Рішення № 57200276, 12.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.16р. Справа № 904/1122/16

За позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Криворізької міської організації товариства Червоного хреста України, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 12 281,26 грн. за договором на постачання теплової енергії

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник - дов. № 4 від 04.01.2016р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Криворізької міської організації товариства Червоного хреста України заборгованість за теплову енергію в сумі 7 840,55 грн., пеню 651,42грн., 3% річних - 305,17 грн. інфляційні втрати 3 484,12 грн. за договором на постачання теплової енергії № 4489 від 05.01.2005р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем вимог діючого законодавства та умов договору № 4489 від 05.01.2005р. на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару, а саме - порушення строків оплати за спожиту теплову енергію за період з 08.10.2013р. по 26.10.2015р.

В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання 12.04.2016р. представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 25.02.2016р. та від 21.03.2016р. були надіслані відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду від 25.02.2016р. та 121.03.2016р. були надіслані на адресу відповідача та неотримані відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні 12.04.2016р. повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена довідка про заборгованість.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

21.03.2016р. у судовому засіданні розгляд справи відкладався до 12.04.2016р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не заявлялось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 12.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2005р. між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник, позивач) та Криворізькою міською організацією товариства Червоного хреста України (далі споживач, відповідач) укладено договір № 4489 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.10.2003р. по 31.12.2005р. (див. таблиця №1 та № 2, та акт межі розподілу, як невідємної частини договору). Оплата проводиться з моменту зазначеного періоду дії договору.(п.1.3. Договору).

Облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом у разі їх відсутності (п.2.1 договору).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що щомісячно, в строк до 25 числа, споживач, який має прилад обліку, інформує постачальника про фактичне споживання теплової енергії з наступним складанням акту.

Відповідно до п.3.1. договору в редакції протоколу розбіжностей оплата за відпущену теплову енергію здійснюється Споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, або іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження перекрити повністю або частково подачу теплової енергії споживачу.

Споживач здійснює передплату у грошовій формі, у розмірі планового місячного споживання у термін до 20 числа кожного місяця (п. 3.4. Договору).

Згідно з п.6.1. договору, цей договір діє з 01.10.2005р. по 31.12.2005р. і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або від його перегляду. При заяві однієї із сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування по договору закінчуються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, що підтверджується виставленими на оплату рахункамифактури, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.33-46).

Проте, відповідач виставлені рахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не оплатив, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 7 840,55 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 4489/2891, з вимогою оплатити суму заборгованості (а.с. 47).

Претензія відповідачем отримана 19.12.2015р., що підтверджується підписом повноважного представника на поштовому повідомленні (а.с. 48).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у сумі 7 840,55 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 651,42 грн. з період з 15.03.2015р. по 15.01.2016р., 3 % річних у сумі 305.17 грн. за період з 15.11.2013р. по 15.01.2016р. та інфляційні втрати у сумі 3 484,12 грн. за період з грудня 2013р. по грудень 2015р.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що якщо споживач який є субєктом господарського державного сектору економіки, діє на підставі державної власності не провів оплату за відпущену теплову енергію у строк, встановлений п. 3.1. договору, то у відповідності з п. 2 ст. 321 ГК України, він сплачує пеню в розмірі 0,1 відсоток несплаченої суми за кожен день прострочення оплати. За просочення оплати більше 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми. .

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Пеня за період з 15.03.2015р. по 15.01.2016р. складає 651,42 грн. та підлягає до стягнення.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період з 15.11.2013р. по 15.01.2016р. складають 305,17 грн. та підлягають до стягнення.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з грудня 2013 р. по грудень 2015 р. становлять 3 484,12 грн.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з стягненням з відповідача суми основного боргу у розмірі 7 840,55 грн., пені 651,42 грн., 3 % річних 305,17 грн., інфляційних втрат 3 484,12грн.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, приймаючи до уваги, що спір доведено до розгляду в суді з вини відповідача, суд вважає за можливе покласти на нього судові витрати у справі в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546, 548, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 199, 231 Господарського кодексу України ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Криворізької міської організації товариства Червоного хреста України (50024, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, буд. №13, РНОКПП 23024983) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184) заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 7 840,55 грн. (сім тисяч вісімсот сорок грн. 55 коп.), пеню 651,42 грн. (шістсот п'ятдесят одна грн. 42 коп.), 3 % річних 305,17 грн. (триста п'ять грн. 17 коп.), інфляційних втрат - 3 484,12 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят чотири грн. 12 коп.), витрати по сплаті судового збору - 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно

до вимог ст. 84 ГПК України,

- 14.04.2016р.

Суддя ОСОБА_2