Постанова № 57198702, 29.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 березня 2016 р. № 820/707/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Селіванова О.А. про стягнення з Управління виконавчого збору від 11.11.2015 р. (ВП №49521096); визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Селіванова О.А. про стягнення з Управління витрат на проведення виконавчих дій від 14.12.2015 р. (ВП№49521096); стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Харківській області на користь Національного банку України відповідні судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року Національним банком України в особі Управління Національного банку України в Харківській області виконано резолютивну частину зазначеного рішення суду щодо його негайного виконання, а саме: 23.11.2015 року ОСОБА_3 поновлено на роботі та виплачено їй 4931,72 грн. (середній заробіток з розрахунку за один місяць, з урахуванням утриманих податків). 07 грудня 2015 року управлінням Національного банку України в Харківській області отримано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Селіванова О.А. про відкриття виконавчого провадження №49521096 від 04.11.2015 року щодо стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку з розрахунку за один місяць. Листом № 91-08/17-010/97151 від 08.12.2015 року позивач повідомив вищезазначеного державного виконавця про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом з наданням йому копій підтверджуючих документів. Однак, 9 лютого 2016 року на адресу позивача від відповідача надійшли постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.11.2015 року (ВП №49521096); постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.12.2015 року (ВП №49521096). Дані постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Селіванова О.А., за судженням позивача, підлягають скасуванню, як такі, що винесені без достатніх правових підстав.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні відносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Стаття 8 ОСОБА_4 України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно - правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 ОСОБА_4 України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано наказ Управління Національного банку України в Харківській області №386-к від 21.05.2015 року. Поновлено ОСОБА_3 на роботі в Управлінні Національного банку України в Харківській області на посаді економіста 2 категорії сектору супроводження обліку і розрахунків банків та їх філій, банківських операцій, фінансової звітності управління відділу організації бухгалтерського обліку з 21.05.2015 року. Стягнуто з Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 31486 (тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят шість) грн. 40 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року по справі №820/7412/15 залишено без змін, а отже постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року набула законної сили в установленому законом порядку та в силу ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

23.11.2015 року начальником управління Національного Банку України в Харківській області прийнято наказ №581-к, яким наказано виплатити ОСОБА_3 середній заробіток з розрахунку за один місяць у розмірі 6297,28 грн., на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2015 року №49287563 (а.с. 11).

Факт виплати ОСОБА_3 середнього заробітку підтверджується розрахунковою карткою за листопад місяць 2015 року (а.с. 12).

З пояснень наданих представником позивача у судовому засіданні встановлено, що Управлінням Національного банку України в Харківській області 07 грудня 2015 року отримано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Селіванова О.А. про відкриття виконавчого провадження №49521096 від 04.11.2015 року щодо стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку з розрахунку за один місяць.

Листом від 08.12.2015 року №91-08/17-010/97151 позивач повідомив відповідача про виконання ним постанови про відкриття виконавчого провадження №49521096 від 04.11.2015 року щодо стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку з розрахунку за один місяць (а.с. 9).

09 лютого 2016 року на адресу позивача надійшли постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Селіванова О.А. по виконавчому провадженню №49521096 про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.11.2015 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.12.2015 року (а.с. 16, 18).

Вирішуючи спір суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Згідно до ч. 6 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом; відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, серед іншого, виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів, з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25 Закону № 606-ХІV).

Суд зауважує, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2015 року позивач отримав лише 07.12.2015 року.

Тоді як, вже 23.11.2015 року на підставі наказу №581-к позивачем самостійно виконано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року, про що відповідача повідомлено 08.12.2015 року листом №91-08/17-010/97151.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З аналізу наведених правових норм слідує, що перед тим як розпочати вживати заходи з примусового виконання рішення, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи вчинялись ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений державним виконавцем строк, тобто пересвідчиться у відсутності обставин, які перешкоджають провадженню виконавчих дій, у тому числі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм приписами Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV.

Таким чином, суд приходить до висновку, що першечергово державний виконавець не повідомив позивача про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 28.10.2015 року №820/7412/15, відповідно Управління Національного банку України в Харківській області не знало про строк, наданий для добровільного виконання рішення суду, що мало наслідком відсутність у відповідача доказів щодо самостійного виконання чи невиконання рішення суду щодо стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку з розрахунку за один місяць.

За правилами ч. 1, 8 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Судовим розглядом встановлено, що спірні постанови від 11.11.2015 року та від 14.12.2015 року надіслані на адресу позивача тільки 08.02.2016 року, про що свідчать відтиски штампу пошти на конвертах (а.с. 19).

Як зазначалось вище, дані постанови отримані позивачем 09.02.2016 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Банку.

Аналізуючи вище вказані положення діючого законодавства, враховуючи всі докази наявні в матеріалах справи, суд доходить висновку що відповідачем порушено терміни надіслання спірних постанов.

Крім того, приймаючи спірні постанови від 11.11.2015 року та 14.12.2015 року відповідачем не перевірено чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи вчинялись ним дії (вживались заходи), спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений державним виконавцем строк.

Більш того, позивачем виконано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року ще 23.11.2015 року, тобто до моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги той факт, що позивач не був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження №49521096 та самостійно виконав рішення суду, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість прийняття відповідачем постанов про стягнення з Управління виконавчого збору від 11.11.2015 року, про стягнення з Управління витрат на проведення виконавчих дій від 14.12.2015 року.

Окрім того, державним виконавцем взагалі не наведено, які самі виконавчі дії ним вчинені, спрямовані на примусове виконання рішення суду.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень, який є відповідачем в даній адміністративній справі, не доведено обґрунтованість та правомірність спірних постанов: від 11.11.2015 року ВП №49521096; 14.12.2015 року ВП№49521096, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого позову Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанов - задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Селіванова О.А. про стягнення з Управління виконавчого збору від 11.11.2015 року (ВП №49521096).

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Селіванова О.А. про стягнення з Управління витрат на проведення виконавчих дій від 14.12.2015 р. (ВП№49521096).

Стягнути на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд.9, код ЄДРПОУ 00032106) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 01 квітня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.