Ухвала суду № 57199575, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/48497/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Володимирецької селищної ради Рівненської області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення коштів та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Володимирецької селищної ради Рівненської області, в якому просив:

- визнати незаконною та протиправною бездіяльність відповідачів щодо: тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа «Кононов та інші проти України» заява №11770/03 та 89 інших заяв, до числа яких увійшла і заява позивача) в частині, що стосується позивача; невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року щодо придбання та надання житла, яка залишається невиконаною, невжиття позитивних дій, незабезпечення принципу недискримінації;

- стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_4 кошти (компенсація, шкода, збитки, втрати, недоотримані доходи, тощо) у сумі 54 390,10 доларів США (1 200 389,50 грн.), які виплатити заявнику, членам його сім'ї чи спадкоємцям, конвертувавши їх у національну валюту за курсом Національного банку України на день здійснення платежу; зі спливом трьохмісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нарахувати простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

- стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 300 000 грн., які виплатити протягом трьох місяців з моменту набрання рішенням законної сили відповідно до статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» та застосувати штрафні санкції у разі порушення даного строку відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, відмовлено ОСОБА_4 у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідачів та стягнення збитків були предметом розгляду у справі №817/1893/14 між тими самими сторонами і з тих же підстав, рішення по якій набрало законної сили. Решта ж позовних вимог є похідними. Вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо тривалого невиконання зобов'язання за судовим рішенням стосуються виключно виконання судового рішення та не породжують виникнення нового публічно-правового спору.

Однак такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та не ґрунтується на нормах процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа «Кононов та інші проти України» заява №11770/03 та 89 інших заяв, до числа яких увійшла і заява позивача) було зобов'язано державу Україна виконати рішення національних судів, ухвалених на його користь, що залишились невиконаними, та стягнуто справедливу сатисфакцію.

Вказане рішення Європейського суду в частині, що стосується виконання рішення національних судів, ухвалених на користь позивача на усунення порушеного права, не було виконане, а тому позивач звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної виконавчої служби України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, Володимирецька селищна рада про визнання незаконною бездіяльності та стягнення шкоди.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі № 817/1893/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини №11770/03 від 06 червня 2013 року (ВП №38662180) в частині забезпечення виконання рішень національних судів, ухвалених на користь ОСОБА_4, які залишаються невиконаними. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є, зокрема, така, що набрала законної сили постанова суду.

Так, у даній справі предметом позову є визнання незаконною та протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Володимирецької селищної ради Рівненської області щодо тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа «Кононов та інші проти України» заява №11770/03 та 89 інших заяв, до числа яких увійшла і заява позивача) в частині, що стосується позивача, невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року щодо придбання та надання житла, яка залишається невиконаною, невжиття позитивних дій, незабезпечення принципу недискримінації та стягнення з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_4 збитків та моральної шкоди.

Предметом спору у справі №817/1893/14 є визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України, Державної виконавчої служби України щодо тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року (справа «Кононов та інші проти України» заява №11770/03 та 89 інших заяв) в частині, що стосується позивача, а також стягнення з держави Україна, в особі Кабінету Міністрів України, на користь ОСОБА_4 шкоди (збитків), які він змушений понести для відновлення свого порушеного права на житло, а саме, витрат на будівництво житла в розмірі 509 260 грн.

Таким чином, вимоги про визнання бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та Володимирецької селищної ради Рівненської області, а також стягнення з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_4 моральної шкоди предметом розгляду у справі №817/1893/14 не були.

Крім того, у справі №817/1893/14 позивачем ставилося питання про стягнення 509 260 грн. витрат на будівництво житла, в той час як у даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення на його користь з відповідачів солідарно коштів у сумі 54 390,10 доларів США (1 200 389,50 грн.), що є компенсацією за заподіяну шкоду, завдані збитки та недоотримані доходи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про ідентичність предмету позову, підстав його пред'явлення та складу сторін у даній справі із підставами, предметом позову та складом сторін у спорі, щодо якого ухвалено постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року (справа №817/1893/14).

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за пунктом 2 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, а оскаржувані ухвали такими, що постановлені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало