Постанова № 57198204, 15.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2016 року 810/1117/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доВідділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської областітретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант"проскасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 ВП №43897405, згідно з якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язання зняти арешт з вказаної квартири.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у неї є майнові права на квартиру АДРЕСА_1, на яку згідно постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Разумного Є.М. від 16.03.2015 ВП №43897405 накладено арешт. Позивач вважає, що арешт на вказане нерухоме майно накладено неправомірно, оскільки накладено арешт на майно не боржника, а на майно позивача, яка не є учасником (боржником) виконавчого провадження, на забезпечення виконання якого відповідачем було прийнято оскаржувану постанову.

Під час проведення підготовчого провадження позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача під час підготовчого провадження проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 ВП №43897405 була прийнята державним виконавцем за заявою стягувача щодо накладення арешту на вказану квартиру у відповідності до вимог чинного законодавства.

У судове засідання, призначене на 07.04.2016, з'явились позивач, її представник та представник відповідача та до початку розгляду справи по суті звернулись до суду із письмовими клопотаннями про розгляд справи за їх відсутністю в порядку письмового провадження.

Третя особа у судове засідання не з'явилась.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2013 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" було укладено договір №14/03/2013 про участь у фонді фінансування будівництва виду А (АДРЕСА_1), згідно умов якого за ОСОБА_1 закріплено Об'єкт інвестування - двокімнатна квартира загальною площею 78,5 кв.м. за №24 на 5-му поверсі 10-ти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, забудовником якого є ТОВ "Транспромсервіс".

25 серпня 2015 року ОСОБА_1 було проведено остаточний розрахунок з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" шляхом внесення останньої частини коштів до фонду фінансування будівництва виду А (АДРЕСА_1), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва та довідки ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування від 25.08.2015 вих. №236.

Відповідно до акту приймання-передачі квартири від 25.08.2015, забудовник - ТОВ "Транспромсервіс" на підставі Договору №14/03/2013 про участь в ФФБ виду А від 14.03.2013 передав ОСОБА_1 об'єкт інвестування - квартиру №24 загальною площею 78,5 кв.м., яка розташована на 5-му поверсі будинку по АДРЕСА_1.

У вересні 2015 року, маючи намір зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1, позивач звернулась до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Гонтар Н.І. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30.09.2015 №24909922 було відмовлено позивачу у реєстрації права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, у зв'язку з тим, що згідно відомостей за результатом пошуку інформації в Державному реєстрі речових прав №44834116, №44834574, на вказану квартиру накладено арешт, що унеможливлює її реєстрацію.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області перебуває виконавче провадження №43897405 з виконання виконавчого листа Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області №373/79/14-ц від 26.06.2014 про стягнення з ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 204556 грн.

Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Разумним Є.М. у рамках виконавчого провадження №43897405 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 ВП №43897405.

Згідно вказаної постанови, державним виконавцем Разумним Є.М. накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику - ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант".

З даної постанови також вбачається, що вона прийнята на підставі заяви стягувача від 10.03.2015 з проханням щодо накладення арешту на вказану квартиру.

Як було встановлено судом під час проведення підготовчого провадження, 29 травня 2015 року ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" звернулось до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Розумного Є.М. із заявою (вх. №3545/02-28 від 29.02.2015), в якій, зокрема, повідомлялось, що квартира АДРЕСА_1 не належить ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" на праві власності та майнові права на зазначену квартиру також не належать товариству.

В даній заяві також було повідомлено державного виконавця, що права на зазначену квартиру належить інвестору у відповідності до договору про інвестування коштів у будівництво, копія якого була надана до вказаної заяви.

Однак, як повідомив представник відповідача в ході підготовчого провадження, на вказану заяву будь-яких відповідей надано не було та не вчинялись дії щодо зняття арешту на вказану квартиру.

Однак, вважаючи дії державного виконавця щодо накладення арешту на вказану квартиру неправомірними, що позбавляє можливості зареєструвати право власності, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. На виконання своїх обов'язків державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника, опечатування, вилучання, передавання такого майна на зберігання та реалізації його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Положеннями частин 3, 4 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Таким чином, при накладені арешту на майно боржника, державний виконавець зобов'язаний пересвідчитися у належності такого майна боржнику на праві приватної власності.

Як було встановлено судом, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Разумного Є.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 ВП №43897405 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику - ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант".

В той же час, представником відповідача не було надано суду доказів, які б підтверджували належність боржнику - ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1.

Більш того, відповідно до долученої до матеріалів справи копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 07.10.2014 №27764539, оригінал якої знаходиться в матеріалах виконавчого провадження №43897405, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, з наведеного слідує, що в даному випадку державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Разумний Є.М. в порушення вимог ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" не переконався щодо належності боржнику - ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" на праві власності вказаної квартири та наклав арешт на квартиру, майнові права на яку належать особі, яка не є стороною виконавчого провадження.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що у державного виконавця були відсутні правові підстави накладати арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка не належить на праві власності ТОВ "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант", що свідчить про те, що оскаржувана постанова в частині накладення арешту на вказану квартиру є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Отже, вказані норми ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" регулюють порядок зняття арешту з майна за судовим рішенням шляхом винесення державним виконавцем постанови про зняття арешту не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Враховуючи те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 ВП №43897405 була прийнята державним виконавцем із порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також те, що подальше знаходження під арештом нерухомого майна перешкоджає позивачу реалізовувати свої права на вказане майно, суд вважає за необхідне з метою належного захисту прав позивача зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, який був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 ВП №43897405.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.

Враховуючі викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Розумного Є.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 ВП №43897405, згідно з якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, який був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.03.2015 ВП №43897405.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області (ідентифікаційний код 34977156).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.