Ухвала суду № 57199470, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/54801/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 жовтня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання рішення протиправним,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області (якого ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22.09.2015р. замінено на належного відповідача - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області), третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області (залучена до участі у справі ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22.09.2015р.) про скасування постанови державного виконавця від 27.05.2015р. про закінчення виконавчого провадження ВП №44891350 або продовження виконання виконавчого листа на підставі постанови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.06.2014р.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29.10.2015р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області в письмових поясненнях проти доводів та вимог касаційної скарги заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які воно просило залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.10.2014р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Черпаком М.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №562/828/14-а, виданого 18.09.2014р. Здолбунівським районним судом Рівненської області на виконання постанови цього суду від 04.06.2014р. про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 в розмірі 90% заробітної плати по Закону України "Про державну службу" відповідно до довідки Здолбунівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Рівненській області №76/05-26 від 10.02.2014р. з урахуванням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення в сумі 7972,20грн., починаючи з 01.03.2014р.

Листом від 25.03.2015р. №872/18 Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області у відповідності до приписів ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" повідомило Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області про виконання зобов'язань за виконавчим листом №562/828/14-а, а саме - проведення перерахунку ОСОБА_4 пенсії за період з 01.03.2014р. по 10.09.2014р. та виплату нарахованої суми (2501,05 грн.) в квітні 2015р.

27.05.2015р. державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Черпак М.Л. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №562/828/14-а на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про законність дій державного виконавця по винесенню оскаржуваної постанови від 27.05.2015р. про закінчення виконавчого провадження; крім того, вказали, що рішення щодо призначення, здійснення перерахунку та припинення виплати пенсії у визначених законодавством випадках відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" віднесено до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду України й такі дії Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області щодо проведеного перерахунку позивачем не оскаржувались та їх протиправність у встановлений законом спосіб не встановлена; разом з тим, оскільки фактично позивач не погоджується з діями пенсійного органу щодо проведеного перерахунку його пенсії і вважає їх неправомірними, то це є підставою для звернення до суду у порядку, передбаченому ст.267 КАС України.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997р. зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

За змістом же п.68 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15.03.2001р. якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (далі Закон №606), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.8 ч.1 ст.49 Закону №606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тобто, підставою для застосування цієї норми є безумовне повне виконання судового рішення.

Між тим, розглядаючи спір, суди не навели будь-яких мотивів, за яких би дійшли саме такого висновку.

Разом з тим, зазначаючи про законність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій виходили лише з тієї обставини, що відповідно до протоколу індивідуального перерахунку №Р136999 від 18.03.2015р. позивачу проведено перерахунок пенсії за період з 01.03.2014р. по 10.09.2014р. із виплатою, в подальшому, нарахованої суми (2501,05 грн.).

Водночас, посилаючись в оскаржуваних рішеннях на акт зустрічної перевірки правильності нарахування заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» ОСОБА_4 №391 від 23.09.2014р., яким встановлено, що відомості довідки №76/05-26 від 10.02.2014р. (на підставі якої здійснювався перерахунок пенсії) не відповідають фактичним виплатам йому за лютий 2008 року, та факт перегляду постанови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.06.2014р. за нововиявленими обставинами, що було підставою для зупинення виконавчого провадження згідно ухвали Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13.10.2014р., суди не надали вказаним обставинам правової оцінки в сукупності, зокрема, в контексті прийнятого за наслідками такого перегляду рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку, що оскільки фактично позивач не погоджується з діями пенсійного органу щодо проведеного перерахунку його пенсії, то це є підставою для звернення до суду у порядку, передбаченому ст.267 КАС України, адже за змістом останньої позивач, на користь якого ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду, й аналіз наведених норм дає підстави вважати, що саме позивач має право обирати спосіб захисту свого порушеного або невизнаного права.

Відповідно до вимог статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З викладеного вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам наведеної статті; касаційний же суд, в силу положень ст.220 КАС України, позбавлений можливості самостійно встановлювати відповідні обставини та досліджувати докази.

Зазначене є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.227 КАС України, згідно з якою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 жовтня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Стародуб О.П.