Постанова № 57198479, 13.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 р. № 820/177/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

суддів - Мар'єнко Л.М., Полях Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України на Південній залізниці, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати положення наказу МВС України від 06 листопада 2015 року № 2384 о/с та наказу Управління МВС України на Південній залізниці від 06 листопада 2015 року № 227 о/с в частині її звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів відповідно до пункту 64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- зобов'язати МВС України змінити формулювання положення наказу МВС України від 06 листопада 2015 року № 2384 о/с щодо підстав звільнення відповідно до пункту 64 "Г" (у запас через скорочення штатів) на пункт 65 "А" (у відставку за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

- зобов'язати Управління МВС України на Південній залізниці змінити формулювання положення наказу Управління МВС України на Південній залізниці від 06 листопада 2015 року № 227 о/с щодо підстав звільнення відповідно до пункту 64 "Г" (у запас через скорочення штатів) на пункт 65 "А" (у відставку за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на її користь 40000 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення незаконних дій МВС України, Управління МВС України на Південній залізниці.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилалась на те, що вона проходила службу в органах внутрішніх справ з 01.07.1991 та 04.11.2015 подала рапорт про звільнення з ОВС в зв'язку із досягненням граничного віку служби за наявністю вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України з 05.11.2015. Проте, наказом Управління МВС України на Південній залізниці від 06 листопада 2015 року № 227 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. З огляду на вказане, вважає звільнення з підстави, передбаченої п. 64 "г" Положення незаконним.

Позивач в судове засідання не прибув, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без її участі.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначені цією статтею, і прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підполковник міліції перебувала на службі в органах внутрішніх справ з 01 липня 1991 року.

За період служби позивач працювала на посадах міліціонера патрульно-постової служби JIB на станції Харків-Пасажирський Південного Управління внутрішніх справ на транспорті, головного спеціаліста фінансово-економічного відділу ПУВСТ, головного спеціаліста фінансово-економічного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, начальника відділу фінансово-економічного відділу УМВСУ на ПЗ, старшого інспектора групи обліково-реєстраційної, статистичної роботи і оперативної інформації JIB на станції Харків-Пасажирський УМВСУ на ПЗ, начальника відділу фінансових ресурсів та економіки - головного бухгалтера УМВСУ на ПЗ.

Наказом МВС України від 08 червня 2015 року № 662 "Про ліквідацію Управління МВС України на Південній залізниці" затверджений склад комісії з ліквідації.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не виявила бажання проходити службу у Національній поліції, 04 листопада 2015 року нею подано рапорт на ім'я Міністра внутрішніх справ України про звільнення з ОВС у зв'язку з досягненням граничного віку служби та наявністю вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України з 05.11.2015.

Також, 04.11.2015 за вих. № 36/8/6236 головою комісії з ліквідації - начальником Управління МВС України на Південній залізниці направлено на ім'я Міністра внутрішніх справ України подання про звільнення з займаної посади начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Управління МВС України на Південній залізниці підполковника міліції ОСОБА_1

Наказом Міністра внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 2384 о/с наказано звільнити з 06.11.2015 в запас Збройних сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) полковника міліції ОСОБА_1.

На підставі наказу МВС України від 06 листопада 2015 року № 2384 о/с наказом Управління МВС України на Південній залізниці від 06 листопада 2015 року № 227 о/с звільнено позивача з органів внутрішніх справ через скорочення штатів відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Листом від 07.12.2015 позивач звернулася до заступника міністра-керівника апарату МВС України з проханням змінити статтю її звільнення відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ із пункту 64 "г" на пункт 65 "а".

Листом ДКЗ МВС України від 16.12.2014 №6/1/1-А-2079 позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що підстав для внесення змін до наказу про її звільнення з органів внутрішніх справ не вбачається.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Згідно положень частини 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Кабінетом Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залежно від присвоєних їм спеціальних звань, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку:

- особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років;

- полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років.

Пунктом 8 Положення встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.

У виняткових випадках особам середнього, старшого або вищого начальницького складу строк служби в органах внутрішніх справ може бути продовжено, з урахуванням стану здоров'я, в такому ж порядку повторно до 5 років, а окремим із них, які мають вчену ступінь або вчене звання, - до 10 років.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік перебування на службі, можуть бути звільнені в запас Збройних Сил або у відставку до закінчення строку, на який вони були залишені на службі.

