Ухвала суду № 57199195, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2016 р. м. Київ К/800/48781/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

секретаря Коцюрби В.М.,

за участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу ОСОБА_1 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 820/7327/15 за позовом ОСОБА_1 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_1 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просила: визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2015 р. №Ф-0022081702 видану Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова Харківської області ГУ Міндоходів у Харківській області протиправною та скасувати її; визнати рішення №0023281702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.06.2015 року, прийняте державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області протиправним та скасувати його; визнати проведення посадовою особою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області планової документальної виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування єдиного соціального внеску незаконною, а дії посадової особи - перевищенням службових повноважень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що органом ДПІ безпідставно була проведена документальна планова виїзна перевірка. На підставі перевірки складений акт та винесена протиправна вимога про сплату боргу № Ф-0022081702 від 10.06.2015 р., а також прийняте рішення № 0023281702 від 24.06.2015 р. про застосування штрафних санкцій. Вважає. що при сплаті єдиного збору за спірний період дотримувалася вимог діючого законодавства та не допускала заниження сплати при нарахуванні єдиного податку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_1 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, ОСОБА_1 являється самозайнятою особою та працює приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу. ДПІ у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт №1740/20-31-17-02-08/НОМЕР_2 від 10.06.2015 року „Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів додержання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р. ".

Відповідно до висновків акту перевірки встановлені наступні порушення самозайнятою особою ОСОБА_1: абз. 1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування всього у розмірі 56475,09 грн., в т.ч. у 2012р. на суму 18809,58 грн., у 2013р. на суму 28431,29 грн. та у 2014р. на суму 9234,22грн.; порушення п.178.6 ст.178 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: книга обліку доходів та витрат самозайнятою особою ОСОБА_1 велася неналежним чином, фактична сума доходу від здійснення діяльності, не відображалася щоденно із сумарним підсумком за місяць та квартал, а була відображена лише із сумарним підсумком за рік.

На підставі акту перевірки №1740/20-31-17-02-08/НОМЕР_2 від 10.06.2015 року контролюючим органом було складене рішення №0023281702 від 24.06.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу нараховані 56475,09 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та суму штрафних санкцій у розмірі 6126,29 грн.

Позивачу направлена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0022081702 від 10.06.2015 р. щодо сплати 56475,09 грн. (борг (недоїмка) сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

Підставою виникнення спірних правовідносин стало те, що позивач, приватний нотаріус ОСОБА_1, здійснювала діяльність як самозайнята особа. Книга обліку доходів и витрат позивачем ОСОБА_1 заповнювалася не за кожен день та місяць, а заповнювалася один раз на рік.

У книзі за 2012 рік зроблено єдиний запис, що сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності, склала 366198,6 грн., сума документально підтверджених витрат - 279451,32, сума чистого оподатковуваного доходу - 86747, 28 грн.

В книзі за 2013 рік зроблений єдиний запис, що сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності склала 350870,0 грн., сума документально підтверджених витрат - 233929,47, сума чистого оподатковуваного доходу - 116940, 53 грн.

В книзі за 2014 рік зроблено єдиний запис, що сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності склала 170854,0 грн., сума документально підтверджених витрат - 108136,47, сума чистого оподатковуваного доходу - 62717, 56 грн.

В акті перевірки встановлено заниження єдиного внеску, яке на думку органу ДПІ відбулося за наступних обставин.

Позивач ОСОБА_1 за 2012 рік надала звіт, в якому зазначила, що за всі місяці 2012 року, окрім березня 2012 року, вона отримала дохід рівними частками в розмірі по 1300 грн. у кожному місяці. Але в березні 2012 року вона отримала дохід у сумі 72447,28 грн.

Відповідно, за всі місяці, окрім березня 2012 року, вона нарахувала суму єдиного внеску в розмірі 451,1 грн. в кожному місяці. В березні 2012 року було нараховано 6329,63 грн. єдиного внеску. Всього за рік нараховано 11291,73 грн. єдиного внеску.

Позивач ОСОБА_1 за 2013 рік надала звіт, в якому зазначила, що за всі місяці 2013 року, окрім грудня 2013 року, вона отримала дохід рівними частками в розмірі по 1300 грн. у кожному місяці. Але в грудні 2013 року вона отримала дохід у сумі 116940,53 грн.

Відповідно, за всі місяці, окрім грудня 2013 року, вона нарахувала суму єдиного внеску в розмірі 451,1 грн. в кожному місяці. В грудні 2013 року було нараховано 7184,98 грн. єдиного внеску. Всього за рік нараховано 12147,08 грн. єдиного внеску.

Позивач ОСОБА_1 за 2014 рік надала звіт, в якому зазначила, що за всі місяці 2014 року, окрім грудня 2014 року, вона отримала дохід рівними частками в розмірі по 1400 грн. у кожному місяці. Але в грудні 2014 року вона отримала дохід у сумі 47317,56 грн.

Відповідно, за всі місяці, окрім грудня 2014 року, вона нарахувала суму єдиного внеску в розмірі 485,8 грн. в кожному місяці. В грудні 2014 року було нараховано 7184,98 грн. єдиного внеску. Всього за рік нараховано 12528,78 грн. єдиного внеску (а.с. 49).

На думку органу ДПІ, що викладена в акті перевірки, таке непропорційне визначення сум отриманого доходу призвело до донарахування сум єдиного внеску на загальну суму 56475,09.

На думку контролюючого органу, в разі отримання доходу такими нерівномірними частками, платник податку повинен був це відобразити в книзі обліку доходів і витрат. Але позивач ОСОБА_1 книгу обліку доходів і витрат заповнювала один раз на рік. Тому вона повинна відобразити суму отриманого доходу пропорційними рівними частками, і від цих пропорційних часток нараховувати і сплачувати єдиний внесок.

Суди першої і апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що законодавством встановлене право контролюючого органу на проведення перевірки. Бухгалтерські та інші документи, що підтверджують суми доходу, а саме книга обліку доходів і витрат, позивачем щоденно та щомісячно не велася. Інших документально підтверджених відомостей щодо щомісячних сум отриманого доходу позивач не надав.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо правильності нарахування позивачем, як самозайнятою особою сум єдиного внеску за спірний період та законності оскаржуваних вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій, при цьому позивач постилається на відповідність нарахування сум єдиного внеску до отриманих доходів.

Спірні правовідносини регулюються Законом України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI, Податковим кодексом України та іншими нормативними актами.

Згідно ст.1 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця;

Відповідно п.5 ч.1 ст.7 наведеного Закону, який визначає базу нарахування єдиного внеску, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, до яких відноситься позивач, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Стаття 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає порядок обчислення і сплати єдиного податку. Згідно якої платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, в тому числі, позивач, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Виходячи з наведених законодавчих норм сума єдиного внеску позивача, яка проводить незалежну професійну нотаріальну діяльність залежить від бази нарахування єдиного внеску та отриманого доходу (прибутку).

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції не встановлені обставини та порядок обчислення єдиного внеску за спірний період позивачем, як визначалася база нарахування єдиного внеску та чи відповідає вона отриманому доходу позивачем, а також чи нарахований єдиний внесок відповідає вимогам ст.1,ст.7,ст.9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції та і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст.159,195 КАС України.

Відповідно до ст.227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності їх висновків та правовій оцінці обставин у справі.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої і апеляційної інстанцій, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: