Рішення № 57195586, 13.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1807/16 Справа № 199/2758/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Котушенко С.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Красвітної Т.П., Романюк М.М.

при секретарі Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства "Європейський Промисловий Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ПАТ "Європейський Промисловий Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 стягнення заборгованості. Позивач вказував на те, що 04 жовтня 2012 року між ними було укладено кредитний договір №008/250ПК, за умовами якого відповідач отримав споживчий кредит у розмірі 760 000,00 грн. і зобов'язалася повернути його 02 жовтня 2014 року та сплатити 25% річних за користування кредитними коштами.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач просив стягнути з нього суму основного боргу станом на 02 березня 2015 року з нарахованими процентами та з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 433 503,80 грн. а також 201 985,59 грн. пені та судові витрати по справі.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2015 року позов задоволено.

Додатковим рішенням від 29 лютого 2016 року суд зазначив складові частини суми боргу.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення як постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст.ст.526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі справи вбачається, що 04 жовтня 2012 року між сторонами було укладено кредитний договір №008/250ПК, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 760 000,00 грн. і зобов'язалася повернути його до 02 жовтня 2014 року та сплатити 25% річних за користування кредитними коштами.

05 та 19 листопада 2012 року, 04 та 21 січня, 21 лютого і 20 травня 2013 року сторонами укладались договори про внесення змін до кредитного договору, за якими, зокрема змінювались терміни повернення кредиту та сплати процентів згідно графіку погашення заборгованості.

З боку позичальника мало місце невиконання взятих на себе обов'язків, що дало право банку на звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд виходив з його доведеності.

З обґрунтованістю такого висновку повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Стягуючи з відповідача на користь банку суму основного боргу станом на 02 березня 2015 року з нарахованими процентами та інфляційними збитками у розмірі 1 433 503,80 грн., суд не звернув уваги на те, що банком хоч і були заявлені вимоги про стягнення боргу станом на 02 березня 2015 року, проте розрахунок вказаної суми заборгованості зроблено станом на 23 березня того ж року. Крім того при визначенні сум інфляційних збитків позивачем було допущено ряд помилок, які суд не виправив.

З наданого банком суду апеляційної інстанції розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором вбачається, що сума основного боргу станом на 02 березня 2015 року складає 760 000,00 грн., а з урахуванням індексу інфляції за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року ця сума становить 760 000,00 х 1,167 = 886 920,00 грн. Сума процентів за період з 04 жовтня по 31 грудня 2012 року становить 760 000,00 х 25% : 366 х 88 = 45 683, 06 грн.; сума процентів за період з 01 січня 2013 року по 03 березня 2015 року становить 760 000,00 х 25% : 365 х 792 = 412 272,56 грн. Загальна сума несплачених процентів з урахуванням індексу інфляції становить 542 560,82 грн. (а.с.235).

Задовольняючи вимогу банку про стягнння пені у розмірі 201 985,59 грн., суд не врахував період, за який здійснено її нарахування.

У відповідності з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.

У разі пропущення річного строку неустойка може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов'язання в межах строку позовної давності, про застосування якої в судовому засіданні 03 грудня 2015 року просив представник відповідача.

З наданого банком суду апеляційної інстанції розрахунку пені за період з 03 березня 2014 року по 02 березня 2015 року, тобто за за останній рік перед зверненням до суду з даним позовом, її сума складає 176 709, 96 грн. (а.с.236-237).

Враховуючи те, що суд не взяв до уваги наведені обставини, постановлене судове рішення підлягає зміні в частині розміру стягнення основного боргу та процентів за користування кредитом з 1 433 503,80 грн. на 1 429 480,82 грн. і в частині розміру стягнення пені з 201 985,59 грн. на 176 709, 96 грн., а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів отримання ОСОБА_2 кредитних коштів, не можуть бути підставою для скасування рішення з огляду на наступне.

Факт отримання відповідачем суми кредиту підтверджується його заявою на видачу готівки, яка відповідно до вимог п.1 розділу ІУ Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року №174 відноситься до касових документів, що оформляються згідно з касовими операціями (а.с.29, 217).

Крім того, в кредитній справі ОСОБА_2 міститься цілий ряд його заяв про зміну терміну сплати основного боргу за кредитним договором, про перенесення строку початку сплати нарахованих процентів за користування кредитом тощо, які також свідчать про отримання відповідачем суми кредиту (а.с.211-216).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2015 року змінити в частині розміру стягнення основного боргу і процентів за користування кредитом з 1 433 503,80 грн. на 1 429 480,82 грн. та в частині розміру стягнення пені з 201 985,59 грн. на 176 709, 96 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Романюк М.М.

Красвітна Т.П.