Ухвала суду № 57196145, 11.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/440/16 Справа № 201/4752/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Семопядний В.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача Семопядного В.О.

суддів Сербіна В.В., Піскун О.П.

за участю: секретаря судового засідання Шемета Ю.С.

прокурора Бикова А.В.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2016 року щодо

ОСОБА_4, який народився 18 вересня 1989 року в м. Новомосковську, громадянин України, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ((Калнишевського)АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, працює на посаді старшого слідчого СВ Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, раніше не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого з ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 травня 2016 року. Встановлено розмір застави у сумі 1240200 гривень.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому кримінально провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, суд зазначив, що враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, не є доцільним застосування більш мяких запобіжних заходів до ОСОБА_4

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції, застосувати щодо їх підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування своєї скарги, захисники посилаються на те що, на їх думку доказами, наданими слідчим у клопотанні про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, не можливо прийти до висновку про те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який йому інкримінується. Зазначають, що складання протоколу затримання, як і саме затримання, проведено із суттєвим порушенням, вказаними ОСОБА_4 на третьому-четвертому аркушах вказаного протоколу. Захисники вказують, що якщо сторона обвинувачення збиралася обґрунтувати доводи клопотання за допомогою свідків, то мала надати суду перелік цих свідків та допитати їх підчас розгляду питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу. На думку захисників, запобігти ризикам на які вказує сторона обвинувачення можливо не вдаючись до найтяжчого запобіжного заходу, а це можливо і при застосуванні домашнього арешту, і при відстороненні від посади, тощо. Окрім того, на думку захисників, наявність ризиків жодним чином не підтверджуються конкретними фактами та обставинами. Також апелянти вказують, що всупереч вимогам ст. 178 КПК України, слідчий суддя не надав належної оцінки доказам міцності соціальних звязків ОСОБА_4, представленим стороною захисту, а саме: наявності у ОСОБА_4 постійного місця проживання, наявність дружини та малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_3. Також сторона захисту зазначає, що встановлення розміру застави в 900 розмірів мінімальних заробітних плат є непомірним для ОСОБА_4, неможливим для виконання застави та визначеним без врахування майнового стану підозрюваного, а тому незаконним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисників та підозрюваного, які, кожен окремо, підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора який підтримав клопотання слідчого, подане до суду першої інстанції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши надані матеріали за клопотанням слідчого та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, в провадженні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016040000000268 від 23 березня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

31 березня 2016 року об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.с.п. 15-17) Того ж дня 31 березня 2016 року о 18.20 год. ОСОБА_4 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с.п. 21-23)

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30 травня 2016 року.

Апеляційним переглядом встановлено, що слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до викладених вимог кримінального процесуального закону, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, що також відповідає правовим позиціям, викладеним в п.49 рішення ЄСПЛ Ніколова проти Болгарії.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Колегія суддів вважає вірним висновок слідчого судді, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.

Крім того, при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_4, слідчий суддя обєктивно взяв до уваги обставини щодо особи підозрюваного, передбачені ст. 178 КПК України.

Посилання захисників, в своїй апеляції, на позитивні особисті дані щодо ОСОБА_4 мають місце, однак самі по собі це не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді для обрання більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.

Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків у даному кримінальному провадженні, які б виправдовували тримання під вартою підозрюваного, є необґрунтованими, оскільки наявність існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підтверджуються наданими матеріалами кримінального провадження, які також були предметом дослідження судом першої інстанції.

Крім того, на думку колегії суддів слідчим суддею при визначенні розміру застави, обґрунтовано прийшов до висновку, що доцільним буде визначення застави, розмір якої буде перевищувати встановлений п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в сумі 900 розмірів мінімальних заробітних плат, що дорівнює 1240 200 гривень, оскільки, застава у розмірі 300 мінімальних заробітних плат не зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 обовязків, які будуть на нього покладені у разі її внесення останнім.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу районного суду, не знайшли свого підтвердження під час здійснення апеляційного розгляду.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із зазначеним рішенням слідчого судді в частині строку, на який обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Згідно частини другої цієї статті, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

У відповідності до ч. 5 ст. 115 цього ж Кодексу, при обчислення строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.

З урахуванням зазначеного, на переконання колегії суддів, в контексті вимог вищевикладених норм кримінального процесуального закону, строк тримання підозрюваного під вартою не може перевищувати шістдесяти днів та має визначатись з моменту затримання особи, тобто з 31 березня 2016 року та тривати до 29 травня 2016 року включно.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею обґрунтовано обрано підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак рішення слідчого судді не відповідає вимогам кримінального процесуального закону з огляду на порушення його норм, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді. А тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, та ухвалити нову ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2016 року скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою клопотання слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29 травня 2016 року включно.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_4 або іншою фізичною чи юридичною особою на рахунок №37312066017442 в ГУДКСУ м. Києва, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 1 240 200 гривень, ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти зобов'язати його прибувати за кожною вимогою суду та покласти на нього обов'язки прибувати за кожною вимогою до слідчого чи прокурора, які проводять досудове розслідування; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого чи прокурора, повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого чи прокурора без поважних причин, або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

судді:

В.О. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Сербін