Ухвала суду № 57199363, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/5797/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014

у справі № 826/2895/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФС Україна»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФС Україна» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013 № 0001282202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 № 0001282202 в частині визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 688 671,51 грн., в т.ч.: 550 937,21 грн. основного платежу та 137 734,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно господарських операцій за договорами фінансового лізингу; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «ВФС Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.07.2010 по 31.12.2012, складено акт № 110/26-57-2-02-09 від 30.09.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 604 159,50 грн., у т.ч.: липень 2011 року - 5 731,20 грн., серпень 2011 року - 3 764,40 грн., вересень 2011 року - 12 863,54 грн., жовтень 2011 року - 6 049,72 грн., листопад 2011 року - 7 805,08 грн., лютий 2012 року - 21 272,58 грн., квітень 2012 року - 25 324,15 грн., травень 2012 року - 3 159,73 грн., червень 2012 року - 29 440 грн., липень 2012 року - 52 404,54 грн., серпень 2012 року - 54 475,19 грн., вересень 2012 року - 62 548,99 грн., жовтень 2012 року - 28 044,80 грн., листопад 2012 року - 74 240,88 грн., грудень 2012 року - 85 233,75 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 11.10.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001282202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 755 199,40 грн., в т.ч.: 604 159,50 грн. основного платежу та 151 039,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірним в даному випадку є нарахування позивачу грошового зобов'язання з в розмірі 550 937,21 грн. основного платежу та 137 734,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно операцій з фінансового лізингу, які, на думку податкового органу, фактично мали ознаки торгівлі в розстрочку.

Матеріалами справи встановлено, що на формування показників ТОВ «ВФС Україна» та включення до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 550 937,21 грн. мало вплив здійснення операцій з передачі автотранспортних засобів у фінансовий лізинг.

Так, згідно договору № UKR03-0112F від 31.01.2012, укладеного між ТОВ «ВФС Україна» (Лізингодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Лізингоодержувач), Лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність у Продавця обладнання, зазначене в Додатку №1 до цього договору (надалі - Обладнання), і надати його Лізингоодержувачу в тимчасове користування упродовж строку лізингу для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі та загальних умовах, з переходом права власності на Обладнання до Лізингоодержувача наприкінці строку лізингу за умови дотримання відповідних вимог, встановлених цим договором та загальними умовами. Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти обладнання та сплачувати лізингові платежі та інші платежі на умовах цього договору.

Характеристики і дані, які дозволяють визначити обладнання, що передається Лізингодавцем у лізинг Лізингоодержувачу за цим договором, зазначені в специфікації, що міститься в додатку № 1 до договору.

В період з дати договору до дати передачі обладнання його вартість становить гривневий еквівалент EUR 52 000, в тому числі ПДВ EUR 8 666,67, що станом на дату договору становить 547 258,40 грн.

Умовами договору встановлено розрахунок вартості обладнання в гривневому еквіваленті та розрахунок частини вартості обладнання, що залишилась несплаченою після оплати авансового лізингового платежу, призначення, територія використання, продавець обладнання.

Згідно з п. 4 договору, загальна сума лізингових платежів складається з відшкодування вартості обладнання (основного боргу Лізингоодержувача), процентів та комісій.

Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі 15 600 EUR, у тому числі ПДВ - 2 600 EUR, що на дату договору становить 164 177,52 грн., у тому числі ПДВ 27 362,95 грн.

Авансовий лізинговий платіж повністю зараховується в рахунок відшкодування вартості обладнання. Крім того, договором встановлено порядок сплати авансового лізингового платежу, процентну ставку, розмір комісії.

Підпунктом 4.6 пункту 4 договору визначено порядок оплати лізингових платежів відповідно до додатку № 4 цього договору та викупну ціну за передачу обладнання від Лізингодавця до Лізингоодержувача.

Строк лізингу за договором складає 24 місяці та починається з дати передачі.

Пунктом 6 договору встановлено порядок та строки поставки і приймання обладнання.

До договору в обов'язковому порядку складений графік лізингових платежів на весь період його дії.

Так, згідно договору фінансового лізингу позивачем передано ФОП ОСОБА_4 сідельний тягач Volvo FN.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду копії податкової та видаткових накладних, платіжного доручення.

Між позивачем (Лізингодавець) та ПАТ «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» (Лізингоодержувач) було укладено аналогічні договори фінансового лізингу № UKR 11-0512F від 14.05.2012 та № UKR02/0112F, на підтвердження виконання умов яких позивачем надано суду копії податкових та видаткових накладних, платіжних доручень.

Також, між позивачем та вказаним контрагентом було укладено аналогічні договори фінансового лізингу № UKR27-1012F від 29.10.2012 та № UKR23-0912F від 18.09.2012, на підтвердження виконання яких надано відповідно копії податкової та видаткових накладних, платіжних доручень.

Також, між позивачем та контрагентами: ТОВ «Авто люкс», ТОВ «Днепроспецремонт», ТОВ «Фаворит-М», ТОВ «Дзвони-Транс», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Формаг», ТОВ «Новінка ЛТД», ФО-П ОСОБА_6, ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель», ТОВ «Ен Ес Ай Буд», ПП «Санта-Україна», ТОВ «Ренесанс Логістик Сістемс», ТОВ «ВФС Україна», ТОВ «Сатава-Транском», ТОВ «Торгівельна компанія «Ювента», ТОВ «АВТО+», ПАТ «Кіровоградграніт», ТОВ «Горизонт-СМ», ТОВ «Зенал» ЛТД, ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Помислова Компанія «Стальтранс», ТОВ «Вест-Експрес», ТОВ «Експедиція Дешко», ПП «Бонанза-центр», ТОВ «Експедиція Дешко», ТОВ-ТП «М+К», ТОВ «Екпедиція Дешко» було укладено низку аналогічних договорів фінансового лізингу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дослідивши наявні в матеріалах справи копії договорів, укладених позивачем (Лізингодавцем) з Лізингоотримувачами на прикладі договору фінансового лізингу № UKR03-0112F від 31.01.2012 (договори є типовими), вони відповідають ознакам договорів фінансового лізингу, оскільки містять одну з обов'язкових умов, а саме: сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її; з наданої позивачем таблиці співставлення ціни придбання та реалізації об'єктів лізингу, відповідними податковими накладними, випискою з рахунку, платіжними дорученнями, договорами фінансового лізингу та видатковими накладними, первісна вартість об'єктів фінансового лізингу, є меншою, ніж сума лізингових платежів згідно додатків до договору, що дає підстави вважати, що укладені позивачем договори відповідають ознакам фінансового лізингу.

Суд касаційної інстанції, враховуючи оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 220 КАС України, вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.

Лізингові операції поділяються на:

а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);

б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її; майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном «строк фінансового лізингу» слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Законом України «Про фінансовий лізинг» визначені загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з: передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг; повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг; нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (положення пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Згідно з п. 187.6 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 зазначеного Кодексу у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

Крім того, не є об'єктом оподаткування операції з: нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу (пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п . 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

В даному випадку, як встановлено матеріалами справи, господарські операцій позивача з ОСОБА_4 фактично були здійснені, що підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та не заперечувались контролюючим органом.

Крім того, судами обох інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено, що первісна вартість об'єктів фінансового лізингу, є меншою, ніж сума лізингових платежів згідно додатків до договорів, що в свою чергу дає підстави вважати, що укладені позивачем договори відповідають ознакам договорів фінансового лізингу та спростовує висновки податкового органу про правомірність донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням у відповідній частині.

Враховуючи вказані обставини, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний