Постанова № 57198250, 01.04.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2016 р. Справа № 818/176/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Шаповала М.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа - Середино-Будський районний суд Сумської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить скасувати рішення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі - ТУ ДСА України у Сумській області, відповідач) № 04-209/16 від 02.02.2016 року, яким їй відмовлено у виплаті вихідної допомоги у зв'язку з відставкою та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою і свої вимоги мотивує тим, що на момент подачі заяви про звільнення діяла норма закону про виплату вихідної допомоги, яка проводиться після реалізації права на відставку. Своє право на відставку позивачка реалізувала 29.10.2013 року, подавши заяву про звільнення.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у позові та у поданій заяві справу просила розглядати за її відсутності (а.с.23).

Відповідача позову не визнає. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.60). В письмових запереченнях проти позову (а.с.25-27) зазначив, що підставою для нарахування та виплати судді вихідної допомоги був вихід судді у відставку, а не факт подання заяви про відставку до Вищої ради юстиції. У відповідності до норм ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" будь-які виплати, в тому числі і виплата вихідної допомоги, здійснюється відповідно до наказу голови суду, як розпорядника бюджетних коштів. Наказ голови Середино-Будського районного суду Сумської області № 8/к від 29.12.2015 "Про відрахування зі штату суддів судді ОСОБА_1" не містив норму про нарахування та виплату вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. А тому, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Представник третьої особи - Середино-Будського районного суду Сумської області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у письмовому відзиві на позов (а.с.57-58) заперечень проти позову не зазначено та міститься клопотання про розгляд справи без його участі в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи і оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд визнає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із копій наказів начальника відділу юстиції Сумського обласного виконавчого комітету № 70-л від 21.06.1982 р., від 09.04.1990 р. 11-л, від 10.08.1993 р. № 53-л, копії постанови Верховної Ради № 1018-IV від 19.06.2003 р., копії Рішення Вищої Ради Юстиції від 26.11.2013 р. № 1277/15-13, копії постанови Верховної Ради № 59-VІІІ від 25.12.2014 р. та копії наказу голови Середино-Будського районного суду Сумської області № 8/к від 29.12.2014 р. (а.с. 6-14) слідує, що ОСОБА_1 працювала на посаді судді Середино-Будського районного суду Сумської області.

29.10.2013 року ОСОБА_1, маючи суддівський стаж понад 31 рік, подала заяву до Вищої ради юстиції про звільнення її у відставку. Вищою радою юстиції заяву позивачки було розглянуто 26.11.2013 року та прийнято рішення №1277/0/15-13 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді ОСОБА_1 (а.с.10).

Однак лише 25.12.2014 року постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" № 59-VIII (а.с.11-13) ОСОБА_1 було звільнено з посади судді.

29.12.2014 року наказом голови Середино-Будського районного суду Сумської області № 8/к позивачку звільнено з посади судді Середино-Будського районного суду Сумської області з виплатою компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки (а.с.14).

04.01.2016 позивачка звернулася до ТУ ДСА в Сумській області з заявою щодо нарахування та виплати їй допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (а.с.17).

02.02.2016 ТУ ДСА в Сумській області надало лист-відповідь № 04-209/16 про те, що на момент звільнення ОСОБА_1 з посади судді статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 26.10.2014 року була виключена відповідно до положень Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року, а вихідна допомога не була виплачена. (а.с.16).

Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Як зазначено в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу ХІІ "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 19.11.2013 року, аналіз розділу VІІІ Конституції України та Закону № 2453 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання і гарантій недоторканості, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 3.2 цього Рішення Конституційного Суду України визначено, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків.

Згідно зі статтею 100 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року (далі - Закон № 2453-VI) суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Статтею 109 Закону № 2453-VI, в редакції, чинній на час звернення позивачки до Вищої ради юстиції із заявою про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді.

Відповідно до частини 1 статті 136 Закону № 2453-VІ судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Згідно з частиною 3 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, Вищою радою юстиції прийнято рішення № 1277/0/15-13 від 26.11.2013 року "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Середино-Будського районного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку". Але, лише 25.12.2014 року Верховна Рада України постановою № 59-VІІІ звільнила ОСОБА_1 з посади судді Середино-Будського районного суду Сумської області.

При цьому, статтею 111 Закону № 2453-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови Вищої ради юстиції або члена Вищої ради юстиції, який діє за його дорученням. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України. У разі неодержання кількості голосів народних депутатів України, передбачених частиною четвертою цієї статті, щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково, проводиться повторне голосування. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 20 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України", до порядку денного сесії Верховної Ради України включаються позачергово без голосування питання про складання присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад.

Положеннями статті 216 цього ж Закону встановлено, що Верховна Рада України звільняє з посад суддів, обраних безстроково, відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 88 Конституції України, підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду України та суддів, обраних Верховною Радою України безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України організовує Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.

Порядок роботи Верховної Ради України визначений статтями 82, 83, 84 Конституції України. Відповідно до статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до статті 82 Конституції України Верховна Рада України працює сесійно. Під час сесій проводяться пленарні засідання Верховної Ради, засідання її комітетів та комісій. Верховна Рада на сесійний період визначає коло питань, які підлягають розгляду й вирішенню, складає порядок денний чергової сесії, визначає дні й тижні пленарних засідань, роботи комітетів та комісій, народних депутатів у виборчих округах, встановлює кількість і тривалість щоденних пленарних засідань парламенту тощо. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії. Верховна Рада може прийняти постанову про зміну строків завершення сесії.

На підставі аналізу зазначених норм права можна дійти висновку, що Верховна Рада України не розглянула подання Вищої ради юстиції протягом розумного строку, натомість позивачку звільнено з посади судді у відставку лише 25.12.2014 року з незалежних від неї обставин.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України (рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002) неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Аналізуючи гарантії забезпечення належних соціальних і матеріальних умов суддів, передбачені статтями 126, 127, 128, 129, 130 Конституції України (254к/96-ВР) Конституційний Суд України визнав, що статті 127, 128 безпосередньо не пов'язані з наданням, скасуванням, збереженням чи зупиненням пільг, компенсацій і гарантій, що гарантування незалежності суддів і заборона у будь-який спосіб впливу на суддів, передбачені статтею 126, мають забезпечуватися при виконанні ними своїх функцій, тобто, як встановлює стаття 129, "при здійсненні правосуддя". Стаття 130 Конституції України (254к/96-ВР) закріплює обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів через визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів.

У цьому ж Рішенні зазначено, що норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені відповідно статтями 44, 45 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ), не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.

Така правова позиція суду втілена в постановах від 14.04.2015 року та від 16.09.2015 року у подібних справах Верховного Суду України.

Таким чином, право на відставку позивачки реалізовано до набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виключено статтю 136, а тому наявні правові підстави для нарахування та виплати позивачці як судді у відставці вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та реалізованого права на відставку.

Отже, суд вважає, що відмова відповідача, викладена в листі від 02.02.2016 року № 04-209/16 щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 є протиправною.

Відповідно до статті 3 та 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 р. в чинній на день розгляду справи редакції, судовий збір у розмірі 551,2 грн. слідує стягнути з відповідача до державного бюджету України оскільки вимоги позивачки не майнового характеру належать задоволенню, а при зверненні до суду судовий збір не був сплачений.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа: Середино-Будський районний суд Сумської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Територіального управління державної судової адміністрації України в Сумській області від 02 лютого 2016 року № 04-209/16, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті вихідної допомоги у зв'язку з відставкою.

Зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Сумській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв'язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою позивачки.

Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Сумській області (40002, вул. Перемоги, 4, м. Суми, код ЄДРПОУ 26270240) судовий збір в сумі 551,2 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.) до Державного бюджету України (отримувач УДКС у м. Суми, МФО 837013, код ЄДРПОУ 37970593, рахунок 31217206784002, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) М.М. Шаповал

З оригіналом згідно

Суддя М.М. Шаповал