Ухвала суду № 57199737, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/63289/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014у справі № 2а/0470/11912/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Молочний Дім»доЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний Дім» звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000122220 від 16.08.2012.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000122220 від 16.08.2012 в частині визначення основного платежу з податку на прибуток приватних підприємств на суму 295 592,69 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний Дім» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000122220 від 16.08.2012, в іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, за результатами якої складений акт №89-22/2-31770165 від 30.07.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.135.1, пп.135.5.4 п.135, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 663 017,97 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122220 від 16.08.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 722 823, грн. (з яких: 658 002 грн. за основним платежем та 64821 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, за встановлених обставин справи, дійшов висновку щодо відсутності частини порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданими позивачем доказами не підтверджено правомірність формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Лакталіс Істра» та Акціонерним товариством «Лакталіс Жестьон Планіфікасьон Організасьон».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та задовольняючи позов в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що складені позивачем документи по взаємовідносинах з ТОВ «Лакталіс Істра» та Акціонерним товариством «Лакталіс Жестьон Планіфікасьон Організасьон» відповідають вимогам щодо первинного документа та підтверджують зв'язок таких витрат з господарською діяльністю позивача. Залишаючи рішення суду першої інстанцій в іншій частині без змін, суд апеляційної інстанції погодився з позицією цього суду щодо відсутності частини порушень вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про те, що кредиторська заборгованість позивача, термін якої становить більше трьох років, є безповоротною фінансовою допомогою, яка в порушення пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України не включена платником податків до складу оподатковуваного доходу, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

За змістом пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи, зокрема, включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (як покупцем) та фірмою «Van Meer Cikolata Sanayi ve Dis Ticaret A.S.» (як продавцем) було укладено контракт №01/02/07-VM від 19.02.2007 та додаткову угоду №1 від 01.06.2007 до нього, якою до умов сплати за контрактом внесено пункт про оплату 40% вартості обладнання після поставки обладнання впродовж 6 років. Також, між позивачем (як покупцем) та фірмою «Stephan Food Service Equipment Gmbh» (як продавцем) було укладено контракт №MOLDOM/ST-180707 від 01.07.2007 та додаткову угоду №1 від 01.09.2007 до нього, за умовами якої до умов сплати за контрактом внесено пункт про відстрочення оплати платежу за поставлений товар строком на 6 років. Крім того, позивачем (як покупецем) та фірмою SAS «FROID 14» (як продавцем) було укладено контракт №19/08 від 06.02.2008 та додаткову угоду №1 від 12.05.2008 до нього, якою до умов сплати за контрактом внесено пункт про відстрочення строку оплати за поставлений товар строком на 6 років.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій за встановлених обставин справи щодо продовження строків розрахунків за контрактами, по яких обліковується кредиторська заборгованість позивача, дійшли обґрунтованого висновку, що сума такої заборгованості не набула статусу безповоротної фінансової допомоги в розумінні пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, з урахування висновку комісійної судово-економічної експертизи №1655/1655-13 від 10.01.2014, згідно якого документально та нормативно не підтверджено порушення позивачем пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (в результаті чого позивачем: завищено амортизаційні нарахування на суму 325 грн.; завищено валові витрати 2011 року - на суму 698 695,55 грн., у 3 кварталі 2011 року - на суму 116 289,51 грн.; завищено валові витрати (адміністративні витрати) у 3 кварталі 2011 року на суму 275 390,42 грн.; завищено валові витрати по актам виконаних робіт у 4 кварталі 2011 року - на 61 089,94 грн.) дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства в цій частині спірних правовідносин.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Наваліс» (як продавцем) та позивачем (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу №21.01 від 21.01.2011, за умовами якого продавець реалізував фільтроелементи на суму 27 414 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, дослідивши надані позивачем докази (договір, рахунки-фактури, платіжні доручення, накладні, акти списання) на підтвердження правомірності декларування спірних показників податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Наваліс», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ними підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставного визнання відповідачем укладеного позивачем договору нікчемним, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування цих своїх доводів, зокрема, щодо порушення цим договором публічного порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та акціонерним товариством «Лакталіс Жестьон Планіфікасьон Організасьон» укладено контракт №Р-0410 від 01.10.2010, предметом якого є надання робіт по оптимізації діяльності замовника, а саме: робіт адміністративного, фінансового та соціального характеру, робіт по вивченню процесів виробництва, консультування по її оптимізації, підбору обладнання та оснащення, робіт по вивченню комерційної діяльності замовника, консультування по її оптимізації, підготовка персоналу замовника.

Також, між позивачем та ТОВ «Лакталіс Істра» було укладено контракт №IST-R04/10 від 11.01.2010, контракт №IST-R04/11 від 11.01.2010, предметом яких є надання комплексу заходів по оптимізації діяльності замовника, в тому числі участь у розробці стратегії з питань адміністративного, фінансового та корпоративного характеру; роботи по вивченню комерційної діяльності замовника, визначення пріоритетних напрямі розвитку, консультування по їх оптимізації; визначення основних напрямів маркетингової та рекламної стратегії, участь в розробці рекламної програми, контроль та коригування по етапам виконання; адміністрування роботи складської та транспортної системи; визначення оптимальної системи ІТ-адміністрування бізнес процесів, контроль за введенням затвердженої схеми, технічна підтримка.

Досліджуючи правомірність формування позивачем спірних сум валових витрат по взаємовідносинах з вказаними контрагентами, судом апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам первинного документа, а акти виконаних робіт та додатки до них містять: перелік наданих послуг; прізвища та посади осіб, які надавали послуги; обсяг послуг в годинах; вартість наданих послуг.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що отримані позивачем послуги пов'язані з його поточною діяльністю, а факт їх використання у власній господарській діяльності в ході розгляду справи не спростовано.

За встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем спірних сум валових витрат по взаємовідносинах з названими контрагентами.

Доводи касаційної скарги вищенаведеного не спростовують.

З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що поданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування спірних даних податкового обліку, у той час як відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний