Ухвала суду № 57199684, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/9991/78264/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Костенка М.І.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Глови Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року

у частково відновленому втраченому провадженні в адміністративній справі № 2а/0570/8049/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро» (далі - ТОВ «Константа-Агро»)

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Костянтинівська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Константа-Агро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Костянтинівської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2012 року № 0000382342/2171.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ч. 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України; п. 2 ст. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 12.06.1996 року № 293/1318; абз.1 п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772; ст. ст. 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби підлягає заміні її правонаступником Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Донецькій області, яка в свою чергу підлягає заміні на її правонаступника Костянтинівську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Донецькій області .

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача за період січень, березень, квітень 2011року, за результатами якої складено акт від 01.06.2012 року № 286/22-1-30947526, яким встановлені порушення позивачем вимоги п. 198.3 ст. 198 ПК України в частині неправомірного включення до податкового кредиту у січні, березні, квітні 2011року сум податку на додану вартість у розмірі 108 222,00 гривні при придбанні товару у ТОВ «Інтерсервісплюс» у зв'язку з вчиненням правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000382342/2171 від 14.06.2012 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 108 222,00 гривні та застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00 гривня.

В акті перевірки відповідач посилається на довідки ДПІ у Івано-Франківському районі від 08.02.2012 року за № 1062/7/15-216/1239, № 1063/7/15-216/1239, № 1064/7/15-216/1239 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтерсервісплюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит у січні, березні, квітні 2011року, відповідно до яких встановлено, що відносно директора ТОВ «Інтерсервісплюс» за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України 01.08.2011 року порушено кримінальну справу. Крім того, працівниками податкової міліції ДПІ у Івано-Франківському районі відібрані пояснення директора ТОВ «Інтерсервісплюс», відповідно до яких, ТОВ «Інтерсервісплюс» протягом 2011року не мало у власності та не орендувало жодних основних засобів, виробничих складських приміщень та не мало жодного найманого працівника. Договори, що укладені ТОВ «Інтерсервісплюс» за період січень, березень, квітень 2011року Костянтинівською ОДПІ визнано нікчемними.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Інтерсервісплюс» укладено договір поставки № 11/31 від 23.12.2010 року, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Інтерсервісплюс») зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ «Константа-Агро») прийняти та оплатити товар (шрот соняшниковий).

На виконання вказаного договору зазначений контрагент у перевіряємому періоді поставив позивачу товар, видав податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами.

Крім того,судами встановлено, що спірні господарські відносини з контрагентом спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту сформовані на підставі достовірних для позивача первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, у договорах наявна господарська мета.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про документальне підтвердження здійснення господарських операцій з придбання товару (шрот соняшниковий) у ТОВ «Інтерсервісплюс» згідно договору поставки № 11/31 від 23.12.2010 року, податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за січень, березень, квітень 2011року суми ПДВ в розмірі 108 222,00 гривні, вказують на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу про визначення податкового зобов'язання сум ПДВ в розмірі 108 222,00 гривні.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами, які правомірно не прийняли до уваги посилання відповідача на наявні судові рішення, за якими в межах кримінальної справи директора ПП «КФ «Украгроекпорт» ОСОБА_6 вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 1-259/2011 від 14.04.2011 року визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, оскільки вироком суду зазначені порушення з боку ОСОБА_6 за період серпень-вересень 2010 року, а взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Інтерсервісплюс» відбувались за період січень, березень, квітень 2011 року, до того ж зазначену особу засуджено як посадову особу іншого суб'єкта господарювання. Крім того, правомірно не прийнятий судами до уваги вирок Івано-Франківського міського суду від 19.03.2012 року відносно ОСОБА_6 за ст. 212 ч. 3, ст. 366 ч. 2 Кримінального кодексу України, внаслідок не співпадання періоду здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерсервісплюс» та порушень допущених ОСОБА_6, як директора цього підприємства. За вироком суду взаємовідносин ТОВ «Інтерсервісплюс» з позивачем встановлено не було.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на анулювання 25.07.2011 року свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Інтерсервісплюс», як підставу для визнання порушень податкового законодавства позивачем, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Інтерсервісплюс» відбувались за період січень, березень, квітень 2011 року, в період коли ТОВ «Інтерсервісплюс» було платником податку на додану вартість та на підставі норм діючого законодавства мало право виписувати податкові накладні, тобто зазначені обставини є безпідставними в межах спірного періоду.

При цьому, судами обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на висновки актів інших податкових інспекцій, які слугували підставою для висновків акту перевірки, у зв'язку з тим, що порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування позивача податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Також, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочину, податковий орган виходить за межі своєї компетенції, та як вірно зауважено судами відповідачем не надано жодного вироку суду ані по відношенню до позивача, ані до його контрагентів.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Замінити первісного відповідача Костянтинівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби на Костянтинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року у частково відновленому втраченому провадженні в адміністративній справі № 2а/0570/8049/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: І.В. Приходько М.І. Костенко