Ухвала суду № 57198850, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2016 р. м. Київ К/800/6234/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Біяна Б.Р.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Інспекція)

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015

у справі № 2а-2538/12/0970 (163543/12/9104)

за позовом державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Підприємство звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 № 0001281592, згідно з яким позивачеві нараховано штрафні санкції у сумі 437 902,80 грн. за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 2 189 513,98 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015, позов задоволено з посиланням на протиправність спрямування податковим органом сплачених платником коштів на оплату поточних зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу такого платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається, зокрема, на положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК), яким встановлено обов'язок податкового органу зарахувати кошти платника на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Також відповідач зазначає, що рішеннями в адміністративній справі № 2а-488/10/0970 підтверджено наявність у Підприємства, зокрема, станом на 29.11.2011 податкового боргу з ПДВ, який виник у зв'язку з несплатою платником задекларованих зобов'язань у податкових деклараціях № 75968, № 107603, № 133622, № 141994 та № 167681; зазначені зобов'язання були враховані при розрахунку оспорюваних штрафних санкцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що камеральною перевіркою податкової звітності Підприємства з ПДВ за травень-грудень 2009 року, лютий-жовтень 2010 року виявлено факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно визначених грошових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 2 189 514 грн.; наведене слугувало підставою для нарахування позивачеві оспорюваної суми штрафу.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що причиною порушення позивачем граничних строків сплати спірних податкових зобов'язань стало спрямування Інспекцією своєчасно внесених платником грошових коштів на оплату задекларованих податкових зобов'язань протягом 2009-2010 років на погашення податкового боргу Підприємства за минулі звітні періоди.

При цьому суди послалися на залучені до матеріалів справи копії платіжних доручень (а.с. 34 - 67).

У той же час суди залишили поза увагою той факт, що в акті камеральної перевірки від 03.05.2012 № 2327/1592/03346058 зазначено про погашення платником спірних грошових зобов'язань з ПДВ у період з 01.07.2009 по 29.02.2012; задекларовані ж суми ПДВ у залучених до матеріалів справи податкових деклараціях не співпадають з сумами платежів за вказаними платіжними дорученнями.

Слід зазначити, що до 01.01.2011 порядок сплати податкових зобов'язань

регулювався положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Встановлена пунктом 7.7 статті 7 цього Закону рівність бюджетних інтересів, яка зводилася до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляла платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК).

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведений припис відповідає положенням пункту 131.2 статті 131 ПК, відповідно до якого при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

При цьому власне час виникнення податкового боргу (до моменту набрання законної сили ПК або після цього) не має правового значення для виконання податковим органом розглядуваного обов'язку.

Оскільки для надання юридичного аналізу діям податкового органу із зарахування внесених платником платежів слід керуватися нормативними положеннями, які діяли на час сплати платником відповідних коштів та їх зарахування контролюючим органом, з огляду на наведені зміни правового регулювання щодо черговості зарахування податковим органом сплачених платником коштів для правильного вирішення цього спору судам слід було вичерпно встановити обставини щодо підстав та періоду виникнення у платника грошових зобов'язань з ПДВ в оспорюваних сумах, а також щодо фактичних дат їх погашення Підприємством (до 01.01.2011 або після цієї дати). Лише за наслідками встановлення цих обставин та на підставі правильного застосування вищенаведених норм податкового законодавства суди могли дійти вмотивованого висновку про наявність (або відсутність) з боку позивача прострочення при сплаті спірних платежів та, відповідно, про законність (або протиправність) оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Наведені порушення судами норм матеріального і процесуального права, що виявилися у неповному встановленні обставин даної справи та не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції з огляду на межі перегляду справи касаційним судом, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 у справі № 2а-2538/12/0970 (163543/12/9104) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько