Ухвала суду № 57199446, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2016 р. м. Київ К/800/5683/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015

у справі № 826/15907/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудіоконтракт»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудіоконтракт» звернулось до суду, з урахуванням уточнення позовних вимог, з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо невручення платнику податків повідомлення про проведення перевірки та копії наказу; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної перевірки; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Аудіоконтракт» та складанню акта документальної позапланової невиїзної перевірки № 716/26-55-22-08/31111688 від 31.07.2014 з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за період діяльності з 01.01.2013 по 28.02.2014; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2014 № 113326552208 та № 113226552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2014 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015, рішення першої інстанції скасовано в частині незадоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.08.2014 № 113326552208 та № 113226552208; прийнято нове рішення в цій частині, яким позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення; в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі Депутатського звернення від 29.05.2014 № 29-48/14 щодо проведення перевірки митного та податкового законодавства суб'єктами господарювання, зокрема ТОВ «Аудіоконтракт» та постанови старшого слідчого СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014 про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Аудіоконтракт», податковим органом прийнято наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 2223 від 23.07.2014 та повідомлення № 617/26-55-22-08 від 23.07.2014 про проведення перевірки, які були направлені поштовою кореспонденцією на податкову адресу позивача.

За результатами проведеної, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аудіоконтракт», податковим органом складено акт № 716/26-55-22-08/31111688 від 31.07.2014 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аудіоконтракт» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за період діяльності з 01.01.2013 по 28.02.2014, в якому встановлено порушення: ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 919 600 грн. за 2013 рік та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в деклараціях з ПДВ всього на суму 985 265 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 15.08.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 113226552208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 149 500 грн., в т.ч.: 919 600 грн. основного платежу та 229 900 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 113326552208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 231 585 грн., в т.ч.: 985 265 грн. основного платежу та 246 320 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 02.01.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (постачальник) укладено договір № 201/1-13 поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «СК «Вардат Сервіс» виписані видаткові на податкові накладні всього на суму 5 911 591,36 грн., в т.ч. ПДВ - 985 265,21 грн.

Вказана господарська операція була відображена позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні перевірки та прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову в цій частині, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій в частині оскарження спірних податкових повідомлень-рішень є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, суд апеляційної інстанції не врахував, що норма п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, яка передбачала прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведення перевірки на підставі постанови слідчого у рамках розслідування кримінальної справи лише після набрання законної сили судового рішення по кримінальній справі, на момент проведення перевірки (липень 2014 року) була викладена в наступній редакції: «у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили».

В даному випадку, як встановлено матеріалами справи, відсутні підстави для застосування попередньої редакції вказаної норми законодавства.

В свою чергу, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мотивував своє рішення поясненнями Єрмакової І.Є. (директора ТОВ «СК «Вардат Сервіс» в період лютий-грудень 2012 року), наданими в межах кримінального провадження, при цьому не врахував, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом відбувались у 2013 році.

Згідно з абз. 1, 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення, господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

В даному випадку, судам необхідно було дослідити чи підтверджено первинними бухгалтерськими документами реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «СК «Вардат Сервіс» та чи спричинили такі операції реальні зміни в майновому стані позивача.

Крім того, встановленню підлягає також наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також зв'язок між фактом придбання послуг і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту та витрат підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням послуг, що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій не досліджено факт надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів, що придбані платником податку у ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

Для вирішення спору також важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування вказаного контрагента позивача в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин та меж перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2014 № 113326552208 та № 113226552208, та направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині позовних вимог - рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2014 скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2014 № 113326552208 та № 113226552208, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний