Ухвала суду № 57199348, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/64567/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Масич І.В.

відповідача - Федорчук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014

та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2014

у справі № 803/1774/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17.07.2014 № 0006992201 та № 0007002201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про реорганізацію відповідача із Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на правонаступника - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» зареєстроване як юридична особа Луцькою райдержадміністрацією 29.11.1996 за № 402/32, що підтверджується Статутом ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та випискою і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; перебуває на обліку як платник податків в ОДПІ; є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Основними видами діяльності є « 10.81 виробництво цукру», « 46.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами».

За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Гнідавський цукровий завод» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ ВФ «Колорит» за період з 01.06 по 31.12.2011, складено акт № 3170/22-1/00372658 від 10.07.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 44.1 ст. 44, п. п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 496 113 грн., в т.ч. за ІІ кв. 2011 року - 1 515 125 грн., за ІІІ кв. 2011 року - 731 783 грн., за IV кв. 2011 року - 249 205 грн. та порушено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 2 170 533 грн., в т.ч. за червень 2011 року - 1 317 500 грн., за липень 2011 року - 636 333 грн., за грудень 2011 року - 216 700 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 17.07.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0006992201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 597 050,50 грн., в т.ч.: 2 170 533 грн. основного платежу та 426 517,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0007002201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 496 113 грн. основного платежу.

Висновки податкового органу ґрунтуються на доводах, що господарські операції не носили реального характеру ґрунтуються на тому, що проведені заходи щодо наявності здійснення фінансової господарської діяльності контрагента позивача та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг, про що подано акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва за № 720/22.8-17/37740172 від 04.04.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВФ «Колорит» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за серпень-грудень 2011 року».

Як встановлено матеріалами справи, між ВАТ «Гнідавський цукровий завод» (в подальшому перейменоване в ПАТ «Гнідавський цукровий завод») (Покупець) і ТОВ ВФ «Колорит» (Продавець) укладено ряд договорів купівлі-продажу: від 10.06.2011 № 10, від 15.06.2011 № 15, від 20.06.2011 № 21, від 22.06.2011 № 26, від 04.07.2011 № 32, від 29.11.2011 № 29/11, згідно з якими ТОВ ВФ «Колорит» зобов'язувалось передати Покупцю цукор білий в мішках, а Покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ ВФ «Колорит» виписано видаткові та податкові накладні. Оплата за придбаний товар проведена згідно із поданими платіжними дорученнями, які були представлені до перевірки.

Доставка вказаного товару здійснювалася згідно із договорами з надання логістичних послуг, укладених позивачем із ТОВ «Українські торгівельні шляхи» за № 29/11/11 від 29.11.2011 та з ТОВ «Євростройтех» за № 3005 від 30.05.2011. Оплата за логістичні послуги проведена в безготівковому порядку, що підтверджується долученими платіжними дорученнями.

Факт здійснення господарських операцій в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі логістичних послуг, актами прийому-передачі товару, прибутковими ордерами по складу та іншими документами, які є належними доказами в підтвердження факту виконання таких.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВФ «Колорит» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за серпень-грудень 2011 року» не спростовує реальність господарських операцій, оскільки ним зафіксовано неможливість проведення зустрічної перевірки, а проведений аналіз господарської діяльності ТОВ ВФ «Колорит» та його контрагентів не узгоджується з повноваженнями податкового органу по факту неможливості проведення зустрічної перевірки; сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася; пояснення посадової особи ТОВ ВФ «Колорит» надані працівнику податкової міліції не можуть вважатися такими, що несуть інформацію щодо предмета доказування (спростування реальності господарських операцій); ненадання для перевірки документів, які підтверджують факт транспортування товару (належним чином оформлених товарно-транспортних накладних) спростовано договорами з надання логістичних послуг, укладених позивачем з ТОВ «Українські торгівельні шляхи» за № 29/11/11 від 29.11.2011 та з ТОВ «Євростройтех» за № 3005 від 30.05.2011 та оформлених на їх виконання первинними бухгалтерськими документами, які ОДПІ не перевірялись; Національною асоціацією цукровиків України в листі від 20.10.2005 зазначено, що обов'язкова сертифікація цукру-піску скасована Наказом Держспоживстандарту України № 219 від 22.08.2005.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ПАТ «Гнідавський цукровий завод», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій також вірно зазначено, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічної звірки контрагента платника податку не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області її правонаступником - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області.

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний