Постанова № 57197632, 12.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/858/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Одеса Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Селімової О.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника командиру в/ч А1113 ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника в/ч А1113 - Ткаченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1113, командиру військової частини А1113 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1113, командиру військової частини А1113 за результатом якого, відповідно до заяви про зміну позовних вимог від 06.04.2016 року (а.с.70), позивач просить зобов'язати Військову частину А 1113, командира військової частини А 1113 ОСОБА_3 продовжити ОСОБА_1 першу частину щорічної основної відпустки за 2016 рік з 29 лютого 2016 року строком на 13 діб та надати другу частину щорічної відпустки за 2016 рік з 04 квітня 2016 року строком на 25 діб; зобов'язати Військову частину А 1113, командира військової частини А 1113 ОСОБА_3 надати грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за січень 2016 року, з часу надання першої частини щорічної відпустки за 2016 рік - 25 січня 2016 року; стягнути з Військової частини А 1113 (код ЄДРПОУ 26614588) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 25 січня 2016 року до 08 лютого 2016 року, відповідно до його рапорту, за наказом командира в/ч А1113, позивачу було надано першу частину чергової щорічної відпустки за 2016 рік строком на 15 діб, що підтверджується відпускним квитком №2 від 22.01.2016 року.

26 січня 2016 року позивач захворів. У зв'язку з чим з 27 січня 2016 року до 12 лютого 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону.

З 13 лютого 2016 року до 28 лютого перебував у відпустці за хворобою, наданій позивачу за рішенням ВЛК Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, що підтверджується виписним епікризом та довідкою ВЛК про надання відпустки за хворобою.

В перший день після відпустки за хворобою, перебуваючи у першій частині чергової відпустки за 2016 рік, 29.02.2016 року позивач подав рапорт командиру в/ч А1113, про продовження чергової відпустки за 2016 рік з 29 лютого 2016 року строком на 15 діб, з метою подальшого продовження лікування, так як використав тільки першої частини чергової відпустки за 2016 рік: 25 та 26 січня 2016 року.

29 лютого 2016 року командир в/ч А1113 відмовив позивачу у продовженні чергової відпустки за 2016 рік. Зі своїм рішенням про відмову у продовженні позивачу чергової відпустки за 2016 рік з 29 лютого 2016 року строком на 15 діб не ознайомив, незважаючи, що позивач до 19 години 29 лютого 2016 року перебував у в/ч А1113 з цього приводу.

11 березня 2016 року позивачем командиру в/ч А1113 подано рапорт про надання позивачу з 14 березня 2016 року другої частини чергової щорічної відпустки за 2016 рік - терміном 25 діб.

Повторно в порушення ст..12 п.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", командир в/ч А1113 позивач відмовив у наданні другої частини чергової щорічної відпустки за 2016 рік терміном 25 діб.

Позивач вважає, що йому безпідставно відмовлено у продовженні щорічної відпустки за 2016 рік через те, що у командира в/ч А1113 склалось до позивача недоброзичливе ставлення.

Позивач та представник позивача просили задовольнити у повному обсязі адміністративний позов з підстав викладених в адміністративному позові.

Представники відповідачів в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали у повному обсязі, в задоволенні їх просили відмовити, з підстав викладених у запереченнях, залучених до матеріалів справи.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та представника позивача, представників відповідачів, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Свій висновок суд обґрунтовує наступним.

ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині А1113 на посаді тимчасово виконуючого обов'язки начальника науково-дослідного відділу розвитку та застосування надводних та підводних засобів Науково-дослідного управління проблем наукового супроводження військово-морської діяльності.

Позивачу було надано першу частину щорічної основної відпустки з 2016 рік терміном на 15 діб з 25 січня 2016 року по 08 лютого 2016 року, згідно відпускного квитка №2 від 22.01.2016 року (а.с. 27).

Однак в період з 27 січня 2016 року по 12 лютого 2016 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, відповідно до виписного епікризу з історії хвороби №1900 стаціонарного хворого полковника в/ч А1113 ОСОБА_1

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнення від виконання службових обов'язків на 15 календарних днів, згідно довідки Військово-лікарської комісії від 12.02.2016 року №416.

29 лютого 2016 року ОСОБА_1 було подано рапорт Командиру військової частини А1113 полковнику ОСОБА_3, в якому позивач просить надати чергову відпустку за 2016 рік з 29 лютого 2016 року строком 15 діб, так як він є учасником бойових дій.

Відповідно до ч.1 абз. 2 ст. 11 Закону України „Про відпустки" Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Згідно п.187 „Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" щорічна основна відпустка переноситься на інший період або продовжується командиром військової частини в разі захворювання військовослужбовця, на підставі довідки закладу охорони здоров'я, завіреної міським (районним) військовим комісаром, - на кількість діб хвороби військовослужбовця.

Таким чином суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо продовження ОСОБА_1 першої частини щорічної основної відпустки за 2016 рік з 29 лютого 2016 року строком на 13 діб підлягають задоволенню, оскільки відпустка повинна бути перенесена або продовжена на інший період з урахуванням того, що позивач з 27 січня 2016 року по 12 лютого 2016 року та з 12 лютого по 27 лютого 2016 року був тимчасово непрацездатний, згідно виписного епікризу з історії хвороби №1900 стаціонарного хворого полковника в/ч А1113 ОСОБА_1 та довідки ВЛК від 12.02.2016 року №416.

Відносно позовних вимог, щодо надання другої частини щорічної відпустки за 2016 рік з 04 квітня 2016 року строком на 25 діб, суд вважає необхідним зазначити наступне.

ОСОБА_1 29 березня 2016 року було подано повторний рапорт Командиру військової частини А1113, в якому позивач просить надати другу частину щорічної чергової відпустки за 2016 рік терміном 25 діб, з 04 квітня 2016 року до 28 квітня 2016 року.

Відповідно до матеріалів справи, відповідно до графіку чергових відпусток особового складу в/ч А1113 на 2016 рік (а.с. 47) та листа Командира в/ч А1113 ОСОБА_3 (ас.46), командування в/ч А1113 попередньо спланувало для ОСОБА_1 термін відпустки у графіку відпусток на 2016 рік на липень-серпень, оскільки до 01 грудня 2015 року від позивача не надходило прохань про планування відпусток на 2016 рік. Згідно вказаного листа Командира в/ч А1113 ОСОБА_3 позивачу було запропоновано погодити з командиром в/ч А1113 питання щодо планування відпустки з урахуванням зручного часу для ОСОБА_1

Згідно п.186 „Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" щорічна основна відпустка надається згідно з графіком відпусток на наступний рік, що до 1 грудня затверджується командиром (начальником), який має право надавати відпустки військовослужбовцям, і доводиться під підпис до відома кожного військовослужбовця. Щорічна основна відпустка надається військовослужбовцю з урахуванням необхідності підтримання постійної бойової готовності та проведення заходів з підготовки військових частин, часу використання відпусток у попередньому році, побажань і сімейних обставин військовослужбовця, висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

Згідно п.12 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час.

Згідно ст. 10 Закону України „Про відпустки" щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним зазначити, що дійсно ОСОБА_1 має право отримати за бажанням щорічну від пустку в зручний для нього час, оскільки він має статус учасника бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1(а.с.6).

Однак щорічна відпустка надається згідно з графіком відпусток на наступний рік. При складанні графіку надання відпус ток має враховуватися, що п.12 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та частиною два надцятою статті 10 Закону України „Про відпустки" учасникам бойових дій надано право отримати за бажанням щорічні від пустки в зручний для них час.

Слід зазначити, що позивачем не було сплановано графік відпустки на 2016 рік у зручний для нього час. У зв'язку з чим графік відпустки на 2016 рік попередньо був спланований командуванням в/ч А1113, оскільки від позивача не надходило пропозицій щодо планування відпусток, у відповідності до вимог п.186 „Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", а саме: щорічна основна відпустка надається військовослужбовцю з урахуванням часу використання відпусток у попередньому році.

Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо надання другої частини щорічної відпустки за 2016 рік з 04 квітня 2016 року строком на 25 діб не підлягають задоволенню, оскільки учасникам бойових дій надано право отримати за бажанням щорічні від пустки в зручний для них час при складанні графіку відпусток, а не за першою вимогою або у будь-який час, як вважає позивач.

Щодо позовних вимог, згідно яких позивач просить надати грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за січень 2016 року, з часу надання першої частини щорічної відпустки за 2016 рік - 25 січня 2016 року, суд зазначає наступне.

Згідно п.30.1. розділу ХХХ Інструкції „Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

30.2. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

30.3. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається грошова допомога для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було виплачено грошову допомогу у розмірі 50% грошового забезпечення згідно роздавальної відомості від 28.03.2016 року №9 та перерахована на картковий рахунок у сумі - 4764, 39 грн., відповідно до пояснень помічника командира з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби майора ОСОБА_6 (а.с. 90) та роздавальної відомості №9 від 28.03.2016 року. (а.с. 91).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було виплачено ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо надання грошової допомоги на оздоровлення.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., суд виходить з наступного.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім цього розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Проте, суд вважає, що позивачем не надані належні докази, які підтверджують заподіяння йому моральної шкоди, а також не доведено характер немайнових втрат, їх завдання саме суб'єктом владних повноважень, не обґрунтовано, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір цієї шкоди, у зв'язку із чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1113, командиру військової частини А1113 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Зобов'язати військову частину А1113, командира військової частини А1113 ОСОБА_3 продовжити ОСОБА_1 першу частину щорічної відпустки за 2016 рік з 29 лютого 2016 року строком на 13 діб.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту.

Суддя О.Г. Гусев