Постанова № 57198316, 13.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 876/473/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу МДКП "Розділтеплокомуненерго" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за позовом МДКП "Розділтеплокомуненерго" до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Позивач - МДКП "Розділтеплокомуненерго" звернувся в суд з позовом до відповідача - ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2010 року №0000302331/0, №0000012400/0, від 25 серпня 2010 року №0000302321/1, №0000012400/1, від 04 листопада 2010 року №0000302321/2, №00000042400/2.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на недоведеність податковим органом обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Дніпробізнесінвест-2000», ПП «Квадрат Л», оскільки господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини, укладені з контрагентами, не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Позивачем для перевірки представлено податковому органу ряд документів, які є належним підтвердженням реальності операцій між позивачем та його контрагентами, зокрема: акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма М КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (типова форма КБ-3), які складено відповідно до вимог чинного законодавства. Висновки податкового органу про завищення податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими. Також помилковими є висновки податкового органу про порушення позивачем стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, оскільки позивач передав у статутний фонд ЗАТ «Енергія - Новий Розділ» лише суму покращення активів, а не самі активи, а сума штрафної санкції в розмірі 549938,60 грн. дорівнює виключно вартості витрат, пов'язаних із проведеними покращеннями стану окремих об'єктів (разом з ПДВ), переданих у статутний фонд ЗАТ «Енергія - Новий Розділ». Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою позов задовольнити

Представник відповідача - Іванський В.І. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Представник позивача (апелянта) в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18 травня по 26 травня 2010 року на підставі постанови про призначення проведення ревізії від 22 березня 2010 року, винесеної старшим помічником Миколаївської міжрайонної прокуратури за результатом розгляду матеріалів кримінальної справи № 162-0141, порушеної за фактом зловживання службовим становищем службовими особами МДКП "Розділтеплокомуненерго", ДПІ у Миколаївському районі Львівської області провела перевірку МДКП "Розділтеплокомуненерго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 березня 2010 року, якою встановлено порушення п.п. 7.4.4 п.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.8.6.1. п.8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

За результатами перевірки складено Акт № 530/230/0206977 від 02 червня 2010 року.

15 червня 2010 року на підставі вказаного акта Миколаївська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000302321/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1224172, 50 грн. та № 0000012400/0, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 3791138, 60 грн. за самостійне відчуження активів, що перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Позивач скористався правом досудового врегулювання даного податкового спору.

Відповідно до рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області від 25 серпня 2010 року №8531/10/23-054/5 за результатами розгляду первинної скарги підстави для її задоволення відповідачем не виявлені.

04 листопада 2010 року за результатами розгляду вторинної скарги №111 до ДПА у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000302321/2, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1224172,50 грн., в тому числі 816115 грн. за основним платежем та 408057,50 грн. за штрафними санкціями та № 0000042400/2, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 549938,60 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з неможливості реального виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутності у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, документи, подані позивачем на підтвердження фактичного отримання робіт/послуг за договорами, укладеними з ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Дніпробізнесінвест-2000», ПП «Квадрат Л» не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що свідчить про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та контрагентами. Таким чином, податковим органом правомірно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ у податковому повідомленні-рішенні №0000302321/2 від 04 листопада 2010 року. Податковим органом також доведено факт порушення позивачем п.п.8.6.1. п.8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого податковим органом правомірно зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

П.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні приписи визначені і в ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст. 9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що підлягав перевірці, МДКП "Розділтеплокомуненерго" уклало ряд договорів: з ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Дніпробізнесінвест-2000», ПП «Квадрат Л».

Зокрема, позивач та ТОВ «Союз Плюс Сервіс» уклали договір №17/04-ПР від 17 квітня 2008 року щодо розробки проектних робіт по ремонту котла ПТВМ 100 реєст.№200, відповідно до умов якого робота виконується відповідно до узгодженого сторонами технічного завдання, технічних, наукових, економічних та інших вимог. Вартість робіт відповідно до протоколу про договірну ціну складає 1350000грн.

На підтвердження реальності виконання робіт за договором позивач надав податкову накладну №6120000003 від 12 червня 2009 року на загальну суму 1350000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 225000,00 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт №1 від 12 червня 2009 року (типова форма № КБ-2в), довідку про вартість виконаних підрядних робіт від 12 червня 2009 року (типова форма № КБ-3), календарний план на виконання робіт від 17 квітня 2008 року, протокол угоди про договірну ціну від 17 квітня 2008 року.

Суму ПДВ у розмірі 225000,00 грн. згідно з податковою накладною №6120000003 від 12 червня 2009 року та акта приймання виконаних підрядних робіт №1 від 12 червня 2009 року включено до податкового кредиту відповідного період та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та даних декларації з ПДВ за червень 2009 року.

19 листопада 2008 року позивач та ПП «Дніпробізнесінвест-2000» уклали договір підряду на виконання робіт №19/11-Тд, відповідно до умов якого ПП «Дніпробізнесінвест-2000» зобов'язується виконати роботи з технічного діагностування стану металу і зварних з'єднань котла ПТВМ-100 реєт. №200. Вартість робіт становить 1556734,39грн.

На підтвердження господарських операцій з ПП «Дніпробізнесінвест-2000» в обґрунтування права на податковий кредит позивач надав: податкову накладну №261 від 16 червня 2009 року на суму 1556734,39 грн., в т.ч. ПДВ - 259455,73 грн., акт приймання виконаних підрядних робіт №1 від 16 червня 2009 року (типова форма № КБ-2в), довідку про вартість виконаних підрядних робіт від 16 червня 2009 року (типова форма № КБ-3).

Суму ПДВ у розмірі 1556734,39 грн. згідно з податковою накладною №261 від 16 червня 2009 року та акта приймання виконаних підрядних робіт №1 від 16 червня 2009 року включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та даних декларації з ПДВ за червень 2009 року.

22 липня 2008 року позивач та ПП «Квадрат Л» уклали договір підряду на виконання, відповідно до умов якого ПП «Квадрат Л» зобов'язувалося виконати роботи з діагностування і технічного обслуговування турбогенератора Р-12/34. Перелік робіт, що підлягають виконанню за вказаним Договором, визначені у додатку №1, який додається до нього. Вартість робіт становить 1950000,00грн.

На підтвердження господарських операцій з ПП «Квадрат Л» в обґрунтування права на податковий кредит позивачем надано: податкову накладну №6190000002 від 19 червня 2009 року на суму 1950000,00 грн., в т.ч. ПДВ 325000,00 грн., технічне завдання на виконання робіт від 22 липня 2008 року, календарного плану на виконання робіт від 22 липня 2008 року, протокол угоди про договірну ціну від 22 липня 2008 року, довідку про вартість виконаних підрядних робіт від 19 червня 2009 року, акт приймання виконаних підрядних робіт №1 від 19 червня 2009 року.

Суму ПДВ у розмірі 325000,00 грн. згідно з податковою накладною №6190000002 від 19 червня 2009 року та акта приймання виконаних підрядних робіт №1 від 19 червня 2009 року включено до податкового кредиту відповідного період та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та даних декларації з ПДВ за червень 2009 року.

Позивач належним чином відобразив у бухгалтерському та податковому обліку вказані господарські операції із вказаними контрагентами.

Позивач підтвердив факт використання поставлених товарів та отриманих послуг у власній господарській діяльності, зокрема, у виробництві та постачанні електричної та теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

З метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, у взаємовідносинах позивача з підрядниками здійснення господарських операцій достовірно підтверджені наданими податковими накладними, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленим чинним законодавством вимогам, у зв'язку з отриманням робіт з метою подальшого використання їх в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Таким чином, господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Дніпробізнесінвест-2000», ПП «Квадрат Л» підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту, висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Колегія суддів також вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) та акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) не підтверджують реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Дніпробізнесінвест-2000», ПП «Квадрат Л», оскільки в них не вказано назву підприємства, установи, від імені якої складено документ, зміст господарської операції, посаду і прізвище особи, відповідальної за дозвіл на здійснення господарської діяльності та складення первинного документа, виходячи з таких підстав.

Форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" затверджено Наказом Державного комітету статистики України, Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» N 416/299 від 29 грудня 2000 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами до заповнення Форм N КБ-2в та № КБ-3, в даних формах обов'язково вказується замовник, генпідрядник, субпідрядник будівельних робіт.

Колегія суддів звертає увагу на те, що довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) та акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) містять усі необхідні реквізити, зокрема, найменування робіт та витрат, вартість виконаних робіт (витрат), підписи підрядника, дату складення вказаних актів, печатки замовника та генпідрядника. В актах приймання-передачі виконаних робіт також зазначено обсяги виконаних робіт, понесені підрядником витрати як на будівельно-монтажні роботи, адміністративні та інші виробничі витрати, відомості про отриманий позивачем прибуток тощо, що дає можливість встановити чи відповідає вартість наданих послуг (виконаних робіт) об'єму наданих (отриманих) послуг (виконаних робіт).

Таким чином, вказані документи відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Наказом Державного комітету статистики України, Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» N 416/299 від 29 грудня 2000 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин), а тому є належними доказами на підтвердження факту виконання робіт за відповідними господарськими операціями позивача з контрагентами.

Висновки суду першої інстанції про нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку відсутністю основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів також є помилковими, оскільки немає законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, тобто є можливість здійснення діяльності шляхом використання орендованих основних фондів, залучення трудових ресурсів на підставі укладення цивільно-правових договорів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним податковим законодавством передбачена презумпція правомірності рішень платника податків, яка застосовується в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то рішення приймається на користь платника податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Крім того, необхідно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, покликання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджено, що контрагенти позивача - ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ПП «Дніпробізнесінвест-2000», ПП «Квадрат Л». на момент здійснення господарських операцій знаходилися на податковому обліку як платник ПДВ, їх свідоцтва про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій з позивачем не були анульовані, правочини з цими суб'єктами господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання податкового органу на притягнення до кримінальної відповідальності директора ПП «Дніпробізнесінвест-2000»- ОСОБА_2 та визнання його винним за ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.ч. 2.3 ст.358 КК України, оскільки згідно з постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 закрито, звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з застосуванням акту амністії. Крім того, сама по собі фіктивність реєстрації ПП «Дніпробізнесінвест-2000» не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання, та не може розцінюватися як імперативна ознака фіктивності усіх укладених ним правочинів. Як вбачається з цієї постанови, правовідносини між МДКП "Розділтеплокомуненерго" та ПП «Дніпробізнесінвест-2000» не були предметом досліждення у цій кримінальній справі. У постанові немає посилань на здійснення фіктивної підприємницької діяльності у господарських операціях з позивачем, а тому в силу вимог ст.86 КАС України необхідно у сукупності оцінювати всі докази у справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі податковий орган не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагента ПП «Дніпробізнесінвест-2000», зокрема щодо створення його з протиправною метою і несплати ним податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що господарські операції між позивачем та його контрагентами належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача. надані позивачем первинні документи містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій МДКП "Розділтеплокомуненерго" з його контрагентами. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам податковий орган не надав, а тому вказані документи мають статус юридично значимих.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність формування позивачем податного кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000302321/2, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1224172,50 грн., в тому числі 816115 грн. за основним платежем та 408057,50 грн. за штрафними санкціями прийняте неправомірно та підлягає скасуванню, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган довів факт порушення позивачем п.п.8.6.1. п.8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та правомірно визначив у податковому повідомленні-рішенні № 0000042400/2 від 04 листопада 2010 року штраф у розмірі суми відчуження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, визначеної за звичайними цінами, що складає 549938,60 грн., виходячи з таких підстав.

Згідно з п.1.17 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних відносин) податкова застава - це спосіб забезпечення податкового зобовязання платника податків, не погашеного у строк.

Відповідно до приписів, закріплених у п.8.1 ст.8 вказаного Закону, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу з метою захисту інтересів бюджетних споживачів.

Згідно з пп. «а» п.п 8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних відносин) платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

П.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 вказаного Закону, у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з вказаним Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Отже, відповідальність за здійснення операцій з активами стосується лише тих активів, на які поширюється право податкової застави.

При цьому, згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних відносин) активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, а саме: відчуження активів позивача, які перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу, зокрема, згідно з податковою накладною №86 від 28 жовтня 2009 року відчужено активи в статутний фонд ЗАТ «Енергія Новий Розділ» в сумі 3791138,60 грн., за актом прийому-передачі основних фондів від 28 жовтня 2009 року, а саме: біофільтр №27 інв.№947, 1960 року вводу в експлуатацію, вартістю 176000,00 грн.; біофільтр №28 інв.№927, 1960 року вводу в експлуатацію, вартістю 179000,00 грн.; біофільтр №29 інв.№930, 1969 року вводу в експлуатацію, вартістю 238000,00 грн.; біофільтр №40 інв.№927а, 1960 року вводу в експлуатацію, вартістю 179000,00 грн.; каналізаційний колектор, інв.№935, 1998 року вводу в експлуатацію, вартістю 929000,00 грн.; під'їзна дорога водозабору інв.№1104, 1987 року вводу в експлуатацію, вартістю 393000,00 грн.; турбогенератор №2 інв.№648, 1977 року вводу в експлуатацію, вартістю 539000,00 грн.; генератор інв. №1682, 2006 року вводу в експлуатацію, залишковою балансовою вартістю 68000,00 грн. (вказані активи описані в акті опису №22 від 17 березня 2008 року, додаток №3.).

В акт приймання-передачі також включено вартість витрат, пов'язаних з проведеними покращеннями стану окремих об'єктів (2 насоси ЕЦВ 10-63-65 інв. №1404, інв.№1403 на суму 1491,11 грн., колесо до насоса інв. №1059, інв.№1060 на суму 994,03грн., трансформатор інв. №1686 на суму 1871,81грн., датчик тиску інв. №1687 на суму 1418,28 грн., бетономішалку інв. №932,98 на суму 932,98 грн., безканальну теплотрасу (вул.Винниченка кв.19, 17, 13, 11, вул.Мазепи 4, вул.Грушевського 30, 32, дитсадок №2, міська рада) - 22822,79 грн., заміна теплотраси квартал №8, інв.№1227 - 14171,58 грн., ремонт приміщення електричної лабораторії, інв.№179 -5745,25грн., ремонт повітряних ліній, інв. №170 - 14086,98 грн., ремонт даху МЦПП-12, інв. №12 - 53024,56 грн., ТП 8 квартал - заміна теплотраси, інв. №1180 - 72598,87 грн., кабельні лінії інв. № 1681 - 8076,23 грн., реконструкція ТЕЦ Барвінок(водопроводу) інв.№1178 - 163171,67 грн., квартал №8 заміна теплотраси інв. №1227 - 59048,65 грн., ремонт підстанції №32 - 38827,37 грн.).

Згідно з витягом від 13 жовтня 2008 року №21278209 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна пооб'єктно зареєстровано податкову заставу на активи МДКП «Розділтеплокомуненерго» в т. ч. біофільтр №27 (інв.№947), біофільтр № 28 (інв.№927), біофільтр №29 (інв.№930), біофільтр №40 (інв.№927а), каналізаційний колектор (інв. №935), під'їзна дорога водозабору (інв.№1104), турбогенератор №2 (інв.№648), генератор (інв. №1682 ).

Відповідно до витягу № 25124816 від 27 жовтня 2009 року про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) по МДКП «Розділтеплокомуненерго» за поданням ДПІ у Миколаївському районі вилучено об'єкти: біофільтр № 27 (інв. № 947), біофільтр №28 (інв. № 927), біофільтр №29 (інв. № 930), біофільтр № 40 (інв. № 927а), каналізаційний колектор (інв.№ 935), під'їзна дорога водозабору (інв. № 1104), турбогенератор № 2 (інв. № 648), генератор (інв. № 1682) та додано об'єкт: корпоративні права на право власності на частку у статутному фонді ЗАТ Енергія - Новий Розділ у вигляді простих іменних акцій кількістю 1750886 штук.

У зв'язку з реєстрацією 27 жовтня 2009 року змін в Реєстрі обтяжень рухомого майна та передачею об'єктів МДКП «Розділтеплокомуненерго» до ЗАТ «Енергія-Новий Розділ» відповідно до акта прийому-передачі від 28 жовтня 2009 року, тобто після зняття податкової застави відповідно до витягу № 25124816 від 27 жовтня 2009 року, у відповідача не було підстав для нарахування штрафних санкції за відчуження активів, які не перебувають в податковій заставі на суму 3241200 грн.

Ці обставини були враховані податковим органом під час розгляду повторної скарги МДКП «Розділтеплокомуненерго», а саме: рішенням ДПА у Львівській області від 04 листопада 2010 року №25654/10/25-005/1101 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі від 15 червня 2010 року №0000012400/0 (від 25 серпня 2010 року №0000012400/1) в частині 3241200,00 грн. застосованої штрафної санкції та в цій частині скасовано рішення ДПІ у Миколаївському районі від 25 серпня 2010 року №8531/10/23-054/6 про результати розгляду первинної скарги, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі від 15 червня 2010 року №0000012400/0 (від 25 серпня 2010 року №0000012400/1) та рішення ДПІ у Миколаївському районі від 25 серпня 2010 року №8531/10/23-054/6 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу МДКП «Розділтеплокомуненерго» від 03 вересня 2010 року №111 частково задоволено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до складу активів, на які поширюється право податкової застави, необхідно віднести як об'єкти, відчужені в статутний фонд ЗАТ „Енергія Новий Розділ" за актом прийому-передачі основних фондів від 28 жовтня 2009 року, так і вартість витрат, пов'язаних з проведеними покращеннями стану таких об'єктів, визначену у вказаному акті.

Таким чином, вищенаведені фактичні обставини справи свідчать про порушення позивачем п.п.8.6.1. п.8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: порушення стану збереження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність визначення позивачу у податковому повідомленні-рішенні № 0000042400/2 від 04 листопада 2010 року штрафу у розмірі суми відчуження активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, визначеної за звичайними цінами, що складає 549938,60 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність формування позивачем податного кредиту, а тому податкове повідомлення- рішення № 0000302321/2 від 04 листопада 2010 року прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до вимог пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2010 року №0000302331/0, №0000012400/0, від 25 серпня 2010 року №0000302321/1, №0000012400/1 є відкликаними, а тому скасовувати такі судом немає підстав.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст.202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (чинного на момент подання позову), Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду, такий підлягає стягненню з апелянта у розмірі встановленому ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу МДКП "Розділтеплокомуненерго" задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі № 2а-11377/10/1370 - скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 04 листопада 2010 року №0000302321/2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з МДКП "Розділтеплокомуненерго" судовий збір у розмірі 1870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги на рахунок: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2016 року.