Ухвала суду № 57197381, 13.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 р.Справа № 554/14917/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 21.01.2016 по справі № 554/14917/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 21.01.2016 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі - відповідач, УПФУ Октябрського р-ну в м. Полтаві).

Скасовано рішення УПФУ Октябрського р-ну в м. Полтаві №5840 від 06.11.2015.

Зобов'язано УПФУ Октябрського р-ну в м. Полтаві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 129, 138 Закону України « Про судоустрій та статус суддів», у розмірі 80 відсотків від заробітної плати судді, зазначеної у довідці Господарського суду Полтавської області №10-11/1410-15 від 05.10.2015, без обмеження максимального розміру довічного утримання та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.11.2015.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 21.01.2016 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що відповідно до п.5 розд. ІІІ Прикінцевих положень Закону України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон України № 213-VIII) передбачено у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Також відповідач послався на ч.4 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" згідно якої передбачено у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Згідно Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 та зареєстровано у Міністерстві юстиції від 12.03.2008 № 200/14891 також не передбачено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, відповідач зазначив, що з наданих позивачем документів, а саме заяви та довідки про заробітну плату, виданої Господарським судом Полтавської області № 10/07/411-14 від 30.04.2014 та № 10-11/1410-15 від 05.10.2015, було встановлено неможливість проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №34 від 06.02.2008 та Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для їх задоволення в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника голови арбітражного суду Полтавської області на підставі Указу Президента України №828/95 від 12.09.1995 та перебуває на обліку відповідача з вересня 1995 року.

Згідно довідок Господарського суду Полтавської області №10-07/411-14 від 30.04.2014 №10-11/1410-15 від 05.10.2015, заробітна плата працюючого судді господарського суду Полтавської області з 01.09.2013 складала 18879 грн., а з 01.09.2015 склала 21359 грн.

На звернення позивача, рішенням УПФУ Октябрського району в м. Полтаві № 5840 від 06.11.2015 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на Закон України № 213-VIII.

Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України № 2453-VI).

Так, відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 47 зазначеного Закону незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста статті 47 цього Закону).

01 січня 2012 року введено в дію ст. 129 Закону № 2453-VІ, якою по-новому врегульовані питання, пов'язані із суддівською винагородою, та запроваджено поетапне збільшення посадових окладів суддів.

Положеннями ч. 1 ст. 129 Закону № 2453-VІ визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України від 16.10.1996 № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Розділом Х Закону № 2453-VІ визначено статус судді у відставці. Зокрема, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання (ч. 1 ст. 138 Закону № 2453-VІ).

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 01.10.2011 набрали чинності зміни до вищезазначеної статті, внесені Законом № 3668-VІ, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Положеннями ч. 5 цієї статті визначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням від 03.06.2013 № 3-рп/2013 частину третю та перше, друге, третє речення частини п'ятої ст. 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення відновили дію частини третя та перше, друге, третє речення частини п'ятої ст. 138 Закону № 2453-VI в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 3668-VI.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом № 3668-VI змінено визначений Законом № 2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, 01.12.2004 № 19-рп/2004, 11.10.2005 № 8-рп/2005, 18.06.2007 № 4-рп/2007, 22.05.2008 № 10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17.11.2010 № (2010)12 зазначено: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

Враховуючи вищенаведене, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Отже, при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді розрахунковою складовою є розмір грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

З огляду на зазначене, при збільшенні розміру суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді перерахунку підлягає розмір щомісячного довічного утримання судді, для приведення його у відповідність з вимогами ч. 3 ст. 138 Закону України № 2453-VI ".

Згідно п.2 ч.4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсії (довічного грошового утримання) проводиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу має бути проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження довічного грошового утримання позивача максимальним розміром з 01.11.2015 року.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є протиправними.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на п. 5 розд. ІІІ Закону України № 213-VIII з огляду на наступне.

Пунктом 5 розділу ІІІ ";Прикінцеві положення" Закону України № 213-VIII встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Отже, вказаною нормою передбачено скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія або щомісячне довічне грошове утримання призначається після набуття законної сили Законом України № 213-VIII .

Разом з тим, позивачу щомісячне довічне грошове утримання призначено до набрання законної сили Законом України № 213-VIII, а тому приписи п.5 розд. ІІІ зазначеного закоку до даних правовідносин не застосовуються.

Доводи апеляційної скарги про те, що Законом України № 2453-VI проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.3 Закону України № 2453-VI суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Як встановлено положеннями ч.4 ст. 17 вказаного Закону, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Статтею 51 Закону України № 2453-VI визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно доКонституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Згідно з ч.5 ст.109 Закону України № 2453-VI за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Відповідно до ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

З огляду на вищевказані норми права, колегія суддів зазначає, що судді, які працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві - залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 21 січня 2016 року по справі № 554/14917/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.І. Сіренко О.А. СпаскінПовний текст ухвали виготовлений 15.04.2016.