Ухвала суду № 57195483, 14.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1009/16 Справа № 198/163/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Маренич С.О. Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Калиновського А.Б.

Суддів - Гайдук В.І., Єлізаренко І.А.

При секретарі - Гулієву М.І.о

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства "Златобанк" м. Київ, Фермерського господарства "Зоря" Юр'ївського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Юр'ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину щодо припинення реєстрації обтяження нерухомого майна та визнання недійсним припинення обтяження нерухомого майна, визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок грошових сум сплачених замість боржника за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ "Златобанк" м. Київ, ФГ "Зоря" Юр'ївського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Юр'ївська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину щодо припинення реєстрації обтяження нерухомого майна та визнання недійсним припинення обтяження нерухомого майна, визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок грошових сум сплачених замість боржника за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору № 63/25/14-KL, укладеного 10.04.2014 року між ПАТ «Златобанк» м. Київ та ФГ «Зоря» Юр'ївського району, кредитодавець в порядку та на умовах встановлених цим кредитним договором, надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору (п. 1.1 ст. 1 договору). При цьому, кредитодавець надає позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії , в межах максимального ліміту заборгованості, який становить 15 000 000, 00 грн. з кінцевою датою повернення кредиту не пізніше 08.04.2015 року включно (п. 1.4 ст. 1 договору) та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 25,5% річних (п. 1.5 ст. 1 договору).

10.04.2014 року за № 63/25/14-KL/Р-1 між ПАТ «Златобанк» м. Київ та позивачем ОСОБА_2, було укладено договір поруки(т. 1 ас. 22-25 ), та згідно якого позивач ОСОБА_2 поручився перед кредитором та зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ФГ «Зоря» своїх боргових зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 27.05.2014 року між ПАТ «Златобанк» м. Київ (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки (т.1 ас. 26-32 ), згідно п. 1.1 якого цей договір забезпечує виконання зобов'язань в частині ліміту кредитної лінії, що становить 4 000 000, 00 грн., які випливають з укладеного між боржником ФГ «Зоря» Юр'ївського району та іпотекодержателем ПАТ «Златобанк» кредитного договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки предметом такої є наступне нерухоме майно, а саме: - житловий будинок, що знаходиться за адресою Дніпропетровська область, Юр'ївський район АДРЕСА_1, загальною площею 175, 9 кв. м., житловою площею 82, 6 кв. м., з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 348571212259, який належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 29.05.2012 року, яке (право власності) зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2014 року, при цьому ринкова вартість предмета іпотеки становить 646 080, 00 грн.; - земельна ділянка площею 0,20 га , розташована за адресою Дніпропетровська область, Юр'ївський район АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим № НОМЕР_3, що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 18.10.2010 року відділом Держкомзему у Юр'ївському районі, право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.04.2014 року, при цьому ринкова вартість предмета іпотеки становить 12 278, 00 грн.

Заборгованість ФГ «Зоря» Юр'ївського району за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року, перед ПАТ «Златобанк», що підлягала сплаті станом на 30.01.2015 року, становила 8 925 208, 42 грн., в тому числі 8 549 900, 00 грн. заборгованість по кредиту, 185 169, 76 грн. заборгованість по простроченим відсоткам, 173 223, 30 грн. заборгованість по нарахованим відсоткам, 16 915, 36 грн. пеня за прострочення виконання зобов'язань (т. 1 ас. 36).

У зв'язку з неможливістю виконання своїх зобов'язань ФГ «Зоря» за вищевказаним кредитним договором, ПАТ «Златобанк» 30.01.2015 року здійснено договірне списання заборгованості за рахунок коштів поручителя ОСОБА_2 на підставі п. 3.1.2 договору поруки № 63/25/14-KL/P-1 від 10.04.2014 року та п. 6.6 договору застави майнових прав № 63/25/14-KL/S-1 від 10.04.2014 року, що укладені між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_2, а саме :

- з рахунку № 26381509022497 в сумі 441 066, 40 грн.;

- з рахунку № 26289504022497 в сумі 32 489, 86 грн.;

- з рахунку № 26201504022497 в сумі 5 544 033, 24 грн.;

- з рахунку № 26380511022497 в сумі 155 817, 12 грн.;

- з рахунку № 26351506022497 в сумі 2 734 886, 44 грн.,

Всього, з метою погашення заборгованості за кредитним договором №63/25/14-KL від 10.04.2014 року, здійснено списання на рахунок №37398301002330 - 8 908 293,06 грн., в тому числі заборгованості по кредиту - 8 549 900,00 грн., по простроченим відсоткам - 185 169,76 грн., по нарахованим відсоткам - 173 223,30 грн. (т.1 а.с.36,33-35,104).

Станом на 09.02.2015 року заборгованість ФГ «Зоря» за кредитним договором становила 16 915, 36 грн. по сплаті пені(т. 1 ас. 121).

30.01.2015 року між ПАТ «Златобанк» та ФГ «Зоря» Юр'ївського району укладено договір про розірвання кредитного договору № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року (т 1 ас. 64), згідно якого сторони домовились про розірвання кредитного договору з 30.01.2015 року та з цієї дати не мають одна до одної жодних претензій щодо виконання ними своїх зобов'язань за кредитним договором.

04.02.2015 року за № 51-18/27 керуючою Павлоградським відділенням ПАТ «Златобанк» ОСОБА_5 на адресу державного нотаріуса Юр'ївської держнотконтори Пасевіна А.О. було направлено повідомлення про виконання ФГ «Зоря» своїх зобов'язань за кредитним договором, з проханням виключити записи з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором від 27.05.2014 року, за реєстровим № 343 у вигляді житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (запис про обтяження житлового будинку № 5802720, запис про обтяження земельної ділянки № 5805214, запис про іпотеку житлового будинку № 5805929, запис про іпотеку земельної ділянки № 5806599), при цьому вказана заява зареєстрована Юр'ївською держнотконторою як отримана 23.02.2015 року за вхідним № 56/01-16 (т. 1 ас. 61).

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 23.02.2015 року (т. 1 ас. 57-60), вбачається, що обтяження предмету іпотеки припинені державним нотаріусом Юр'ївської держнотконтори Дніпропетровської області 23.02.2015 року , в зв'язку з поданням уповноваженою особою ПАТ «Златобанк» м. Київ ОСОБА_5 заяви від 23.02.2015 року.

09.04.2015 року нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за договором іпотеки від 27.05.2014 року , відповідачем ОСОБА_3 відчужене, а зокрема стосовно останнього укладені договори купівлі - продажу за № 181 і № 182 відповідно та власником такого в даний час є відповідач по справі ОСОБА_4 (т. 1 ас. 133 - 135, 237 - 253, т. 2 ас. 1 - 21 ).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд правильно виходив з наступного.

Не встановлені відомості щодо наявності обтяження іпотекою предмета іпотеки за договором від 27.05.2014 року саме позивачем по справі ОСОБА_2 або будь - якими іншими особами, при цьому в судовому засіданні не встановлено, що позивач звертався до відповідних органів, щодо внесення відомостей стосовно нього про обтяження нерухомого майна іпотекою, в зв'язку з переходом до нього в силу закону прав іпотеко держателя.

Відповідно до приписів ст. 182 ЦК України, норм ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», перехід прав іпотекодержателя до нового кредитора, а зокрема позивача ОСОБА_2, що мав місце в силу закону, підлягав державній реєстрації в установленому законом порядку і є необхідною умовою для переходу речових прав на майно передане в іпотеку, оскільки йдеться про перехід прав від попереднього до наступного іпотекодержателя.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону, а тому право іпотеки у нового кредитора не виникне поки воно не буде зареєстроване в установленому законом порядку.

Суд також правильно виходив з того, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки заявлені останнім передчасно, так само, як і позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, що були предметом іпотеки, яка на час вчинення останніх була припинена, при цьому, перехід прав іпотеки до позивача зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не був, а відтак між ним та іпотекодавцем ОСОБА_3 будь-яких взаємних прав та обов'язків не виникло.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання правочину нікчемним щодо припинення реєстрації обтяження нерухомого майна, суд дійшов вірного висновку про те, що набуття, зміна чи припинення прав та обов'язків між позивачем ОСОБА_2 та відповідачами ПАТ «Златобанк», ФГ «Зоря» Юр'ївського району, ОСОБА_3 виникає згідно з договором поруки, на підставі якого ОСОБА_2 як поручитель частково сплатив борг ФГ «Зоря» за кредитним договором, заява про виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відносно обтяження майна переданого в іпотеку за договором іпотеки від 27.05.2014 року не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України. Крім того, жодним законом не встановлена нікчемність такого «правочину» як заяви про виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відносно обтяження майна переданого в іпотеку, у зв'язку з виконанням боржником своїх зобов'язань.

За таких обставин, вважаючи дії нотаріуса як державного реєстратора щодо припинення обтяження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку неправомірними в зв'язку з тим, що останній здійснив припинення обтяження нерухомого майна на підставі заяви, яка на думку позивача підписана не уповноваженою особою, позивач мав би оскаржити дії або бездіяльність нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо реєстрації ним відомостей про припинення іпотеки (заборони відчуження майна).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що відповідно до ч.2 ст.556 ЦК України до нього перешли усі права кредитора за кредитним договором №63/25/14-KL від 10.04.2014 року, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вказані доводи не відповідають матеріалам справи, та вимогам закону.

Так, відповідно до ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Однак договором поруки додаткова відповідальність поручителя передбачена не була, тому відповідач і позивач є солідарними боржниками.

