Ухвала суду № 57195604, 14.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2976/16 Справа № 205/5747/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В. С. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

за участі секретаря - Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди домоволодіння, виселення, стягнення заборгованості за сплату комунальних послуг,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди домоволодіння, виселення, стягнення заборгованості за сплату комунальних послуг.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 21 березня 2010 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір оренди домоволодіння АДРЕСА_1, що належить йому на праві приватної власності. Відповідач належним чином не виконує умови договору у зв'язку із чим, утворилася заборгованість по сплаті комунальних послуг та земельного податку за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 у розмірі 14 351 грн. 26 коп. Крім того, зараз це домоволодіння потрібно йому самому для житла, відповідач звільнити домоволодіння відмовляється, тому просив розірвати договір оренди від 21 березня 2010 року, укладений між ним та ОСОБА_3, виселити ОСОБА_3 із домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість по сплаті за комунальні послуги у розмірі 14 351 грн. 26 коп.

Заочним рішенням Ленінським районним судом м. Дніпропетровська від 29 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано договір оренди від 21 березня 2010 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Виселено ОСОБА_3 з домоволодіння АДРЕСА_1, без надання їй іншого житла. Вирішено питання щодо судових витрат (а.с.16-18).

У жовтні 2015 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення суду від 29 вересня 2015 року (а.с.22-25).

Ухвалою суду від 28 жовтня 2015 року заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди домоволодіння, виселення, стягнення заборгованості за сплату комунальних послуг - скасовано (а.с.37).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с.75-78).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.4).

21 березня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір

оренди житла, за умовами якого наймач прийняв в оренду домоволодіння та прилеглої до нього земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, платою за користування - 300 грн. в місяць, строком на 2 роки 11 місяців. Наймач зобов'язується утримувати будинок та земельну ділянку у чистоті, порядку, використовувати його для проживання, а також сплачувати комунальні послуги та податок на земельну ділянку (а.с.3).

Звернувшись до суду із вищевказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконує умови договору оренди від 21 березня 2010 року, у зв'язку із чим, утворилася заборгованість по сплаті комунальних послуг та земельного податку за адресою домоволодіння АДРЕСА_1 у розмірі 14 351 грн. 26 коп. (а.с.2).

За змістом ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно ч.1 ст.626, ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони відповідно до ст.6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.810 ЦК України за договором найму(оренди) житла одна сторона - власник житла(наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні(наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 815 ЦК України, наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Відповідно до ст. 820 ЦК України, розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

Відповідно до ч. 2 ст. 825 ЦК України, договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази; руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

Згідно ч. 3 ст. 825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

На підставі ст. 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали в помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання іншого жила.

З матеріалів справи вбачається рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2013 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання попереднього договору, розірвання договору оренди, виселення, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено (а.с.107, 108).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказаним рішенням суду від 05 листопада 2013 року встановлено, що так як дія договору оренди вказаного вище домоволодіння від 21 березня 2010 року закінчувалася 21 лютого 2013 року, а позивач ОСОБА_2 не попереджав ОСОБА_3 про відмову в подальшому укласти (продовжити) договір оренди, а також про зміну його умов, а ОСОБА_3 у свою чергу не звільнила займане помешкання, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що договір оренди укладений між сторонами 21 березня 2010 року вважається укладений на таких самих умовах і на такий самий строк, тобто 2 роки 11 місяців, починаючи з 21 лютого 2013 року і діє до 20 січня 2016 року.

Отже, строк дії договору оренди домоволодіння, розташованого за адресою: буд.АДРЕСА_1 від 21 березня 2010 року рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2013 року визначено - до 20 січня 2016 року.

Доказів на підтвердження того, що позивач попереджав відповідача про розірвання договору оренди за два місяці у зв'язку з необхідністю використовувати житло для проживання ним самим матеріали справи не місять.

З матеріалів справи вбачається із позовними вимогами про розірвання договору оренди домоволодіння, виселення у справі що переглядається, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції 07 серпня 2015 року, рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська у зазначеній цивільній справі ухвалено 11 грудня 2015 року, тобто до спливу строку дії договору оренди домоволодіння, визначеного рішенням суду - 20 січня 2016 року.

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач просив стягнути з відповідача 14 351 грн. 26 коп. заборгованості по сплаті комунальних послуг та земельного податку, однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач сплачувала кошти за користування електроенергією у орендованому нею будинку та земельний податок, про що надала відповідні квитанції (а.с. 29, 32).

Також позивач сплачувала відповідачу кошти за оренду домоволодіння грошовим переказом (а.с. 30, 31).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 зверталася у вересні 2014 року із заявою до Ленінського ДМУ ГУМВД України в Дніпропетровській області щодо неправомірної поведінки ОСОБА_2 та про встановлення місця мешкання ОСОБА_2, однак, в ході проведеної перевірки місце мешкання ОСОБА_2 встановити не виявилося можливим (а.с. 28).

За який саме період часу утворилася заборгованість та належних доказів на підтвердження того, що у позивача перед відповідачем дійсно існує заборгованість по сплаті за комунальні послуги та земельного податку у розмірі 14 351 грн. 26 коп. за час її проживання в орендованому домоволодінні матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги стосовно необґрунтованості та незаконності рішення суду, невідповідності рішення суду обставинам справи є безпідставними.

Приведені в апеляційній скаргі доводи зводяться до незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтами не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді