень 2014р. вбачається, що грошове забезпечення позивача, у тому числі за травень-червень 2014р., складалось з посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, а також з надбавки за службу в умовах режимних обмежень (відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно») та премії.

Надбавка за службу в умовах режимних обмежень (відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно») та премія не були враховані при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за період з 01.07.2015р. по 06.11.2015р.

У судовому засіданні від 07.04.2016р. представник позивача надав пояснення, за якими позивач погоджується з сумами посадового окладу у розмірі 750,00 грн., окладу за спеціальне звання у розмірі 125,00 грн., надбавки за вислугу років (35%) у розмірі 306,25 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (50%) у розмірі 590,63 грн., які зазначені у довідці №212/375 від 16.12.2015р.

Таким чином, спірним є не включення відповідачем-2 до грошового забезпечення позивача премії та надбавки за службу в умовах режимних обмежень.

У судовому засіданні від 13.04.2016р. позивач надав пояснення, за якими він не подавав заяву про прийняття до органів Національної поліції. Також позивач зазначив, що у період з 03.11.2015р. по 06.11.2015р. не працював у Краматорському МВ ГУ МВС в Донецькій області.

За приписами п.8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктами 10 та 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Відповідно до пп.1 п.1 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про Національну поліцію» опубліковано 06.08.2015р. (Голос України № 141-142).

Таким чином, пункти 8, 10 та 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» набрали чинності 07.08.2015р.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію», який діяв до 07.11.2015р., передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Позивача було звільнено у відповідності до наведених приписів законодавства.

Суд вважає необґрунтованим неприйняття до відома рапорту позивача від 14.09.2015р. з підстав подання цього рапорту до моменту поновлення позивача, оскільки постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. у справі №808/8142/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягала негайному виконанню.

Проте, суд зазначає, що Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу не передбачено такої підстави для звільнення зі служби особи старшого начальницького складу як звільнення за вислугою років.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, за якими ОСОБА_1, фактично, просив звільнити його за власним бажанням, проте у рапорті від 14.09.2015р. відсутня відповідна підстава.

На підставі наведеного, суд вважає, що у відповідача-1 не було правових підстав для звільнення позивача, який мав звання майора міліції, зі служби на підставі рапорту від 14.09.2015р. за вислугою років.

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції чинній на момент подання рапорту від 14.09.2015р. та на момент звільнення позивача зі служби, передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Приписами п. «а» ч.1 ст.12 вказаного Закону передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: - з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; - з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Як було встановлено судом, позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ 06.11.2015р. та на момент звільнення стаж позивача не досяг 22 календарних роки та 6 місяців.

Також, відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Крім того, суд зазначає, що за приписами п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Верховний Суд України у постанові від 24.06.2014р. №21-241а14 дійшов висновку, що у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

У рапорті позивача від 14.09.2015р. не зазначено конкретної дати, з якої (до настання якої) позивач має бажання звільнитися зі служби.

Також, навіть якщо розглядати вказаний рапорт від 14.09.2015р. як рапорт про звільнення за власним бажанням, суд не має права підміняти уповноважений орган та надавати згоду на звільнення у визначений позивачем термін.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 внести зміни до наказу №354 о/с від 06.11.2015р., визначивши підставою звільнення позивача з органів внутрішніх справ рапорт позивача від 14.09.2015р. про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням на підставі п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 14 вересня 2015р. такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію» передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Пунктом другим Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 3 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007р. №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 205/14896 установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення

Згідно з п.1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007р. №499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за №205/14896, встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пп.2.15.1 п.2.15 «Преміювання» розділу ІІ «Грошове забезпечення» вказаної Інструкції передбачено, що преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Індивідуальні розміри премії не обмежуються максимальними розмірами та встановлюються за рішенням керівника підрозділу в межах фонду преміювання.

Підпунктом 2.15.5 п.2.15 «Преміювання» розділу ІІ «Грошове забезпечення» вказаної Інструкції встановлено, що виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Як було встановлено судом, з 03.11.2015р. по 06.11.2015р. позивач не працював у Краматорському МВ ГУ МВС в Донецькій області, тобто, фактично, не здійснював свої посадові обов'язки, особистий вклад в загальний результат служби - не вносив.

На підставі наведеного, суд вважає, що за період з моменту прийняття наказу від 03.11.2015р. №331 о/с по 06.11.2015р. відсутні підстави для зобов'язання відповідача-2 нарахувати позивачу грошове забезпечення з урахуванням премії.

У відповідності до пп.2.9.1 п.2.9 «Надбавка за службу в умовах режимних обмежень» розділу ІІ «Грошове забезпечення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в умовах режимних обмежень, виплачується надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Згідно з пп.2.9.7 п.2.9 розділу ІІ вказаної Інструкції встановлено, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень виплачується особі рядового чи начальницького складу з дня призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад, що підлягають оформленню на допуск до державної таємниці, але не раніше дня оформлення допуску до державної таємниці.

За приписами ч.2 ст.26 Закону України від 21 січня 1994 року №3855-XII «Про державну таємницю» передбачено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Підпунктом 2.9.10 п.2.9 розділу ІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачено, що поновлення виплати вказаної надбавки здійснюється в порядку для її встановлення.

До суду не надано належних та допустимих доказів щодо скасування раніше наданого позивачу допуску до державної таємниці, проте, враховуючі те, що припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, - має бути підставою для скасування раніше наданого допуску до державної таємниці, відсутність відомостей щодо надання позивачу допуску до державної таємниці після його поновлення на посаді та невиконання позивачем своїх посадових обов'язків у період з моменту прийняття наказу від 03.11.2015р. №331 о/с по 06.11.2015р., суд вбачає відсутність підстав для зобов'язання відповідача-2 нарахувати позивачу грошове забезпечення з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень.

Суд зазначає, що за наведеними позивачем у позовній заяві та уточненнях до адміністративного позову обґрунтуванням і наданих у судовому засіданні пояснень, інші складові, крім премії та надбавки за службу в умовах режимних обмежень, - не є спірними в межах цієї справи.

На підставі викладеного, суд вбачає відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-2 перерахувати щомісячне грошове забезпечення позивача з 03.11.2015р. по день звільнення позивача з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів забезпечення, але не менш як 4 513,09 грн.

Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

До суду не надано доказів того, що питання про поновлення на службі ОСОБА_1 розглядалось більше одного року з вини самого позивача.

Наведені приписи пов'язують виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з фактом поновлення особи на попередній посаді, тобто за весь час вимушеного прогулу до фактичного поновлення на посаді, а не до прийняття судового рішення про поновлення особи на посаді.

Таким чином, враховуючи наявність судового рішення щодо виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30.07.2014р. по 30.06.2015р., суд вбачає наявність підстав для зобов'язання відповідача-2 перерахувати щомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.07.2015р. по 02.11.2015р. із розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача у розмірі 147,97 грн.

Частиною першою ст.24 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до абзацу шостого пп.3.4.8 п.3.4 розділу ІІІ «Виплата грошового забезпечення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачено, що за бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, про що зазначено в абзаці першому п.2 цього Положення.

Пунктом 56 вказаного Положення передбачено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, враховуючі положення ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію», спеціальним законодавством передбачено право на компенсацію за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства але тільки за невикористану в році звільнення відпустку.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2014р. з урахуванням щомісячного грошового забезпечення позивача у розмірі не менш як 4 513,09 грн. - не підлягають задоволенню.

При цьому, відповідно до пп. «а» п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, встановлено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абзацу першого п.2 вказаного Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Таким чином, враховуючі те, що середньоденне грошове забезпечення за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю звільненню, складає 147,97 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 3 415,27 грн. ((147,97 грн. х 38 днів) - 2 207,59 грн. виплаченої грошової компенсації) недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану в 2015 році відпустку, за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів.

Таким чином, за наведеними позивачем підставами адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання внести зміни до наказу, зобов'язання перерахувати грошове забезпечення, стягнення компенсації за невикористані дні щорічних відпусток - задовольнити частково.

Зобов'язати Краматорський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області перерахувати щомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 липня 2015 року по 02 листопада 2015 року із розрахунку середньоденного грошового забезпечення позивача у розмірі 147 (сто сорок сім гривень) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок.

Стягнути з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 08671509, місцезнаходження: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Шкадінова, будинок 25) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса 84300, АДРЕСА_1) недоплачену суму грошової компенсації за невикористану в 2015 році відпустку у розмірі 3 415 (три тисячі чотириста п'ятнадцять) гривень 27 (двадцять сім) копійок, за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 13 квітня 2016 року, складання постанови у повному обсязі - 18 квітня 2016 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куденков К.О.