Ухвала суду № 57199419, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2016 р. м. Київ К/800/5775/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015

та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2014

у справі № 0670/399/11

за позовом Дочірнього підприємства «Премдор-Україна»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Премдор-Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001232301 від 20.08.2010.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015, позов задоволено, визнано неправомірним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ДП «Премдор-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступних податкових періодів з 01.06 по 31.06.2010, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за період з 01.05 по 31.05.2010, складено акт № 2066/23-01/32721155 від 05.08.2010, в якому зафіксовано порушення: пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року на суму ПДВ 2 043 674 грн., завищено значення р. 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) за червень 2010 року на 1 776 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на суму ПДВ 27 615 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 20.08.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001232301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 043 674 грн.

Висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 2 043 674 грн. ґрунтуються на тому, що позивачем до р. 23.2 декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року включено значення р. 26 декларації з ПДВ цього платника за травень 2010 року. Однак, значення р. 26 декларації з ПДВ за травень 2010 року на суму 2 073 065 грн. зменшено по актам позапланових виїзних перевірок № 3753/23-01 від 04.12.2008, № 3657/23-01 від 28.11.2008, № 37/23-01 від 12.01.2009 та по актам камеральних перевірок: акт № 502/16-01 від 25.02.2010 (грудень 2009 року), № 1202/16-01 від 20.05.2010 (березень 2010 року), № 1577/16-01 від 24.06.2010 (квітень 2010 року), № 1769/16-01 від 19.07.2010 (травень 2010 року). Неврахування позивачем результатів цих перевірок, на думку контролюючого органу, спричинило завищення суми відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року у розмірі 2 043 674 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано доказів обґрунтування висновку щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року саме в розмірі 2 043 674 грн., зазначивши при цьому, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити й ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Таким чином, у названому Законі чітко передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає та частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) саме у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, слід враховувати норму Закону України «Про податок на додану вартість» щодо обмеження права платника на отримання бюджетного відшкодування. Так, пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 названого Закону визначено, за яких саме умов платник податку на додану вартість не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Частина рядка 23.1 декларації з ПДВ, яка не може бути відшкодована в цьому звітному періоді (відсутня оплата), разом з іншими складовими залишку від'ємного значення (різниця між значеннями рядків 24 і 25, яка переноситься до рядка 26) буде послідовно переноситися до податкового кредиту кожного наступного звітного періоду (відображається в рядку 23.2 наступної декларації) до моменту отримання платником права на бюджетне відшкодування (оплати) або погашення податковими зобов'язаннями.

Таким чином, залишок від'ємного значення між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, з якого визначається сума бюджетного відшкодування, складається з від'ємного значення між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом попереднього звітного періоду (рядок 23.1 декларації поточного звітного періоду) та залишків таких від'ємних значень попередніх звітних періодів (рядки 23.2 - 23.5 декларації з ПДВ поточного звітного періоду).

Для того, щоб у кожному окремо взятому звітному періоді визначити, в яких саме звітних періодах у платника виникла сума від'ємного значення між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, необхідно розкласти значення рядка 24 декларації поточного звітного періоду на складові частини, які відповідають такій від'ємній різниці за кожен окремо взятий період. Ці частини відображені в рядках 23.1 декларації поточного податкового періоду (від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, яка виникла в попередньому звітному періоді) та відповідають різниці між значеннями рядків 23.1 та 25 (у випадках, коли було задеклароване відшкодування) за кожен окремий звітний період для інших попередніх періодів.

Встановлення вказаних обставин є визначальним для правильного вирішення спору по даній справі. Однак, вказані обставини залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення в цілому не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний