Постанова № 57198129, 14.04.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 квітня 2016 р. № 820/336/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Мар'єнко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання : Ділбаряна А.О.,

за участі:

представника відповідачів : Югай О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до начальника Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєва Миколи Костянтиновича, Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до начальника Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєва Миколи Костянтиновича, Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: зобов'язати Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області видати ОСОБА_2 трудову книжку; зобов'язати начальника Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєва Миколу Костянтиновича змінити дату звільнення ОСОБА_2, зазначену в наказі по Управлінню від 08.12.2015 року № 75-ос, на дату фактичної видачі трудової книжки; зобов'язати Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_2 грошову премію у повному обсязі за грудень 2015 року; сплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2016 року по день фактичної видачі трудової книжки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, при його звільненні відповідною стороною було порушено норми чинного законодавства, які виразились у невидачі трудової книжки, що позбавляє позивача можливості офіційного працевлаштування. Відновлення порушеного права позивач вбачає шляхом зобов'язання видачі трудової книжки з одночасним внесенням змін до наказу про його звільнення в частині визначення дати звільнення датою видачі трудової книжки та сплатою, у такому разі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, позивач вважав, що у грудні 2015 року йому безпідставно було зменшено обсяг преміювання.

В обґрунтування заперечень на позов, начальник Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєв Микола Костянтинович вказав, що жодним чином не порушував права позивача, оскільки при прийомі на службу відповідно до норм Положення про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2016 року № 1828 на нього була заведена особова справа, до якої вносились відомості про проходження служби та в матеріалах якої відсутні жодні дані щодо отримання від позивача трудової книжки. Зазначив, що посилання позивача на норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 є необґрунтованими, оскільки дія даного нормативно - правового акту на нього, як на особу начальницького складу Держспецзв'язку не поширюється, водночас приписи загального трудового законодавства не обтяжують начальника Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області обов'язком з оформлення та видачі трудової книжки позивачу. Таким чином відповідач зауважував, що з зазначеного випливає недоречність вимоги щодо зміни дати звільнення датою фактичного отримання трудової книжки, а крім того, звертав увагу суду, що вчинення такої дії є неможливим через зміни комплектування особового складу Управління Держспецзв'язку в Харківській області, та випливає недоречність вимоги щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. У спірних правовідносинах вказував на пріоритетність норм спеціального законодавства, які регулюють питання щодо прийняття на службу, її проходження та звільнення зі служби. З приводу вимоги призначити та виплатити ОСОБА_2 грошову премію у повному обсязі за грудень 2015 року зазначив, що її розмір визначається у межах фонду преміювання з урахуванням особистого внеску в загальний обсяг робіт.

У судовому засіданні представник відповідачів - Югай О.М. проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях начальника управління Держспецзв'язку, просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з підстав відсутності порушень прав позивача відповідною стороною.

Позивач у судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його присутності, в якому підтримував позовні вимоги.

Суд, відповідно до вимог ст. 128 КАС України, вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи суд виходить з наступного.

Порядок проходження служби в Держспецзв'язку особами рядового і начальницького складу унормовано Положенням про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1828 ( надалі - Положення).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу зокрема на посаді старшого техніка сектору експлуатації абонентських установок та лінійно - кабельних споруд 1 відділу Управління Держспецзв'язку в Харківській області .

При цьому з наявного в матеріалах справи послужного списку вбачається, що у період з 15.05.2000 року по 12.11.2001 року позивач проходив строкову військову службу, в процесі якої відносно нього 5 окремим експлуатаційно - технічним вузлом урядового зв'язку СБ України видано накази від 15.05.2000 № 90, від 31.05.2000 № 36, від 16.11.2000 № 71; у період з 12.01.2001 року по 07.03.2003 року наказом 5 окремого експлуатаційно - технічного вузла УЗ СБ України від 12.11.2001 № 63-ос зарахований на надстрокову службу строком на 3 роки; у період з 07.03.2003 року по 31.12.2006 року проходив службу в СБ України відповідно до наказу 5 окремого експлуатаційно - технічного вузла УЗ СБ України від 07.03.2003 № 15-ос; у період з 01.01.2007 по 31.12.2015 року проходив службу в Держспецзв'язку, відповідно до наказів Голови Держспецзв'язку від 07.02.2007 № 53-ос та від 28.02.2007 № 95-ос ( а.с.54).

Наказом від 08.12.2015 року № 75-ос по особовому складу, на підставі подання на звільнення, ОСОБА_2 - старшого техніка сектору експлуатації абонентських установок та лінійно - кабельних споруд 1 відділу Управління Держспецзв'язку в Харківській області було звільнено зі служби за пп. 4 п.92 Положення про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2016 року № 1828, у зв'язку зі скороченням штатів з 31.12.2015 року ( а.с.55).

Виданню даного наказу передувало наступне.

Позивача, відповідно до Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» та наказу Адміністрації Держспецзв'язку від 05.08.2015 № 437 «Про встановлення порядку переатестації осіб рядового та начальницького складу Держспецзв'язку, органів внутрішніх справ, які проходять службу в Держспецзв'язку, у підрозділах Державної фельд'єгерської служби України, на відповідні посади військовослужбовців Держспецзв'язку», 05.10.2015 року було повідомлено про скорочення з 01.01.2016 року посад осіб рядового та начальницького складу Держспецзв'язку та запропоновано укласти відповідний контракт про проходження військової служби та призначення на відповідну посаду військовослужбовця.

ОСОБА_2 08.10.2015 року повідомив про своє бажання подальшого проходження служби у Держспецзв'язку в якості військовослужбовця та 30.10.2015 року уклав контракт на три роки.

Згодом, 30.11.2015 року ОСОБА_2, звернувся до керівництва з проханням розірвання вказаного контракту, з приводу чого було проведено відповідну бесіду.

Крім того, наказом від 24.12.2015 року № 80-ос, на підставі рапорту начальника 1 відділу Управління Держспецзв'язку в Харківській області, позивача було премійовано за грудень 2015 року у розмірі 131% - за зменшений обсяг робіт ( а.с.56-58).

Підставою виникнення спірних правовідносин стала обставина невидачі позивачу при звільненні трудової книжки, що позбавляє його права на подальше офіційне працевлаштування та його преміювання у зменшеному обсязі.

Позивач вважав, що підставами захисту його порушених прав, як звільненої особи є порушення процедури звільнення.

По суті спірних правовідносин суд зазначає, що такі включають у себе два ключові моменти.

По-перше, факт невидачі позивачу трудової книжки при звільненні, що спричинило пред'явлення вимоги про зобов'язання Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області видати ОСОБА_2 трудову книжку та потягло за собою вимоги про зобов'язання начальника Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєва Миколу Костянтиновича змінити дату звільнення ОСОБА_2, зазначену в наказі по Управлінню від 08.12.2015 року № 75-ос, на дату фактичної видачі трудової книжки та сплати на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2016 року по день фактичної видачі трудової книжки.

По-друге, надання оцінки діям відповідної сторони з преміювання позивача у грудні 2015 року.

З приводу першої обставини суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 Положення, особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку є громадяни України, які прийняті на службу за контрактом та яким присвоєні відповідно до цього Положення спеціальні звання. Час проходження служби осіб рядового і начальницького складу зараховується до стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з п.9 Положення, у Держспецзв'язку встановлюються такі види служби: служба за контрактом осіб рядового і начальницького складу; навчання за контрактом курсантів (слухачів) спеціалізованих навчальних закладів.

Відповідно до абз. 4 п.42 Положення до молодшого начальницького складу зокрема віднесені особи, які мають спеціальне звання старшого прапорщика Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Згідно з пп.4 п.92 Положення, особи рядового і начальницького складу звільняються із служби: у зв'язку із скороченням штатів - у разі неможливості задіяння на службі у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Судом встановлено, що позивач, маючи спеціальне звання на час звільнення - старший прапорщик, відносився до молодшого начальницького складу Управління Держспецзв'язку.

При цьому в ході розгляду справи встановлено, що у день звільнення позивача відбулись наступні обставини.

Так 31.12.2015 між позивачем та начальником Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєвим Миколою Костянтиновичем, у його кабінеті відбулась розмова з приводу невидачі позивачу при звільненні трудової книжки та не оформлення військового квитка, що, як зазначав позивач, порушує його права подальшого офіційного працевлаштування.

При цьому, в ході розгляду справи встановлено протиріччя між позиціями сторін з цього приводу.

Позивач у позові зазначав, що начальник управління, перебуваючи у напруженому емоційному стані, вирвав з трудової книжки позивача минулі записи, чим принизив його честь та гідність.

Під час розгляду справи судом було оглянуто розірвану трудову книжку та виявлено вирвані декілька її перших сторінок. На залишених сторінках не було жодних записів.

При цьому, у попередніх судових засіданнях, у яких ОСОБА_2 брав участь, він водночас зазначав, що не надавав свою трудову книжку при його прийомі на службу в Управління Держспецзв'язку.

Дану обставину також підтверджував представник відповідачів, з приводу чого пояснив суду, що чинне законодавство не зобов'язує начальника Управління оформляти та видавати трудову книжку позивачу, як особі, яка до служби, згідно наявного послужного списку, не мала трудового стажу, а норми КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 відносно позивача не діють, водночас на нього розповсюджується спеціальне законодавство - Положення про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1828.

Крім того представник відповідачів пояснив суду, що начальник управління Держспецзв'язку Афанасьєв М.К. жодним чином не принижував честь та гідність ОСОБА_2, не рвав його трудову книжку, а навпаки був особою, якій погрожував позивач з приводу невидачі трудової книжки та неоформлення військового квитка. При цьому представник відповідачів вказав, що під час подій, 31.12.2015 року були присутні інші особи, які підтвердили факт погроз з боку позивача та зазначив, що дана обставина підтверджується службовим розслідуванням за скаргою ОСОБА_2, проведеним комісією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Судом досліджено акт про результати службового розслідування від 26.02.2016 року, в якому зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено порушень з боку начальника Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєва Миколи Костянтиновича ( а.с. 92-98).

Також представник відповідачів звернув увагу суду, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав.

Зазначив, що позивач, який до проходження служби не мав трудового стажу, повинен був звернутись після звільнення до центру зайнятості, де, на підставі даних військового квитка, які повинні бути занесені відповідним районним військовим комісаріатом, враховуючи скорочену особову справу, яка направлялась управлінням, в силу приписів п. 6.6 розділу VI Інструкції про порядок обліку особового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженої наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 11.02.2014 року № 67 до Фрунзенського РВК, центром зайнятості й було б заведено трудову книжку та внесені всі записи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав військовий квиток в якому були відсутні відповідні записи ( а.с.59), проте, не отримавши трудову книжку звернувся письмово до начальника Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєва Миколи Костянтиновича з цього приводу з проханням оформлення зазначених документів та надання копій наказів про звільнення та про преміювання, на яку отримав відповідь листом від 15.01.2016 ( а.с.15-17).

Крім того, позивач, на підтвердження своєї правової позиції, надавав копії трудових книжок колишніх працівників управління Держспецзв'язку ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в яких після їх звільнення зі служби були внесені відповідні записи ( а.с.107-109).

З цього приводу суд зазначає, що дані трудові книжки до приходу вказаних осіб на службу до управління Держспецзв'язку, вже містили записи щодо попередніх місць роботи, водночас встановити, чи містила трудова книжка позивача такі записи неможливо, оскільки сторінки, які вирвав начальник управління, як зазначав позивач, та які - з його слів містили такі записи, до суду надано не було.

Позивач зазначав, що звертався до Фрунзенського РВК та до центру зайнятості для постановки на військовий облік та проте за відсутності трудової книжки та належним чином оформленого військового квитка не може реалізувати свої права.

Матеріали справи не містять з цього приводу жодних доказів з приводу реагування відповідних установ на звернення позивача.

Водночас факт звернення до Харківського міського центру зайнятості спростовується матеріалами справи - листом ХМЦЗ від 17.03.2016 року на запит начальника управління Держспецзв'язку ( а.с.89).

Отже, у даних спірних правовідносинах в частині, пов'язаної з невидачею трудової книжки, не можна однозначно стверджувати про умисне вчинення начальником Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєвим Миколою Костянтиновичем дій, безпосередньо направлених на порушення прав позивача в реалізації можливості подальшого офіційного працевлаштування, проте в рамках даного позову такі вимоги не пред'явлено .

Водночас, важливим аспектом в даному випадку є захист прав позивача, направлений на можливість реалізації останнім права на працю, адже статтею 43 Конституції чітко визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

З цього при воду суд зазначає, що пунктом 15 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу користуються правами і виконують службові обов'язки відповідно до законодавства та цього Положення.

Таким чином норми самого Положення чітко вказують на обставину застосування й інших законодавчих норм, а тому на позивача розповсюджуються, серед іншого, норми КЗпП України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.

Крім того, суд зазначає, що пункти Положення, як спеціального нормативно-правового акту, не містять в собі норм, з приводу врегулювання питань ведення трудових книжок, наслідків затримки видачі трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі №21-42а12.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають вирішенню у відповідності до норм Кодексу Законів про працю України.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Пунктами 2-4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Трудова книжка видається та оформлюється відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 ( надалі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.1. Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх

форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2 Інструкції визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Згідно з п. 2.3 Інструкції, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом 4.1 Інструкції унормовано, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї

записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Статтею 235 КЗпП України регламентовано, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У п.п. «з» п. 1 Розділу І постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 передбачено, що Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, установах, організаціях.

Варто зауважити, що законодавство України не ставить за виключення працівників Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області, оскільки таким також видається трудова книжка, яка підтверджує стаж роботи працівника.

За таких обставин, доводи відповідної сторони з приводу того, що приписи загального трудового законодавства не обтяжують Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області обов'язком з оформлення та видачі трудової книжки позивачу, не є аргументовані та не є підставами для невиконання покладених на відповідачів зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням трудової книжки, не може бути поставлена у залежність від відсутності норм у спеціальному законодавстві.

Крім того, суд критично ставиться до посилань відповідної сторони з приводу неможливості зміни дати звільнення через зміни комплектування особового складу Управління Держспецзв'язку, оскільки відповідна нова редакція Положення про Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області, затвердженого Наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 22.09.2015 року № 564 ( а.с.87-88) по-перше, не містить в собі дати, з якої дана редакція починає діяти, по-друге - за своєю юридичною силою є нижчою, ніж відповідні норми Конституції України та КЗпП України, по-третє, не впливає жодним чином на вирішення спірних правовідносин, оскільки в рамках даної справи не йде мова про поновлення позивача на посаді як особи начальницького складу Держспецзв'язку, якими, згідно даної редакції положення, вже не комплектується особовий склад Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області.

Суд зазначає, що п.16 Положення передбачено серед основних принципів діяльності Держспецзв'язку - принципу єдиноначальності та централізації управління, який полягає в: наділенні начальника повним обсягом розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності за організацію службової діяльності очолюваного підрозділу; наданні начальникові права одноособово приймати рішення, віддавати накази чи розпорядження (далі - накази); забезпеченні виконання прийнятих рішень і відданих наказів, виходячи із всебічної оцінки умов і обставин та керуючись вимогами законодавства.

Водночас п.35 Положення визначено, що на начальників та інших службових осіб Держспецзв'язку покладається персональна відповідальність за суворе дотримання вимог цього Положення та інших нормативно-правових актів з питань проходження служби. Порушене право осіб рядового або начальницького складу повинне бути поновлене.

За таких обставин суд вбачає відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області видати ОСОБА_2 трудову книжку.

Щодо позовних вимог про зобов'язання начальника Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєва Миколу Костянтиновича змінити дату звільнення ОСОБА_2, зазначену в наказі по Управлінню від 08.12.2015 року № 75-ос, на дату фактичної видачі трудової книжки та сплати на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2016 року по день фактичної видачі трудової книжки суд зазначає наступне.

Враховуючи ст. 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини під поняттям «Майно» охоплюються зокрема кошти, належні до виплати, що також визначено рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 за заявою № 59498/00 щодо неможливості отримання належні до виплати суми.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що дані вимоги випливають з вимоги про зобов'язання Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області видати ОСОБА_2 трудову книжку, а також враховуючи приписи ч.2 ст.11 КАС України, суд, з метою повного захисту прав свобод та інтересів позивача, виходить за межі позовних вимог та зобов'язує саме Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області змінити дату звільнення ОСОБА_2, зазначену в наказі по Управлінню від 08.12.2015 року № 75-ос, на дату фактичної видачі трудової книжки, а також зобов'язує Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2016 року по день фактичної видачі трудової книжки.

Щодо позовних вимог у заявленому вигляді, а саме: зобов'язати начальника Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєва Миколу Костянтиновича змінити дату звільнення ОСОБА_2, зазначену в наказі по Управлінню від 08.12.2015 року № 75-ос, на дату фактичної видачі трудової книжки; сплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2016 року по день фактичної видачі трудової книжки, суд відмовляє, оскільки задоволення таких вимог не буде належним способом захисту прав позивача.

З приводу позовної вимоги, стосовно зобов'язання Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_2 грошову премію у повному обсязі за грудень 2015 року у задоволенні такої суд відмовляє з огляду на наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України», фінансове забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Згідно з пп. 15.1 п.15 Інструкції про грошове забезпечення та компенсаційні виплати військовослужбовцям Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженою Наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 13.09.2007 № 174 (що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин ) преміювання осіб рядового і начальницького складу Держспецзв'язку (крім курсантів) здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах річного фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення. Щомісячний плановий фонд преміювання осіб рядового і начальницького складу Держспецзв'язку формується, виходячи із розмірів преміювання за посадами, що встановлюються щорічно наказом Адміністрації в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення, та чисельності осіб рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, яким виплачується грошове забезпечення.

Підпунктом 15.2 п.15 вказаної Інструкції визначено, що доцільність преміювання кожної особи рядового чи начальницького складу Держспецзв'язку визначають керівники структурних підрозділів Адміністрації та підпорядкованих органів відповідно до затверджених показників без обмеження розміру індивідуальних премій у межах щомісячного фонду преміювання.

Відповідно до пп. 15.3 п.15 зазначеної Інструкції, виплата премії особам рядового і начальницького складу Держспецзв'язку та позбавлення їх премії здійснюються за наказами про особовий склад. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу Держспецзв'язку видаються на підставі рапортів начальників структурних підрозділів, а начальників структурних підрозділів Адміністрації, керівників підпорядкованих органів - на підставі рапортів заступників Голови Держспецзв'язку, погоджених з фінансовим підрозділом у частині дотримання фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про встановлення премії, позбавлення премії та у відповідних наказах про преміювання зазначаються конкретні причини, визначені затвердженими показниками, що стали підставою для цього.

Отже, затвердження розміру премії, належної до вимплати позивачу, як особі начальницького складу Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області, враховуючи п.16 Положення, є дискреційним повноваженням начальника Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєва Миколи Костянтиновича.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення даного адміністративного позову, а саме: суд задовольняє позовні вимоги в частині зобов'язання Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області видати ОСОБА_2 трудову книжку; зобов'язання Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області змінити дату звільнення ОСОБА_2, зазначену в наказі по Управлінню від 08.12.2015 року № 75-ос, на дату фактичної видачі трудової книжки, а також зобов'язання Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2016 року по день фактичної видачі трудової книжки. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Крім того, щодо доводів позивача про допуск до негайного виконання постанови суду в частині зобов'язання Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області видати ОСОБА_2 трудову книжку суд зазначає, що такі не передбачені ст. 256 КАС України.

Водночас, постанова суду в частині зобов'язання Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню, з огляду на приписи п.2 ч.1 ст. 256 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 128, 160-163, 167, 186, 254, 256 КАС України , суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до начальника Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області Афанасьєва Миколи Костянтиновича, Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області видати ОСОБА_2 трудову книжку.

Зобов'язати Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області змінити дату звільнення ОСОБА_2, зазначену в наказі по Управлінню від 08.12.2015 року № 75-ос, на дату фактичної видачі трудової книжки.

Зобов'язати Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01.01.2016 року по день фактичної видачі трудової книжки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 551,20 грн. ( п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 копійок).

Постанова підлягає негайному виконанню в частині зобов'язання Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Харківській області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2016 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.