Постанова № 57196743, 14.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 876/2227/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Бадівської О.О.,

позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.03.2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити донарахування пенсії,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити донарахування пенсії.

Позивачка просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі щодо відмови у врахуванні у складі заробітної плати при призначенні пенсії державного службовця сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, винагороди за вислугу років у розмірі 40% відповідно до постанови КМ України від 12.09.1997 року № 1013, з яких були сплачені пенсійні внески відповідно до ст. 41 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 66 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі здійснити донарахування та виплату недоплачених сум пенсії з розрахунку 87% заробітної плати, починаючи з 01.02.2011 року, з урахуванням середньомісячного розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, винагороди за вислугу років у розмірі 40% відповідно до постанови КМ України від 12.09.1997 року № 1013, з яких були сплачені пенсійні (страхові) внески.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.03.2016 року позивачці в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1, яка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт вважає, що виплати, які вона просить врахувати при обчислення пенсії, входять до структури заробітної плати, з якої визначається розмір пенсії державного службовця. Тому дії відповідача щодо неврахування до заробітної плати, з якої визначається розмір пенсії, сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, винагороди за вислугу років у розмірі 40% є протиправними.

Висновки суду першої інстанції в частині того, що нею не було подано заяви відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є помилковими, оскільки позивачка зверталася до відповідача не з заявою про перерахунок пенсії, а з заявою про донарахування невиплачених сум вже призначеної їй пенсії. Крім того, відповідач у своєму листі-відповіді на заяву ОСОБА_1 не посилався на відповідний Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 з 01.02.2011 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Тернополі та отримує пенсію, призначену відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу».

Страховий стаж позивачки становить 36 років 20 днів, з них стаж державного службовця - 17 років 1 місяць 11 днів. Розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено із заробітної плати в сумі 3652, 87 грн.

Пенсійна виплата ОСОБА_1 станом на 01.12.2015 року з урахуванням індексації пенсії в сумі 223,02 грн. становила 3401, 02 грн. (3652, 87 грн. х 87% +223, 02 грн.).

22.12.2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі з заявою про проведення донарахування та виплату пенсії в розмірі 87% заробітної плати з врахуванням виплачених їй сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, винагороди за вислугу років у розмірі 40% відповідно до постанови КМ України від 12.09.1997 року № 1013, з яких були сплачені пенсійні внески, починаючи з 01.02.2011 року (з моменту призначення пенсії). До даної заяви позивачкою було долучено довідки Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № 43057/10/19-18-05/35 та № 43061/10/19-18-05/35 від 21.12.2015 року, копію наказу Тернопільської ОДПІ № 64-0 від 02.07.2007 року про встановлення ОСОБА_1 з 01.07.2007 року доплати за вислугу років у розмірі 40%.

Листом № 407/К-11 від 30.12.2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відмовило позивачці в задоволенні її заяви, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, винагорода за вислугу років у розмірі 40% на думку управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, не належать до інших надбавок, визначених Законом України «Про державну службу».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не зверталася до відповідача з заявою встановленої форми про перерахунок пенсії, рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідачем не приймалось, тому відсутні підстави для здійснення донарахування та виплати пенсії.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії), пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У ч. 1 ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, винагорода за вислугу років у розмірі 40% відповідно до постанови КМ України від 12.09.1997 року № 1013 входили до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, ст. 66 Закону України від 5.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Згідно довідок Тернопільської ОДПІ № 43057/10/19-18-05/35 та № 43061/10/19-18-05/35 від 21.12.2015 року, поданих позивачкою відповідачу та які долучені до матеріалів справи, в період з лютого 2009 року по січень 2011 року ОСОБА_1 виплачувалися різного роду надбавки, премії, винагороди за вислугу років, матеріальна допомога, індексація. На всі виплати, які були включені в довідки, були нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний податок на загальнообов'язкове державне страхування. Відповідно до наказу Тернопільської ОДПІ № 64-0 від 02.07.2007 року ОСОБА_1 з 01.07.2007 року встановлено доплату за вислугу років у розмірі 40%.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивачки щодо врахування до заробітної плати, з якої проводиться розрахунок пенсії, сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, винагороди за вислугу років у розмірі 40% відповідно до постанови КМ України від 12.09.1997 року № 1013, є обґрунтованими.

Відмовляючи позивачці в позові, суд першої інстанції виходив з того, що вона звернулася до відповідача про донарахування та виплату пенсії з заявою не встановленої форми, яка не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як видно з заяви ОСОБА_1 від 22.12.2015 року, вона просила управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести донарахування та виплату пенсії в розмірі 87% заробітної плати з врахуванням виплачених їй сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, винагороди за вислугу років у розмірі 40% відповідно до постанови КМ України від 12.09.1997 року № 1013, з яких були сплачені пенсійні внески, починаючи з 01.02.2011 року (з моменту призначення пенсії).

Відповідач у своєму листі-відповіді № 407/К-11 від 30.12.2015 року відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1, обґрунтувавши таку відмову тим, що допомога на оздоровлення, матеріальна допомога, грошові винагороди та суми індексації не відносяться до інших надбавок, тому вони не враховуються до заробітної плати, з якої обчислюється розмір пенсії державного службовця. Також повідомлено, що з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про державну службу», не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Відповідач не посилався на те, що заява позивачки не відповідає встановленій формі чи подана не належним чином.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з підстав невідповідності заяви позивачки вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто з формальних підстав, є помилковими.

Враховуючи те, що позивачка звернулася з заявою про донарахування та виплату пенсії та подала відповідачу відповідні довідки, на підставі яких слід провести донарахування, лише 22.12.2015 року, тому позовні вимоги підлягають задоволенню з моменту звернення з такою заявою.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права в справах подібної категорії міститься у постановах Верховного Суду України від 3 червня 2014 року (№ 21-134а14), від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13 відповідно).

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Звернувшись з позовом до суду 11.01.2016 року, позивачка пропустила встановлений ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період з 1.02.2011 року по 11.07.2015 року підлягають залишенню без розгляду, оскільки правові підстави для поновлення зазначеного строку відсутні. Позовні вимоги позивачки за період з 12.07.2015 року по 21.12.2015 року підлягають залишенню без задоволення з наведених вище підстав.

Доводи органу Пенсійного фонду в частині відсутності підстав для перерахунку пенсії позивачки після 1.06.2015 року є безпідставними.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 2.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Спірні правовідносини виникли до набрання законної сили зазначеного закону, оскільки пенсія була призначена позивачці до введення в дію закону, тому при вирішенні справи його норми, на які посилається відповідач, не застосовуються.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.

В порядку розподілу судових витрат на користь позивачки необхідно стягнути з відповідача 551,20 коп. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, 606,32 грн. судового збору сплаченого при подачі апеляційної скарги, всього - 1157,52 грн., а також з Державного бюджету України на користь позивачки зайво сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги 771,68 грн., а всього судових витрат - в сумі 1929,20 грн.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.03.2016 року в справі № 607/143/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області щодо відмови у врахуванні до заробітної плати, з якої обчислюється розмір пенсії ОСОБА_1, сум виплачених матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, винагороди за вислугу років у розмірі 40% відповідно до постанови КМ України від 12.09.1997 року № 1013.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії) в розмірі 87% заробітку з врахуванням виплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, винагороди за вислугу років у розмірі 40% відповідно до постанови КМ України від 12.09.1997 року № 1013 згідно довідок Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № 43057/10/19-18-05/35 та № 43061/10/19-18-05/35 від 21.12.2015 року, наказу Тернопільської ОДПІ № 64-0 від 02.07.2007 року, починаючи з 22.12.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позовну заяву в частині позовних вимог за період з 1.02.2011 року по 11.07.2015 року залишити без розгляду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Тернопільської області на користь ОСОБА_1 1157,52 грн. судових витрат та з Державного бюджету України на її користь 771,52 грн. зайво сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський