Ухвала суду № 57200289, 13.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.04.16р. Справа № 904/1688/16

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м.Дніпропетровськ

про забезпечення позову

У справі

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "АПТЕКА №338", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки №06070 від 28.12.11р.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 05.04.16р.;

від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 06.04.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №338", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 2709427,36грн. основної заборгованості та 406414,10грн. штрафу.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 14.03.2016р. за вих.№180 ухвалою суду від 17.03.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.04.2016р.

Господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

Суд оголошував перерву з 12.04.2016р. на 13.04.2016р.

Від повноважного представника позивача через канцелярію суду отримано заяву про забезпечення позову в якій останній просив:

- накласти арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №338", що перебувають на поточних рахунках відповідача в сумі 3115841,46грн.;

- в разі відсутності грошових коштів у розмірі 3115841,46грн. на поточних рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №338", накласти арешт на майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Аптека №338" і знаходиться за адресами місць провадження діяльності товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека №338".

Заява обґрунтована наступним.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у значній сумі, що підтверджено первинними документами та самим відповідачем шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2015р. за договором поставки №06070 від 28.12.2011р.

Відповідач згортає господарську діяльність з роздрібної торгівлі, звільняє працівників та розриває договори оренди.

Вартість вказаних відповідачем оборотних активів (17673000,00грн.) є значно меншою та не покриває розмір поточної заборгованості відповідача (23757000,00грн.), а вартість необоротних активів (3896000,00грн.) не покриває довгострокові зобов'язання боржника (4609000,00грн.)

Відповідач вже має невиконанні зобовязання перед бюджетом України, що безсумнівно вказує на фінансову недисциплінованість відповідача та є достатньо обґрунтованим припущенням утруднення виконання рішення господарського суду за цією справою.

Відповідачем подано позовну заяву про визнання недійсним договору поставки №06070 від 28.11.2011р. і вказані дії відповідача, на думку позивача, свідчать про недобросовісне користування відповідачем своїми процесуальними правами.

Відповідач заперечує проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову та зазначає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача призведе до неможливості виплачувати заробітну плату, що порушить права працівників. Також може призвести до неможливості сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі.

Існує ймовірність погіршення господарської діяльності відповідача і як наслідок призведе до неможливості не лише розрахуватися з поточними зобов'язаннями, а і з позивачем.

Відповідач вважає, що заява позивача ґрунтується на припущеннях і не підтверджена належними доказами.

Відповідач повідомив, що закривав аптеки в звичайному робочому порядку в період з 2013рік по 2014рік та лише одна аптека була закрита в квітні 2015 року, що жодним чином не доводять факту згортання господарської діяльності.

Збитковість за балансом, на яку посилається позивач, є результатом накопичення збитку, який враховується в наступних податкових періодах та відповідно зменшує оподаткований прибуток, однак сам дохід збільшився у порівнянні з попереднім роком, що жодним чином не свідчить ані про згортання господарської діяльності відповідача, ані про збитковість останнього.

Інформація про наявність податкового боргу не є суттєвою, оскільки у відповідача обліковується штраф у розмірі 1700,00грн. за порушення законодавства про патентування.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011року Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову (зі змінами та доповненнями) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Враховуючи обставини викладені в заяві про забезпечення позову, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних доказів зменшення активів відповідача, що унеможливлювало виконання рішення.

Господарський суд наголошує, що значна заборгованість про яку зазначає позивач не визнана судовими рішеннями станом на 13.04.2016р., отже не може бути належним аргументом для застосування заходів до забезпечення позову.

Господарський суд вважає, що скорочення господарської діяльності не є належним доказом ухилення відповідача від відповідальності.

Вимога позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки підставою до забезпечення позову, відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заява позивача, на думку суду, недостатньо обґрунтована, наведені в ній підстави, не свідчать про наявність таких обставин.

З огляду на викладене, господарський суд не вбачає потреби вживати заходів до забезпечення позову.

Господарський суд наголошує, що у разі зловживання процесуальними правами відповідачем у позивача існує можливість звертатися з заявами про забезпечення позову на будь-якій стадії провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку встановленому для оскарження судових рішень.

Інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\

Суддя ОСОБА_3