Ухвала суду № 57199551, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року К/800/7776/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року по справі № 303/8492/13-а (№ 876/12107/15)

за позовом ОСОБА_4

до Міністерства оборони України,

третя особа Закарпатський обласний військовий комісаріат

про визнання бездіяльності протиправною,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Міністерства оборони України, третя особа Закарпатський обласний військовий комісаріат, про визнання бездіяльності протиправною.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухваливши нове рішення, яким направити справу на новий розгляд.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 з листопада 1975 року по лютий 1990 року проходив військову службу у військовій прокуратурі та перебував на грошовому забезпеченні. Під час проходження військової служби відряджався на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим йому надано статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасника війни.

14 грудня 2009 року медико-соціальною комісією Закарпатської обласної контрольної медико-соціальної комісії проведено огляд позивача, за результатом якого видано свідоцтво НОМЕР_1 та встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової допомоги у розмірі п'ятирічного грошового забезпечення. 3 лютого 2010 року у здійсненні такої виплати йому було відмовлено.

Вважаючи свої права порушеними, позивач 8 липня 2010 року звернувся до суду із позовом до начальника Відділу забезпечення та контролю соціальних виплат департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконною відмову начальника відділу забезпечення та контролю соціальних виплат департаменту фінансів міністерства оборони України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності військовослужбовця у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у разі інвалідності військовослужбовця у відповідності до вимог Закону у розмірі п'ятирічного грошового забезпечення - 60 грошових забезпечень за останньою посадою.

В порядку примусового виконання вказаних судових рішень, позивачу виплачено кошти в сумі 19126,80 грн.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2013 року скасовано постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року. У справі постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Постанова мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, обставини даної справи встановили повно і всесторонньо, але неправильно застосували норми процесуального права щодо встановлення належного відповідача у справі, а, відповідно, і щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_4 до начальника відділу забезпечення та контролю соціальних виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

В період з 30 червня 2013 року по 8 серпня 2013 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними довідками.

З метою повного захисту своїх прав, 30 жовтня 2013 року позивачем подано позовну заяву до Міністерства оборони України, третя особа Закарпатський обласний військовий комісаріат. Проте такий позов ним подано в порядку Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2013 року в порядку статті 122 Цивільного процесуального кодексу України позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі.

7 листопада 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду за правилами адміністративного судочинства із позовом вимогами до Міністерства оборони України, третя особа Закарпатський обласний військовий комісаріат про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Використавши право, надане частиною 3 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, 9 грудня 2013 року ОСОБА_4 повторно звернувся до суду із вказаним позовом, заявивши при цьому клопотання про поновлення строку на звернення до суду.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2013 року позов, поданий 9 грудня 2013 року, залишено без розгляду.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 грудня 2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2014 року причини пропуску позивачем строку, встановленого для звернення до суду із позовною заявою, поновлено та відкрито провадження в адміністративній справі за його позовом до Міністерства оборони України, третя особа Закарпатський обласний військовий комісаріат, про визнання бездіяльності протиправною.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату вказаної допомоги в розмірі п'ятирічного грошового забезпечення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року скасовано постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20серпня 2015 року постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд.

Ухвала суду мотивована тим, що суди при розгляд справи не надали правової оцінки ухвалі Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 листопада 2013 року та тому факту, що до скасування судом касаційної інстанції постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року проведено їх примусове виконання.

При новому розгляді, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Переглядаючи в касаційному порядку ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, суд касаційної інстанції не погоджується із висновками викладеними в цих судових рішеннях.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В даному випадку, залишаючи без розгляду позовні вимоги, ні суд першої інстанції ні апеляційної не звернули увагу та не врахували того, що строк звернення до суду із даним позовом поновлено ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2014 року, яка, станом на дату апеляційного перегляду, набула законної сили, була чинною та не оскарженою.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2015 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року підлягають скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статей 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року скасувати, а справу № 303/8492/13-а (№ 876/12107/15) направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Амєлін С.Є.

Кобилянський М.Г.