Ухвала суду № 57199530, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/47571/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа - Закрите акціонерне товариство «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, третя особа - Закрите акціонерне товариство «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» (далі - ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл») про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому № 7292 від 28 грудня 2012 року.

В обґрунтування позову зазначило, що за період, вказаний в акті перевірки № 145 від 17 грудня 2012 року, а саме, з 01 березня 2011 року по 01 квітня 2011 року, руху коштів по рахунку № 26002272179001 не було, тобто заробітна плата за січень-лютий не виплачувалась, а тому застосування до ПАТ КБ «Приватбанк» штрафу за порушення вимог, передбачених частиною 2 статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є неправомірним, а оскаржуване рішення № 7292 від 28 грудня 2012 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому № 7292 від 28 грудня 2012 року.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 15 червня 2012 року по 03 липня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому була проведена планова перевірка ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл», за результатами якої складено акт № 145 від 17 грудня 2012 року.

Згідно вищевказаного акту перевіркою встановлено, що 11 березня 2011 року Хмельницькою філією ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з розрахункового рахунку № 26002272179001 згідно з банківською випискою БВ-0000038 від 11 березня 2011 року була перерахована на карткові рахунки працівників третьої особи заробітна плата за січень-лютий 2011 року на суму 1766,60 грн. без одночасної сплати єдиного внеску в розмірі 656,82 грн., на суму 1420,33 грн. без одночасної сплати єдиного внеску в розмірі 119,45 грн. 12 березня 2011 року Хмельницькою філією ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно банківської виписки БВ-0000039 від 12 березня 2011 року була перерахована на карткові рахунки працівників третьої особи заробітна плата на суму 224,30 грн. за січень-лютий 2011 року без одночасної сплати єдиного внеску в розмірі 83,39 грн.

28 грудня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому було прийнято рішення № 7292 про застосування до ПАТ КБ «Приватбанк» штрафних санкцій за порушення вимог, передбачених частиною 2 статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у розмірі 859,66 грн.

Рішенням Пенсійного Фонду України від 29 квітня 2013 року № 11012/09-10 скаргу позивача № 2329/7 від 15 квітня 2012 року залишено без розгляду.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не довів правомірність винесеного ним рішення, оскільки не надав суду докази, що підтверджують викладені в акті перевірки факти, зокрема, банківську виписку БВ-0000039 від 12 березня 2011 року, на підставі якої складено акт планової перевірки № 145 від 17 грудня 2012 року та винесено рішення №7292 від 28 рішення 2012 року, в той час як позивачем на підтвердження відсутності руху коштів по рахунку № 26002272179001 було надано завірену виписку по рахунку з 01 березня 2011 року по 01 квітня 2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.

Пунктом 2 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року N 21-3 (чинного, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, які сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної у грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

У разі якщо у розрахункових документах або документах на переказ готівки сума єдиного внеску менша, ніж 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, та/або платіжні доручення, та/або інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати разом з оригіналом довідки-розрахунку, яка погоджена з управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті (далі - органи Пенсійного фонду) за місцем взяття на облік платника єдиного внеску.

Згідно положень пункту 2 частини 12 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи Пенсійного фонду за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 цього Закону, застосовують до банків фінансові санкції, а саме, накладають штраф у розмірі суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті платниками.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на банки покладено обов'язок перевіряти повноту сплати сум єдиного внеску при прийнятті ними платіжних доручень на виплату заробітної плати.

Таким чином, видача банком коштів для виплати заробітної плати, без дотримання умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум, є підставою для застосування до банку фінансових санкцій.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, після отримання від Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому акту планової перевірки № 145 від 17 грудня 2012 року ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «КОНДФІЛ» та рішення про застосування штрафних санкцій №7292 від 28 грудня 2012 року позивачем було проведено перевірку наведених відповідачем фактів, за результатами якої встановлено, що за період березень - квітень 2011 року руху коштів по рахунку третьої особи не відбувалось, тобто заробітна плата за вказаний в акті перевірки період працівникам ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «КОНДФІЛ» не виплачувалась.

Також, даний факт підтверджується завіреною належним чином копією виписки по рахунку № 26002272179001 за період з 01 березня 2011 року по 01 квітня 2011 року.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року та від 20 лютого 2015 року було витребувано у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому та ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «КОНДФІЛ» банківську виписку БВ-0000039 від 12 березня 2011 року, на підставі якої складено акт планової перевірки № 145 від 17 грудня 2012 року та винесено оскаржуване рішення № 7292 від 28 грудня 2012 року.

Проте, жодною зі сторін вказані вимоги щодо надання банківської виписки БВ-0000039 від 12 березня 2011 року виконано не було. Судами було встановлено відсутність вказаної виписки.

Відповідно до частин 1, 2 та 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, оскільки відповідач не довів правомірності винесеного ним рішення, не надав суду докази, що підтверджують викладені в акті перевірки факти, в той час як позивачем на підтвердження відсутності руху коштів по рахунку ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «КОНДФІЛ» № 26002272179001 було надано завірену копію виписки по рахунку з 01 березня 2011 року по 01 квітня 2011 року, що спростовує викладені в акті перевірки обставини, колегія судів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало