Ухвала суду № 57196589, 23.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2016 рокусправа № 804/15362/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Дурасової Ю.В.

суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року

у справі за позовом Акціонерного товариства "Електроград" до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26.10.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що підтверджено реальність здійснення господарських операцій, які дають право на формування податкового кредиту, що також підтверджено належним чином складеними податковими накладними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем (Криворізькою південною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що за результатами документальної планової перевірки позивачем занижено податок на прибуток, податок на додану вартість. Вважає, що не підтверджено належними документами реальність здійснення господарських операцій. Зазначає, що позивачем не здійснено належні дії щодо відновлення первинних документів, а саме не повідомлено податковий орган про відновлення первинних документів, тому відновлені документи без повідомлення податкового органу не можна вважати такими, що підтверджують реальність господарських операцій.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами доведена, що дає право на формування податкового кредиту, також це право підтверджено належним чином складеними податковими накладними. Зазначає, що податковий орган в ході документальної планової перевірки дійшов висновку про дефектність певних первинних документів. Натомість, основним документом для формування витрат та податкового кредиту є податкова накладна. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит не мають юридичних дефектів. Реальність правовідносин також підтверджена банківськими платіжними документами. Дефекти, виявлені в товарно-транспортних накладних, на які посилається податковий орган, спростовуються обставинами справи, крім того товарно-транспортні накладні не є первинними документами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні учасники процесу підтримали свої позиції щодо рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, АТ "Електроград". За результатами перевірки 11.09.2015 р. складено акт "Про результати планової виїзної перевірки АТ "Електроград", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.13 р. по 31.12.14 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13 р. по 31.12.14 р."

Висновками перевірки виявлено наступні порушення:

1. п. 44.1 ст.44, пп.135.5.15 п.135.5 ст.135, п.137.16 ст.137, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. на загальну суму 3 212 159 грн., в т.ч. по періодам: 2013 рік - 2 989 561грн., 2014 рік - 222 598грн.

2. п.187.1 ст.187, п.192.1 ст.192, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 785 108 грн.

На підставі Акта перевірки від 11.09.2015 р. винесено податкові повідомлення-рішення: від 26.10.2015 року

- № НОМЕР_1, яким АТ "Електроград" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 5677662,00 грн. (у тому числі штрафні санкції - 1892554,00 грн., основний платіж - 3785108,00 грн.);

- № НОМЕР_2, яким АТ "Електроград" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4015198,75 грн. (у тому числі штрафні санкції - 803039,75 грн., основний платіж - 3212159,00 грн.).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно матеріалів справи основним видом діяльності AT Електроград є Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури (КВЕД 27.12). Підприємство має 4 філії в містах Одеса, Львів, Харків, Київ. Для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності у підприємства є необхідні умови: активи, обладнання, офісне та складське приміщення, трудові ресурси. Для здійснення фінансово-господарської діяльності AT Електроград орендує виробничі, складські приміщення, адміністративно-побутовий корпус та ін. загальною площею 11771,7 кв.м., орендодавець - ВАТ Елтік за договором оренди нерухомого майна від 04.01.2011р. № 14А/2011. Згідно штатного розкладу кількість працівників станом на 01.09.2014 р. склала 240 осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приписами пп. 4.1.2. п.4.1. ст. 4 Податкового кодексу України встановлено рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Підпунктом 4.1.3 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України встановлено невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

При цьому, підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Підпунктом 20.1.15 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів в ході перевірки вимагати під час проведення перевірок від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ та організацій, а також фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, усунення виявлених порушень законодавства.

Натомість, матеріалами справи свідчать про те, що податковий орган даним правом не скористався, не вимагав від керівника підприємства (позивача) усунення виявлених порушень законодавства під час проведення перевірки. Слід зазначити, що вказана норма Податкового кодексу України є правом, а не обовязком податкового органу.

При цьому 17.1.6. ст. 17 Податкового кодексу України встановлено право платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в ході проведення перевірки у податкового органу виникли питання щодо підприємства (позивача), натомість вони не були поставлені в ході перевірки, тому підприємство (позивач) був позбавлений права надати свої пояснення з проблемних питань. Податковий орган, не ставлячи питання в ході проведення перевірки про усунення порушень платником податків, зробив свої висновки в акті перевірки про збільшення грошових зобовязань.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції такий підхід відповідача до проведення перевірки є однобоким, та таким, що дає підстави для висновку про недодержання принципу рівності платників податків через обмеження права платника податків - АТ "Електроград" надати пояснення з питань, що виникають в ході перевірки (зазначене право передбачено пп. 17.1.6 Податкового кодексу України). Також, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, не використання податковим органом права передбаченого пп.20.1.15 Податкового кодексу України стосовно платника податків АТ "Електроград", (а саме, вимагати під час проведення перевірки усунути встановлені порушення), ставить в нерівне становище підприємство (позивача) з іншими платниками податків щодо яких таке право податковим органом було використане.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що платник податків (позивач) не повідомив у п'ятиденний термін згідно п.44.5 Податкового кодексу України контролюючий орган про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, посилається на цю обставину як на підставу неможливості формувати податковий кредит.

Однак, аналізуючи ст. 44 Податкового кодексу України можна дійти висновку, що дана норма не встановлює обмеження права платника податку щодо права на формування податкового кредиту. Обмеження права на формування податкового кредиту Податковий кодекс України встановлює лише в разі не підтвердження податковими накладними такого права або податкові накладні оформлені з порушенням ст. 201 Податкового кодексу України, або господарські операції, які дають право на формування податкового кредиту, не відбувалися. Натомість, матеріалами справи підтверджено здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, податкові накладні оформлені у відповідності до ст. 201 Податкового кодексу України та не мають недоліків, а платіжними документами підтверджено рух коштів у звязку з здійсненням господарських операцій.

Стосовно встановлених актом перевірки порушень: фактичної відсутності перевезення ТМЦ від зазначених постачальників до АТ "Електроград", надання до перевірки "первинних" документів, що були складені не під час здійснення господарських операцій (інформація про які відображена у таких "первинних" документах, але проведеною перевіркою не встановлено їх фактичне здійснення), а набагато пізніше (після 14.01.2014 року); надання первинних документів по зазначеним постачальникам, які не містять особистих даних (посад, ПІБ, особистих підписів) посадових осіб та працівників постачальників, а тільки відбитки печаток постачальників, суд апеляційної вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять копії документів по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг", ТОВ "ОСОБА_1 Трейд імпорт", ТОВ "ОСОБА_1 Транс", ТОВ "Екотех НТ", що підтверджують взаємовідносини з поставки товару зазначеними постачальниками покупцю - АТ "Електроград". Договори поставки, податкові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, які містяться в матеріалах справи та дослідженні судом першої інстанції. Витяги з ЄДР по контрагентам-постачальникам: ТОВ "ОСОБА_1 Трейдімпорт", ТОВ "Екотех НТ", ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг", ТОВ "ОСОБА_1 Транс", які свідчать про наявність необхідної право- та дієздатності у зазначених контрагентів на теперішній час та на період укладання угод та здійснення фінансово-господарських відносин з АТ "Електроград". Платіжні доручення на перерахування коштів на адресу контрагентів-постачальників: ТОВ "ОСОБА_1 Трейдімпорт", ТОВ "Екотех НТ", ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг", ТОВ "ОСОБА_1 Транс". Акти звірок взаємних розрахунків станом на 31.12.2014 р., які свідчать про відсутність заборгованості АТ "Електроград" перед ТОВ "ОСОБА_1 Трейдімпорт", ТОВ "Екотех НТ", ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг", ТОВ "ОСОБА_1 Транс". Довіреності на отримання ТМЦ від ТОВ "ОСОБА_1 Трейдімпорт", ТОВ "Екотех НТ", ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг", ТОВ "ОСОБА_1 Транс". Акти виконаних робіт (вибіркові) з ТОВ "Техноград", які підтверджують факт здійснення операцій з перевезення ТМЦ від ТОВ "ОСОБА_1 Трейдімпорт", ТОВ "Екотех НТ", ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг", ТОВ "ОСОБА_1 Транс" на адресу АТ "Електроград". Лімітно-забірні картки на відпуск ТМЦ зі складу у виробництво, які підтверджують факт використання отриманих від ТОВ "ОСОБА_1 Трейдімпорт", ТОВ "Екотех НТ", ТОВ "Торгівельна компанія "Імекстрейдінг", ТОВ "ОСОБА_1 Транс" товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності АТ "Електроград". Акти введення в експлуатацію обладнання - станок профіле-накатний UPW 125 та напівавтомат круглошліфувальний безцентровий, які підтверджують факт отримання та використання в господарській діяльності обладнання.

Слід зазначити, що в Акті перевірки від 11.09.2015 відповідач додатково посилається на податкову інформацію - про відсутність можливості постачальниками поставити продукцію позивачу - АТ "Електроград". Однак, висновки про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за умови реальності господарської операції. Відповідачем не надано доказів того, що позивач та його контрагенти діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави, з метою отримання матеріальних благ.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності своєї вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 р. по справі 8/140, від 29.10.2010 р. по справі 21-14-а10, від 31.01.2010 р. по справі № 21-47а10, де встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні спорів з податковими органами застосовуються три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Так, у справі "Булвес АД" проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії". Також, у справі "Інтерсплав" проти України " (2007 рік, заява № 803/02), Суд у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання".

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1 Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд доходить висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між позивачем та зазначеними вище контрагентами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Щодо встановлених відповідачем порушень:

- не віднесення позивачем до складу податкового зобов'язання відвантаження товарів/послуг, які пов'язані з господарською діяльністю підприємства - у зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання на суму ПДВ 44379 грн.;

- заниження податкового зобов'язання позивачем по розрахункам коригувань, які покупцем, позивачем, не підписані (не отримані) - на суму 259623 грн.;

- завищення позивачем податкового кредиту внаслідок не підтвердження податкового кредиту податковими накладними на суму 33797,64 грн., колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що до позовної заяви додані документи, що спростовують зазначені порушення. Зокрема, документи стосовно завищення податкового кредиту на суму 33797,64 грн., а саме податкові накладні, містяться в матеріалах справи; документи стосовно заниження податкових зобов'язань 44379 грн.: Угода поставки з ТОВ "Кримська мехколона № 8" № ЕЛ від 23.08.2012 р. зі специфікаціями та додатковою угодою та розрахунки коригувань з контрагентами, також містяться в матеріалах справи. Розбіжності між податковими зобовязаннями за даними перевірки та за даними позивача виникли з причин повернення товарів/оплати від покупця, які підтверджено документально, та не були враховані податковим органом. Документи стосовно коригування податкових зобов'язань 259623 грн., а саме розрахунки коригувань з контрагентами, також містяться в матеріалах справи.

Пунктом 192.1 ст. 192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Податковий орган посилається також на те, що в акті перевірки зазначено, що АТ Електроград для перевірки не надано оригіналів документів про походження та якість ТМЦ. З цього приводу суд першої інстанції правильно враховав, що основним видом господарської діяльності АТ Електроград є Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури (КВЕД 27.12). Обсяг щомісячної закупівлі комплектуючих матеріалів складає 6-8 мільйонів гривень. На складах заводу знаходиться порядку 40 тисяч найменувань комплектуючих та матеріалів, які використовуються у виробництві, номенклатура яких постійно оновлюється. З цієї причини листом №833 від 31.08.2015 року АТ Електроград до перевірки надало копії документів про походження та якість комплектуючих, які є ідентичними комплектуючим, що придбавались у ТОВ ОСОБА_1 Трейдімпорт, ТОВ Екотех НТ, ТОВ Торгівельна компанія Імекстрейдінг, ТОВ ОСОБА_1 Транс. Також комплектуючі, які використовуються в господарській діяльності АТ Електроград, не підлягають обовязковій сертифікації.

В акті перевірки зазначено, що АТ Електроград для перевірки не надано наказів про відрядження працівників на отримання ТМЦ, довіреності не зареєстровані в журналі обліку виданих довіреностей. Однак, АТ Електроград має в своїй структурі філії, зокрема в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19. Враховуючи той факт, що юридичною адресою та фактичним місцезнаходженням постачальників: ТОВ ОСОБА_1 Трейдімпорт, ТОВ Екотех НТ, ТОВ Торгівельна компанія Імекстрейдінг, ТОВ ОСОБА_1 Транс є м. Київ, отриманням комплектуючих займались працівники Київської філії АТ Електроград, та відповідно накази на відрядження таких працівників не оформлювались. Зокрема, довіреності на отримання комплектуючих від вищезазначених підприємств-постачальників були виписані на комерційного директора Київської філії АТ Електроград ОСОБА_2 Зазначені довіреності були зареєстровані в журналі обліку виданих довіреностей Київської філії АТ Електроград, а номери та дати довіреностей відображені в видаткових накладних, отриманих від ТОВ ОСОБА_1 Трейдімпорт, ТОВ Екотех НТ, ТОВ Торгівельна компанія Імекстрейдінг, ТОВ ОСОБА_1 Транс. Таким чином, спростовуються також доводи відповідача з приводу не надання наказів про відрядження працівників на отримання ТМЦ, та відсутності реєстрації довіреностей в журналі обліку виданих довіреностей.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктами 138.2-138.4 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Платником податків (позивачем) дана норма виконана.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платником податків (позивачем) дана норма не порушена.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презумується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Крім того, одним з основних принципів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999N 996-XIV, є превалювання сутності над формою, а саме, господарські операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Сутність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами доведена.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:Ю.В. Дурасова

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:Л.П. Туркіна