Відповідно вимог ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

До пред'явлення вимоги кредитора поручитель має право виконати зобов'язання, забезпечене порукою, з власної ініціативи.

Відповідно вимог ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Зазначені наслідки наступають у разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою (ч.2 ст. 556 ЦК України) за умовами виконання зобов'язання поручителем у відповідності до умов договору поруки (т.1 а.с.22).

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що зобов'язання перед ПАТ "ЗлатоБанк" за кредитним договором від 10.04.2014 року були виконанні у повному обсязі поручителем.

Станом на 09.02.2015 року заборгованість ФГ "Зоря" за кредитним договором становила 16 915,36 грн. по сплаті пені (т.1 а.с.121).

Проти даних обставин представник позивача не заперечував.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобовязання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-466цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Крім того, відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "ЗлатоБанк", як первісний кредитор не передав позивачу, як новому кредитору, документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Тому доводи ОСОБА_2 про те, що він, як поручитель, виконав зобов'язання у повному обсязі - безпідставні.

Згідно із ч.1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регресу) до кожного з решти солідарних боржників у рівні частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що між сторонами фактично виникли зобов'язальні відносини суброгації, які ведуть не до припинення зобов'язання, а лише до заміни кредитора в існуючому зобов'язанні.

Тобто реалізація поруки приводить до суброгації прав кредитора до поручителя, що виконав свій обов'язок. Отже, між поручителем і боржником продовжує існувати основне зобов'язання, але зі зміненими характером і об'ємом вимог кредитора, яким тепер уже стає поручитель.

Відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Право поручителя виникає з моменту уступки банком свого права вимоги до боржника.

Ні суду першої інстанції, ні апеляційній інстанції позивачем не надано доказів про те, що банк уступив поручителю свої права кредитора, які ґрунтуються на кредитній угоді з боржником (відповідачем).

Твердження ОСОБА_2 про перевищення ОСОБА_7 повноважень, наданих їй довіреністю від 21.02.2013 року, виданої Головою Правління АТ "ЗЛАТОБАНК", спростовуються поясненнями уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ЗЛАТОБАНК" - ОСОБА_8, згідно яких ОСОБА_7 мала право розірвати кредитний договір на підставі вказаної довіреності (т.1 а.с.119-120).

Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_7 не мала повноважень підписувати договір від 30.01.2015 року без узгодження з кредитним комітетом - безпідставні, так як згідно п.8.1. Статуту АТ "ЗЛАТОБАНК" (діючого на момент спірних правовідносин) органами управління Банку є: загальні збори акціонерів, спостережна рада, правління, а кредитний комітет банку не є органом управління Банку та не уповноважений діяти від імені Банку (т.1 а.с.128-129).

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок грошових сум, сплачених замість боржника за кредитним договором не можуть бути прийняти до уваги, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства.

Так, згідно ст. 4 ЗУ "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону, яка здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку, відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Відтак, взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (ч.2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Судом не встановлені відомості щодо наявності обтяження іпотекою предмета іпотеки за договором від 27.05.2014 року саме позивачем по справі ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ОСОБА_2 не звертався до відповідних органів, щодо внесення відомостей стосовно нього про обтяження нерухомого майна іпотекою, в зв'язку з переходом до нього в силу закону прав іпотекодержателя.

Окрім того, на повернення поручителю ОСОБА_2 сплачених ним замість боржника за кредитним договором грошових коштів в сумі 8 908 293, 06 грн., відповідачем ФГ «Зоря» Юр'ївського району останньому повернуто шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача 4 416 000, 00 грнв., про що свідчать платіжні доручення за № 1, № 2 від 24.07.2015 року, платіжне доручення № 38 від 04.08.2015 року, платіжне доручення № 53 від 07.08.2015 року, платіжне доручення № 54 від 07.08.2015 року, платіжне доручення № 86 від 21.08.2015 року (т. 2 ас. 148 - 153).

Також рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 року в рахунок стягнення на користь ОСОБА_2 грошових сум сплачених замість боржника ФГ «Зоря» Юр'ївського району за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року в розмірі 8 908 293, 06 грн. звернуто стягнення на предмет застави вартістю 5 185 871 грн., про що також зазначено в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.10.2015 року(т. 2 ас. 201 - 213).

Дані обставини також свідчать про те, що у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року за кредитним договором №63/25/14-KL від 10.04.2014 року було визнано недійсним договір про розірвання кредитного договору №63/25/14-KL від 10.04.2014 року, укладеного 30.01.2015 року між ПАТ "ЗлатоБанк" та ФГ "Зоря" не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року скасовано вищевказане рішення апеляційного суду та залишено без змін рішення Юрївського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року про відмову у визнанні недійсним договору про розірвання кредитного договору №63/25/14-KL від 10.04.2014 року, укладеного 30.01.2015 року між ПАТ "ЗлатоБанк" та ФГ "Зоря".

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: