Ухвала суду № 57198389, 12.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р.Справа № 552/5096/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського районного суду м. Полтави від 29.01.2016р. по справі № 552/5096/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці Державної фіскальної служби

про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИЛА:

29 січня 2016 року постановою Київського районного суду м. Полтави адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову Полтавської митниці Державної фіскальної служби України №0052/80600/15 від 20.08.2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України.

Стягнуто з Полтавської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 182,70 гривень.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, Полтавська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, винести нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Вказує, що 21 лютого 2014 року проведено митне оформлення вантажу згідно митної декларації №806020002/2014/001711 ПВКП "Агродеталь" в режимі "імпорт". Декларування товару здійснено гр. ОСОБА_1, який на той час обіймав посаду директора ПВКП "Агродеталь", зокрема останнім самостійно визначено розмір фактичних витрат, понесених підприємством на транспортування товару, у сумі 38041,52 грн. В ході перевірки задекларованих при митному оформленні митних декларацій витрат на транспортування, заявником виявлено, що дійсні транспортні витрати на перевезення вантажу згідно зовнішньоекономічного договору №01-01/13 від 10.01.2013р., становили 58407,30 гривень. Стверджує, що позивачу було відомо про дійсний розмір витрат на транспортування згідно зазначеного договору, однак при митному оформленні товарів заявлено неправдиві відомості, що в свою чергу стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не подав.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибули, своїх представників не направили, що у відповідності до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 05 травня 2015 року головним державним інспектором аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Полтавської митниці ДФС Пономаренко В.С. у присутності гр. ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил №0052/80600/15, яким встановлено вчинення останнім протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, що спричинило недобори митних платежів, а саме: задекларовано вантаж згідно митної декларації №806020002/2014/001711 із визначенням розміру понесених транспортних витрат у сумі 38041,52 грн. замість вірного - 58407,30 грн. (а.с.108-109).

20 серпня 2015 року заступником начальника Полтавської митниці ДФС прийнято постанову про порушення митних правил №0052/80600/15, якою ОСОБА_1, який на момент вчинення правопорушення працював на посаді директора ПВКП "Агродеталь", визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України. На гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на момент подання митної декларації від 21.02.2014р. №806020002/2014/001711, що складає 11448 гривень 06 копійок (а.с.7-8).

Не погодившись із таким рішенням Полтавської митниці ДФС, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість товару згідно МД №806020002/2014/001711 визначена ОСОБА_1, який на час оформлення вказаної митної декларації обіймав посаду директора ПВКП "Агродеталь", вірно з урахуванням понесених підприємством транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно статті 458 Митного кодексу України (далі - МК України), порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

У відповідності до статті 459 МК України, адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється цим Кодексом. Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 461, статті 464 МК України, штраф, як один із видів адміністративних стягнень, полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов'язку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, до ОСОБА_1, згідно спірної постанови від 20 серпня 2015 року №0052/80600/15, застосовано штраф як до посадової особи підприємства - директора ПВКП "Агродеталь", за порушення митних правил, а саме: внесення до митної декларації №806020002/2014/001711 від 21.02.2014 року неправдивих відомостей щодо вартості товару в частині розміру витрат на транспортування з метою зменшення розміру митних платежів у відповідності до статті 485 МК України.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 2 статті 51, частин 1 та 2 статті 57 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За умови застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини 4 та 5 статті 58 МК України).

У відповідності до пункту 6 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Судом розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ПВКП "Агродеталь", здійснюючи 21.02.2014 року декларування вантажу згідно митної декларації № 806020002/2014/001711, надав довідку про транспортні витрати від 18.02.2014 року за власним підписом та довідку перевізника ТОВ "Лімко Логістікс" б/н та дати із зазначенням суми транспортних витрат в розмірі 38041,52 грн.

За твердженням відповідача, вказані документи містять неправдиві відомості, оскільки проведеною перевіркою встановлено, що дійсний розмір транспортних витрат становить 58407,30 грн., замість заявленої суми 38041,52 грн. Сума транспортних витрат у розмірі 58407,30 грн., на думку відповідача, підтверджується актом надання послуг від 24.02.2014 року №18, рахунком на оплату від 18.02.2014 року №29, податковою накладною від 19.02.2014 року №9.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.11 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Отже, наведеною нормою прямо передбачено відсутність обов'язку включати до складу митної вартості товару витрати на його транспортування після ввезення на територію України за умови виділення їх з ціни товару.

Таким чином, у розумінні ч.4, п.5 ч.10 ст.58 МК України до складу митної вартості входить лише вартість транспортування задекларованого товару до митної території України. Витрати по транспортуванню імпортованого товару в межах митної території України у разі їх виділення з ціни товару не включаються до складу митної вартості даного товару.

З наявних матеріалах справи копій довідки експедитора ТОВ "Лімко Логістікс" б/н та дати (а.с.67), довідки ПВКП "Агродеталь" від 18.02.2014 року (а.с.74), які надавались позивачем при митному оформленні товару вбачається, що вартість транспортних витрат на перевезення вантажу контейнером № ZCSU8972713 по маршруту Уілмінгтон, Огайо (США) до кордону України (Одеса) становили 38041,52 грн.

При цьому, з наданих до матеріалів справи копій вищевказаних документів вбачається чітке розподілення транспортних витрат, здійснених до ввезення на територію України та після ввезення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують достовірність даних про вартість транспортних витрат на суму 38041,52 грн., заявлених до митного оформлення товару позивачем.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що висновок про наявність в діях позивача ОСОБА_1 об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, узгоджується з правовою позицією Міністерства доходів і зборів України щодо необхідності включення до митної вартості товарів витрат на оплату транспортно-експедиційних послуг, викладеною у листі від 05.11.2013 року №14693/6/99-99-24-02-04-15.

Так, згідно з цією позицією плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вартість витрат на транспортування є розподіленою до та після перетину митного кордону України, в той час як вказане роз'яснення регламентує віднесення до складу митної вартості плати експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів, яка є нерозподіленою.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у спірних відносинах події і складу порушення з боку позивача митних правил, відповідальність за яке передбачена статтею 485 МК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскаржувана постанова ухвалена у відповідності до вимог норм матеріального права з дотримання норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 29.01.2016р. по справі № 552/5096/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І.Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2016 р.