Постанова № 57196368, 01.04.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2016 року м. Ужгород№ 807/2440/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: адвокат Радь І.І

відповідача: Головнич Ю.Ю. (довіреність від 03.03.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 1 квітня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 8 квітня 2016 року.

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства України в Закарпатській області (далі - відповідач, Держсільгоспінспекція), яким просить визнати протиправною бездіяльність Держсільгоспінспекції щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_3 від 23.06.2015 року та зобов'язати Державну інспекцію сільського господарства в Закарпатській області надати повну та обґрунтовану відповідь на заяву ОСОБА_3 від 23.06.2015 року.

Заявою позивачки від 10.03.2016 року, у відповідності до ст.ст. 51, 137 КАС України, уточнено позовні та просить визнати протиправною бездіяльність Державної інспекції сільського господарства України в Закарпатській області щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_3 від 23.06.2015 року у строк встановлений Законом України "Про звернення громадян", витрати на оплату судового збору та судові витрати стягнути з державного бюджету.

Позовні вимоги (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) обґрунтовуються тим, що позивачем подано до Державної інспекції сільського господарства України в Закарпатській області заяву від 23.06.2015 року про порушення вимог земельного законодавства України, щодо використання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заяву отримано відповідачем 30.06.2015 року, про що свідчить відмітка про отримання. У відповідності до ст.20 Закону України "Про звернення громадян" відповідач повинен надати відповідь на подану заяву в строк не більше одного місяця з моменту її отримання, проте, Держсільгоспінспекцією, в порушення приписів Закону України "Про звернення громадян", позивачу не надано відповіді щодо розгляду даної заяви. Таким чином, дії Держсільгоспінспекції порушують права позивача, що передбачені ст.40 Конституції України та Законом України "Про звернення громадян", щодо належного та всебічного розгляду поданого звернення та надання відповіді в законодавчо визначений строк.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, крім вимог уточненого позову, просить також стягнути витрати на правову допомогу, просить позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, зазначивши, що звернення позивачки дійсно надходили до Держсільгоспінспекції та такі були розглянуті в строки та порядку передбаченому чинним законодавством, за результатами розгляду заявниці надавалися відповіді та вживалися відповідні заходи реагування, а саме, матеріали розгляду звернень та акт перевірки були направлені до органів прокуратури. Враховуючи викладене, вважає позовні вимоги безпідставними.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, після уточнення позовних вимог позивачем вказує на те, що позивачем фактично не заперечується отримання відповіді (тобто, розгляд звернення), однак, в зв'язку з відсутністю фінансування - Держсільгоспінспекцією не направлялась рекомендована кореспонденція, в зв'язку з чим неможливо встановити дату направлення такої, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Як встановлено судом, 23.06.2015 року ОСОБА_3 подано до Державної інспекції сільського господарства України в Закарпатській області заяву про порушення вимог земельного законодавства України, щодо використання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, якою остання просила: здійснити перевірку дотримання вимог земельного законодавства України щодо використання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; здійснити перевірку щодо цільового використання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; здійснити перевірку дотримання вимог земельного законодавства Ужгородською міською радою щодо відчуження земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; вжити заходів визначених чинним законодавством України, щодо усунення порушень використання земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не за її цільовим призначенням, та вказану заяву отримано представником відповідача 30.06.2015 року, про що свідчить відмітка про отримання.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначено Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" 9 червня 2003 року № 963-IV (далі - Закон № 963).

Приписами ст. 9 Закону 963 передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Таким органом, відповідно до Указу Президента України "Про Державну інспекцію сільського господарства України" від 13 квітня 2011 року N 459/2011, є Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України), яка забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року N 877-V (далі - Закон № 877).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною 1 статті 4 Закону № 877 передбачено, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

За приписами абзацу 5 частини 1 статті 6 Закону № 877 однією з підстав для здійснення позапланових заходів є: обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Також частиною 1 статті 6 Закону № 877 передбачено, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Тобто, у разі звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав відповідний орган, який уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) зобов'язаний встановити обґрунтованість поданого звернення та провести відповідну позапланову перевірку згідно вимог чинного законодавства або уразі виявлення її безпідставності вчинити дії щодо притягнення особи-заявника до відповідальності, передбаченої законом.

Як зазначено вище, 23.06.2015 року позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перевірки та вжиття заходів реагування.

Зокрема, посилаючись на лист управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області від 27.05.2015 року за № М-147070-1535/6-15 та Інформаційної довідки Державного реєстру від 15.06.2015 року за № 39072179, позивач вказує на те, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1має код цільового призначення 03.14 "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови" у відповідності до Класифікатора цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему від 23.07.2010 року № 548. В той же час, згідно відомостей Публічної кадастрової карти, земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_2 має код цільового призначення 03.14 "для розміщення та постійної діяльності органів МНС". Проте, на зазначеній земельній ділянці здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку, в Класифікаторі цільового призначення земельних ділянок міститься окремий код цільового призначення для будівництва багатоквартирного житлового будинку, а саме: 02.03. Згідно листа Державної інспекції сільського господарства України від 24.09.2015 року за № 4087/6-1/2-15, інспекцією визначено, що використання земельної ділянки з цільовим призначенням "землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови" для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення не відповідатиме цільовому призначенню земельної ділянки.

За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон 393) звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 19 Закону 393, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Застосування до спірних правовідносин зазначених норм Закону дає підстави стверджувати, що відповідач зобов'язаний в місячний термін розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь за результатами його розгляду.

При цьому, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано докази надання відповіді на заяву ОСОБА_3 строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян".

При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позову на факт зміни позивачем предмету позову (щодо ненадання відповіді у встановлений законодавством строк, з чого робиться висновок про отримання відповіді взагалі), оскільки згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог та предметом позову (після зміни позовних вимог) є визнання протиправними дій відповідача щодо несвоєчасного надання відповіді (у строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян"), та отримання відповіді на запит взагалі не унеможливлює порушення відповідачем строку надання відповіді, встановленого цим Законом.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС Україна, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства щодо захисту інтересів осіб від порушень з боку органів державної влади та з огляду на положення ст. ст. 71, 72 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача - суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не доведено виконання ним вимог законодавства , що регулює спірні правовідносини, щодо відсутності порушень встановленого Законом України "Про звернення громадян" строку надання відповіді на заяву ОСОБА_3, вимоги зміненого позову відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим підлягає до задоволення вимога щодо визнання протиправною бездіяльність Держсільгоспінспекція щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_3 в строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян".

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції за № 110526203.1 від 18.12.2015 року позивачем було сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн., відтак, суд вважає за належне присудити до стягнення з Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у сумі 487,20 грн.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 2362,50 грн., суд зазначає наступне. згідно ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частиною 3 статті 90 КАС України визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.

Статтею 1 цього Закону визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Виходячи з наведеного, при компенсації витрат на правову допомогу компенсується не весь час на надання такої, а лише час, що включає участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи в суді та вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням.

Згідно ст.. 45 КАС України, при вчиненні окремої процесуальної дії поза судовим засіданням складається протокол.

Отже, положення Закону "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" у взаємозв'язку з нормою ст.. 45 КАС України (та аналогічна норма передбачена і ст. 200 ЦПК України), розуміється так, що вони вказують лише на ті процесуальні дії поза судовим засіданням, які оформлюються відповідним протоколом.

В матеріалах справи відсутні докази участі адвоката в судових засіданнях (на дату отримання ним оплати за договором), ознайомлення адвоката з матеріалами справи в суді та вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням за його участі, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування на користь позивача витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення судових витрат - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_3 в строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян".

3. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 37 код 38064851) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

4. В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті