Постанова № 57197065, 12.04.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/303/16

12 квітня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Кухар О.Л.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Калашник Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України в місті Тернополі Тернопільської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певній дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі (далі - УПФУ в місті Тернополі), у якому просив:

- визнати протиправною відмову УПФУ в місті Тернополі звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з подальшим поверненням помилково сплачених коштів, стягнутих за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.09.2015 року в сумі 1984,40 грн.;

- зобов'язати УПФУ в місті Тернополі звернутися з поданням до управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі про повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1984,40 грн., як передбачено пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області (далі - УДКСУ у місті Тернополі, третя особа).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року допущено процесуальне правонаступництво відповідача, замінено УПФУ в місті Тернополі його правонаступником Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - ТОУ ПФУ ТО, відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

18.09.2015 року позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, придбав квартиру АДРЕСА_1. При укладенні договору ОСОБА_1 сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1984,40 грн.

Позивач придбавав житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» сплатив такий збір безпідставно. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в місті Тернополі з заявою від 28.01.2016 року про звільнення його від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна та просив повернути безпідставно стягнутий збір у сумі 1984,40 грн., проте отримав відмову. Позивач вважає таку відмову УПФУ в місті Тернополі протиправною та звернувся до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та зазначив, що житло придбавав вперше, про що подав до суду достатні та належні докази. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача ТОУ ПФУ ТО в судовому засідання адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях від 16.03.2016 року № 4460/11 (а. с. 20-22), зокрема, на думку представника відповідача, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна не сплачується лише, якщо право власності на житло отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Процедура повернення коштів визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, та передбачає обов'язок відповідача сформувати та подати до органів державної казначейської служби подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач не звертався до УПФУ в місті Тернополі з заявою щодо вчинення саме таких дій, які передбачені Порядком, в поданій до відповідача заяві ОСОБА_1 просив повернути помилково сплачений збір. Крім того, представник відповідача зазначила, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно, тому не має можливості встановити факти придбання житла фізичними особами вперше. Вважає подані позивачем відомості з Державних реєстрів є недостатніми доказами на обґрунтування обставини придбання житла вперше. Також представник відповідача звернула увагу на недотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовними вимогами, оскільки вважає, що такий слід обчислювати з дня сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Представник відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи УДКСУ у місті Тернополі у судовому засіданні пояснив, що кошти у сумі 1984,40 грн. за призначенням «Збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна» від ОСОБА_1 зараховані до державного бюджету 21.09.2015 року. Повернення такого збору платнику залежить від наявності відповідного подання органів пенсійного фонду. Оскільки такого подання не було, то у третьої особи були відсутні підстави для повернення надміру сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Представник третьої особи в подальшому у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неприбуття до суду не повідомив, а тому відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи продовжено за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, звіривши копії документів, що є в матеріалах адміністративної справи, з їх оригіналами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 18.09.2015 року між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_3, ОСОБА_4 (продавці) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу від 18.09.2015 року посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за № 3320 (а. с. 7-8). Відповідно до пункту 4 договору купівлі-продажу ціна квартири встановлена в розмірі 198440,00 грн.

Перед укладенням вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла - 1984,40 грн. відповідно до квитанції філії - Тернопільського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» № 19 від 18.09.2015 року на визначений рахунок УДКСУ у місті Тернополі (а. с. 11). Кошти у розмірі 1984,40 грн. зараховані на відповідний рахунок та надійшли до державного бюджету, що підтверджується довідкою УДКСУ у місті Тернополі від 31.03.2016 року за № 896 (а. с. 33).

В подальшому 09.02.2016 року позивач звернувся до УПФУ в місті Тернополі з заявою від 28.01.2016 року, в якій повідомляв про придбання ним у вересні 2015 року вперше житла і сплату при цьому збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1984,40 грн., та просив звільнити його від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і зобов'язати відповідні органи повернути йому помилково сплачені кошти у сумі 1984,40 грн. (а. с. 9).

12.02.2016 року УПФУ в місті Тернополі надало ОСОБА_1 відповідь за № 2546/05 про те, що підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 1948,40 грн. немає з посиланням на відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно (а. с. 10). У зв'язку з такою відмовою позивач звернувся до суду.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу наведених правових актів слід прийти до висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до частини першої статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, яким обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судом було вжито заходів для з'ясування всіх обставин у справі, зокрема, запропоновано позивачу надати суду всі належні та допустимі докази на підтвердження факту придбання нерухомого майна вперше, а також зобов'язано відповідача, на якого як суб'єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій (бездіяльності) у разі заперечення проти позову, подати докази на обґрунтування своїх заперечень.

Оскільки відповідачем будь-яких доказів не надано, то на підставі частини шостої статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних доказів, поданих позивачем та зібраних судом.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, індексний номер довідки 55265891, сформованої 16.03.2016 року за параметрами запиту: фізична особа ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є лише відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_1, придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстрований в реєстрі за № 3320 від 25.09.2014 року. Згідно з відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно у позивача будь-яке інше нерухоме майно, крім придбаної квартири в місті Тернополі, відсутнє (а. с. 17-18). Тобто будь-якого нерухомого майна за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстровано, крім як права власності на нерухоме майно, при придбанні якого сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу, вжиття заходів до повернення якого є предметом даного адміністративного позову.

Довідкою Березнівського ТВБВ № 10017/0136 філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» № 151 від 05.04.2016 року, виданою ОСОБА_1, підтверджується, що він не отримував приватизаційного житлового чека (а. с. 37).

Як вказано у довідці товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» від 29.12.2016 року № 238, ОСОБА_1 станом на 29.12.2012 року згідно обліку технічної інвентаризації в м. Тернополі не мав зареєстрованого права приватної власності на будинок (квартиру) в м. Тернополі (а. с. 13).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не здобуто.

За наведених обставин суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 дійсно вперше придбав житло (за договором купівлі-продажу квартири від 18.09.2015 року за адресою: АДРЕСА_1) та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 1650/24182, з змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 5 даного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

У разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів готівкою фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 09.02.2016 року звернувся до УПФУ в місті Тернополі з заявою, у якій просив винести відповідне рішення, яким звільнити його від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а також через відповідні органи повернути безпідставно стягнутий збір у сумі 1984,40 грн. (а. с. 9). Така заява відповідачем залишена без задоволення (а. с. 10), відповідне подання не сформоване, кошти не повернуті.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна, ОСОБА_1 сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 1984,40 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Разом з тим, чинне законодавства, яке регулює спірні правовідносин, і наведене вище по тексту постанови, не зобов'язує органи пенсійного фонду приймати рішення про звільнення особи, яка придбаває житло вперше, від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову УПФУ в місті Тернополі звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до задоволення не підлягають.

При цьому протиправною є відмова УПФУ в місті Тернополі в частині повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1984,40 грн., оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача звернутися з поданням до управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1984,40 грн., то для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, у відповідності до частини другої статті 11 КАС України та враховуючи положення пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 року, таку вимогу слід задовольнити шляхом зобов'язання ТОУ ПФУ ТО сформувати та подати до УДКСУ в місті Тернопоіл подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1984,40 грн.

При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що Пенсійний фонд не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, що позбавляє можливості перевірити інформацію про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Відсутність можливостей в органів Пенсійного фонду України встановити придбання житла конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, і саме органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.

Також суд не бере до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для звернення до суду з даним адміністративним позовом частиною другою статті 99 КАС України встановлено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як слідує із матеріалів справи, позивач 09.02.2016 року звернувся до УПФУ в місті Тернополі з відповідною заявою щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна (а. с. 9). Письмову відповідь (а фактично відмову) на таку заяву. відповідач надав ОСОБА_1 12.02.2016 року. Таким чином, право на звернення до суду у позивача виникло після отримання відповіді УПФУ в місті Тернополі від 12.02.2016 року. З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 10.03.2016 року, що підтверджується реєстраційним штампом суду, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 99 КАС України.

Отже, даний адміністративний позов подано до Тернопільського окружного адміністративного суду з дотриманням строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 КАС України.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 КАС України).

Позивачем сплачено судовий збір при поданні позовної заяви до Тернопільського окружного адміністративного суду в розмірі 551,21 грн. згідно з квитанцією № 15597339 від 10.03.2016 року (а. с. 3).

Оскільки позовні вимоги задоволено часткового, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума судового збору у розмір 275,60 коп., пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1984 грн. 40 коп., сплаченого при придбанні 18 вересня 2015 року квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири.

Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 40 (сорок) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (код ЄДРПОУ 40377598, місцезнаходження: вулиця Руська, будинок 17, місто Тернопіль) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В повному обсязі постанова складена 15 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.