Згідно пункту 62 Положення, звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується довідкою Жовтневого об'єднаного районного військового комісаріату м. Харкова від 27.11.2015 № 541, ОСОБА_1 на військовому обліку не перебуває. Граничний вік перебування в запасі військовозобов'язаних жінок складає 50 років, згідно ЗУ "ПВО і ВС".

Пунктом 64 Положення визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;

в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад;

г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;

д) через службову невідповідність;

є) за порушення дисципліни;

ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації.

Підпунктом "а" пункту 65 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Таким чином, правовідносини, пов'язані із проходженням служби в органах внутрішніх справ, врегульовані спеціальним законодавством, аналіз яких дає підстави дійти висновку, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути звільнені у відставку на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення за умови досягнення граничного віку перебування на службі залежно від присвоєного їм спеціального звання, а також досягнення граничного віку перебування в запасі у військовому званні, яке такій особі було присвоєно.

Статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно з нормами частини 5 статті 28 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовозобов'язані жінки, незалежно від присвоєних їм військових звань, зараховуються до запасу другого розряду. Граничний вік перебування їх у запасі встановлюється 50 років.

Судом встановлено, що на час звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 перебувала у званні підполковника та мала вік 52 роки.

З огляду на зазначене, відповідачі, приймаючи рішення про звільнення позивача не врахували, що ОСОБА_1 досягла граничного віку перебування на службі, який є обов'язковим для звільнення за нормами підпункту "а" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР та мала право на звільнення з зазначених підстав.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 "г" Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом ОВС є неправомірним, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині вимог про скасування наказу МВС України від 06 листопада 2015 року № 2384 о/с та наказу Управління МВС України на Південній залізниці від 06 листопада 2015 року № 227 о/с в частині її звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів відповідно до пункту 64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; та зобов'язання змінити формулювання наказів щодо підстав звільнення відповідно до пункту 64 "Г" (у запас через скорочення штатів) на пункт 65 "А" (у відставку за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Щодо позивних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на її користь 40000 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення незаконних дій МВС України, Управління МВС України на Південній залізниці, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що незаконними діями відповідачів їй заподіяно значної моральної шкоди, яка полягає в значному погіршенні її здоров'я, а саме: підвищений тиск 220/120, загострення захворювання бронхіальної астми, проблеми з серцем та інші захворювання, що виникли на фоні нервового стресу по факту несправедливості відносно пунктів її звільнення і відчаю знайти справедливість і доказати свою правоту, що підтверджується медичними довідками із зазначенням її захворювань.

Проте, суд зазначає, що згідно медичних довідок, наданих позивачем, зазначені нею захворювання виникли ще у 2011 році, а отже, задовго до її звільнення з органів внутрішніх справ.

Таким чином, позивачем під час розгляду справи не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана їй моральна шкода, та з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині вимог про скасування наказу МВС України від 06 листопада 2015 року № 2384 о/с та наказу Управління МВС України на Південній залізниці від 06 листопада 2015 року № 227 о/с в частині її звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів відповідно до пункту 64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; та зобов'язання змінити формулювання наказів щодо підстав звільнення відповідно до пункту 64 "Г" (у запас через скорочення штатів) на пункт 65 "А" (у відставку за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Керуючись статтями 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України на Південній залізниці, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 2384 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ через скорочення штатів відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Скасувати наказ Управління МВС України на Південній залізниці від 06 листопада 2015 року № 227 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ через скорочення штатів відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України внести зміни до наказу від 06 листопада 2015 року № 2384 о/с шляхом зміни підстав звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, а саме змінити з пункту 64 "г" (у запас через скорочення штатів) на пункт 65 "а" (у відставку за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Зобов'язати Управління МВС України на Південній залізниці внести зміни до наказу від 06 листопада 2015 року № 227 о/с шляхом зміни підстав звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, а саме змінити з пункту 64 "г" (у запас через скорочення штатів) на пункт 65 "а" (у відставку за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Р.В. Мельников

Судді Л.М. Мар'єнко

Н.А. Полях