Ухвала суду № 57199682, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/39228/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Галицького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 року

у справі № 804/10486/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЧП Гран» (далі - позивач, ТОВ «ЧП Гран»)

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ЧП Гран» звернулось у серпні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.07.2013 року № 0001512220 та № 0001502220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «ЧП Гран» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «АТМ» за період з 01.07.2012 року по 30.11.2012 року, з ТОВ «Старт Д» за період з 01.03.2012 року по 30.06.2012 року, з ТОВ «Матадор» за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року та за період з 01.03.2012 року по 30.06.2012 року, з ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період з 01.08.2012 року по 30.11.2012 року, з ТОВ «Галактика М» за період з 01.09.2011 року по 31.01.2012 року, з ТОВ «Феріт Д» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року та за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року, за період з 01.06.2012 року по 31.07.2012 року, з ТОВ «Ривс» за період з 01.09.2011 року по 31.07.2012 року, за результатами якої складено акт № 1549/22.2.17/333826 від 04.07.2013 року, за висновками якого встановлені порушення позивачем вимог: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 489 812,85 гривень; ст. 134, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у 2011 році на загальну суму 427 311,79 гривень та у 2012 році на суму 800 094,38 гривні.

Згідно з вказаним актом відповідач дійшов висновку про те, що операції з придбання товарів по ланцюгу постачання від ПП «АТМ», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ривс», ТОВ «Феріт Д» до позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нереальними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Позиція податкового органу ґрунтується на висновках актів документальних перевірок ПП «АТМ», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ривс», ТОВ «Феріт Д», якими встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій цими контрагентами у 2011-2012 роках.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.07.2013 року: № 0001512220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1 227 406,00 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 613 703,00 гривні; № 0001502220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 489 813,00 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 244 906,50 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав договори поставки товару (запчастини до авто) з: ТОВ «Ангстрем Континенталь» № 1-080112 від 01.08.2012 року; ТОВ «Феріт-Д» № 2012/02-1 від 01.02.2012 року; ПП «АТМ» № 16072012 від 16.07.2012 року; ТОВ «Старт-Д» № 120312/1 від 12.03.2012 року; ТОВ «Матадор» № 010811/01 від 01.08.2011 року; ТОВ «Галактика-М» № 010911/02 від 01.09.2011 року; ТОВ «Ривс» № 0102-1 від 01.09.2011 року.

При цьому, матеріали справи містять, досліджені судами, докази фактичного виконання зазначених договорів між позивачем та його контрагентами, зокрема, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій.

Також, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, які слугували однією з підстав для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з тим, що порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ «ЧП Гран».

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 року у справі № 804/10486/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько