Ухвала суду № 57199236, 07.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 квітня 2016 року м. Київ К/800/9461/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Л.Я. Гончар, розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №826/16138/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, Державної казначейської служби України про:

визнання Лист Міністра охорони здоров'я О.Мусія від 25.06.2014 № 08.01-50/9/102-14/17572 документом, який носить лише інформаційний характер та не встановлює правових норм;

заборону використовувати Лист Міністра охорони здоров'я О.Мусія від 25.06.2014 № 08.01-50/9/102-14/17572, як нормативно - правовий акт, який регулює підготовку в інтернатурі випускників вищих навчальних закладів МОЗ України, які отримали направлення на роботу до закладів охорони здоров'я Донецької і Луганської областей та фінансування із бюджетів відповідних Департаментів охорони здоров'я;

зобов'язання МОЗ України створити належний нормативно - правовий акт;

зобов'язання відшкодувати позивачу із Державного бюджету завдану моральну шкоду в розмірі 500000,00 (п'ятсот тисяч) гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Лист Міністра охорони здоров'я О.Мусія від 25.06.2014 № 08.01-50/9/102-14/17572 не є обов'язковим до виконання, оскільки не має статусу нормативно-правового акту та не підлягає відповідній державній реєстрації. Таким чином, додатково визнавати такий лист документом, який носить лише інформаційний характер та не встановлює правових норм, а також заборонити використовувати його, як нормативно - правовий акт, необхідності немає. Окремо суди зазначили, що права та інтереси, які захищає позивач, пов'язані з виплатою їй заробітної плати та зарахуванням трудового стажу, а дані питання повинні бути вирішені шляхом подання позову до роботодавця та/або установи, за рахунок якої здійснюється фінансування інтернатури, зокрема, Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації.

Також суд апеляційної інстацнії вказав на відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди з мотивів відсутності доказів понесення позивачем такої шкоди.

Суддя-доповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

У поданій касаційній скарзі заявник із посиланнями на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №826/16138/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончар