Ухвала суду № 57195524, 14.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3631/16 Справа № 199/924/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник О. Г. Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого Гайдук В.І.,

суддів Єлізаренко І.А., Калиновського А.Б.,

за участю секретарі Гулієва М.І.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою в якій, з метою забезпечення позову по даній справі, просила накласти арешт на належну відповідачу квартиру (а.с. 4).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року в задоволенні заяви було відмовлено (а.с. 7).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової про задоволенні заяви (а.с. 10).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що в ній, всупереч вимогам ч.2 ст.151 ЦПК України, відсутні докази про належність відповідачу спірного майна, на який заявник просила накласти арешт, а також не надано копію оскаржуваного договору купівлі-продажу.

З таким висновком суду, судова колегія не погоджується , оскільки вважає його таким що не відповідає нормам процесуального права.

За змістом ч.1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, які беруть участь у справі.

Вимоги до змісту такої заяви визначено ч.2 ст. 151 ЦПК України, в якій вказано, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 8 ст. 153 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши , що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Виходячи з аналізу наведеної норми, суд першої інстанції в порушення вимог частини 8 статті 153 ЦПК України постановив ухвалу про відмову ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову, при цьому суд не перевірив посилання позивача, що спірна квартира за оскаржуваною угодою раніше належала позивачу і може бути відчужена відповідачем. За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду є передчасним.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151-153, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2016 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді