Постанова № 57194976, 08.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1307/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000494200, 0000524200, 0000514200 від 01.12.2015 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000494200, 0000524200, 0000514200 від 01.12.2015 року.

У письмових поясненнях представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, тому податкові повідомлення - рішення №№ 0000494200, 0000524200, 0000514200 від 01.12.2015 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки винесені незаконно (а.с. 3-13,87-92 т .1).

Представники відповідача заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що перевірка була проведена відповідно до вимог діючого законодавства та зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 14-31 т. 27).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідач є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17, ст. 50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Інтертелеком» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період 01.07.2013р. по 31.12.2014р. і складено акт № 61/28-08-42/30109015/5 від 10.11.2015р. (а.с. 33-181 т. 27).

За результатами перевірки винесені податкові повідомлення - рішення №№ 0000494200, 0000524200, 0000514200 від 01.12.2015 року (а.с. 15, 17, 19 т. 1).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації», оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки, Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000494200 від 01.12.2015р. на підставі висновків акту, в якому встановлено порушення ТОВ «Інтертелеком» вимог: пункту 152.1 п. 152.2 ст.152 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ із змінами і доповненнями внаслідок чого занижено податок на прибуток від діяльності на загальну суму 47 614 282,5 грн. у тому числі основний платіж 38 091 426 грн. і штрафна санкція 9 522 856,5 грн.

Так, СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС було надано запит до ТОВ «Інтертелеком» від 19.10.2015р. за № 1363/10/28-08-42 з проханням надати окремий облік доходів і витрат діяльності, яка підлягає патентуванню.

На запит від 19.10.15 р. № 1363/10/28-08-42 ТОВ «Інтертелеком» надав відповідь від 23.10.15 р. №4051-17, у т.ч. з наданням дисків з інформацією, яка стосувалась інших питань, порушених у вказаному запиті. При цьому інформація та документи, вказані в акті, як відповідь підприємства на запит від 19.10.15р. № 1363/10/28-08-42 товариством не надавалась.

Інформація щодо торгових патентів, надання копій звітів щодо виторгу касових апаратів і т.д. стосується іншого запиту, наданого посадовою особою відповідача 21.10.15, яким було витребувано: Перечень торгових патентов по подразделениям за проверяемый период; Отчеты о выручке кассовых аппаратов за проверяемый период; Отчеты о реализованном оборудовании (товаре) через кассовые аппараты.

Суд зазначає, що дохід підприємства, як визначено в акті перевірки - це дохід від надання послуг зв'язку фізичним та юридичним особам, телекомунікаційних послуг іншим операторам, реалізації товарів, які пов'язані з наданням телекомунікаційних послуг. Із змісту пояснень вбачається, що на дату надання запиту ГДПРІ ОСОБА_2, а саме станом на 21.10.15, останній вже були надані всі документи як бухгалтерського обліку, так і податкового обліку, у т.ч. касові стрічки, які свідчать про зміст операцій зі споживачами - це поповнення особистого рахунку абонента з зазначенням номеру телефону. Оригінали касових стрічок надавалися податківцям у ході проведення перевірки у повному обсязі, про що свідчить п. 3.8 Акту перевірки.

Таким чином через касові апарати була прийнята готівка в рахунок поповнення особистих рахунків абонентів для отримання телекомунікаційних послуг в мережі оператора, що знайшло своє відображення і підтверджується у даних бухгалтерського обліку про рознесення суми коштів, отриманих через касові апарати підприємства.

Центри обслуговування абонентів, при відкритті яких придбавались торгові патенти, насамперед виконують функції підключення абонентів до мережі оператора, надання різного роду інформації та прийом плати за телекомунікаційні послуги. Обладнання, яке реалізується споживачам, є безпосередньо додатком до різного роду акцій, в ході яких залучаються абоненти до мережі оператора.

Отже основна маса коштів отриманих підприємством і проведених через РРО - це кошти в оплату за надання телекомунікаційних послуг, а не за придбання абонентського обладнання, що підтверджується даними бухгалтерського обліку ТОВ «Інтертелеком».

Крім того, при здійсненні діяльності з продажу супутніх товарів (телефонів, модемів), що підлягає патентуванню, по кожному проданому товару ТОВ «Інтертелеком» враховувало в Декларації вартісні показники доходів та витрат (собівартість проданого товару) підприємства, що відповідно визначали об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Судом встановлено, що у ході проведення перевірки перевіряючим були надані усі первинні документи, що підтверджують обсяги проданого обладнання (терміналів, модемів тощо) та облікові бухгалтерські регістри, по яких можна чітко ідентифікувати доходні та витратні показники від цього виду діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.10 п. 139 ст.139 Податкового кодексу України (на момент вчинення спірних правовідносин), не включається до складу витрат сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку передбаченому п. 152.1, п. 152.2 ст. 152 Податкового кодексу України.

Зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної ст. 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності. Платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначити податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначити податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

Крім цього, пунктом 152.11 ст. 152 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткування цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому: до складу витрат таких платників податку, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов'язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку);

Сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток від діяльності на суму 38 091 426 грн., нормативно і документально не підтверджені висновком економічного експертного дослідження (а.с.32-70).

Таким чином, на думку суду, Відповідачем не правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000494200 від 01.12.2015 року.

Щодо податкових повідомлень-рішень №№ 0000524200, 0000514200 від 01.12.2015 року.

В п. 3.2.2, 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 Акту перевірки, відповідачем зроблено висновок, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Інтертелеком» було завищено податковий кредит за рахунок включення податкових накладних, виданих постачальниками, у зв'язку з не підтвердженням об'єкта оподаткування у продавця в ході документальних перевірок по ланцюгу постачання товарів (послуг) на суму ПДВ 16 625 362,06 грн. по підприємствам ТЗОВ «Стек-комп'ютер», ТОВ «Сайланд», ТОВ ІВФ «Спецтехстрой», ТОВ «Орієнтир», ПП. «БКМ», Фірма «Діаль-Сервіс», ТОВ «Альфа Трейд-к», ТОВ «ТРК ОНЮА «Академія», ВАТ «Нафтовик» ТОВ «Норман А», ТОВ БК «Мештер-буд», ПП. «БКМ», Фірма «Діаль-сервіс», ПП. «Селтек», ТОВ «Сахар Реклама», ПП. «Енергодар Т», ТОВ ТД «Грекова», ТОВ БК «Січеслав», ТОВ СД «Профзв'язок», ПП. «Антакс Е», ТОВ «Вектор телеомунікацій», ТОВ «Модуль сервіс», ТОВ «Перша інвестиційна спілка», ТОВ «Станкотехімпорт ЛТД», ПП «Січ -Запоріжжя», ПП. «Сіес-Лайн», ПРАТ «Ідс аква сервіс», ТОВ «Укртауер», ТОВ «Інтеграл».

ТОВ «Інтертелеком» використовує у господарській діяльності товари, роботи, послуги, придбані у зазначених компаній, в межах своєї діяльності.

Згідно з правовими висновками Верховного суду України у постановах від 09.09.08 у справі № 21-500во08, від 01.06.10 у справі № 21-573во10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цієї особи. Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного V судочинства України від 06.07.05 № 747-IV (надалі - КАСУ) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і 2 ч.І ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Така правова позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яким у рішенні від 22.01.09 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також в інших справах зазначено, що платник податку не повинен відповідати за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім цього, ст. 204 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (із змінами та доповненнями) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Крім цього, ст. 228 ЦКУ передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. З урахуванням цього, можна дійти висновку, що позиція перевіряючих викладена в акті перевірки є незаконною, також з огляду на те, що рішення про недійсність правочину може бути винесене виключно судом. При цьому в акті відсутнє посилання про наявність будь-яких рішень суду з цього приводу.

Згідно з рекомендаціями ВАСУ № 742/11/13-11 від 02.06.11р., для з'ясування обставин відсутності факту здійснення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 11 КАСУ суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судом встановлено, що в підтвердження виконання господарських операцій між ТОВ «Інтертелеком» та контрагентами ТЗОВ «Стек-комп'ютер», ТОВ «Сайланд», ТОВ ІВФ «Спецтехстрой», ТОВ «Орієнтир», ПП. «БКМ», Фірма «Діаль-Сервіс», ТОВ «Альфа Трейд-к», ТОВ «ТРК ОНЮА «Академія», ВАТ «Нафтовик» ТОВ «Норман А», ТОВ БК «Мештер-буд», ПП. «БКМ», Фірма «Діаль-сервіс», ПП. «Селтек», ТОВ «Сахар Реклама», ПП. «Енергодар Т», ТОВ ТД «Грекова», ТОВ БК «Січеслав», ТОВ СД «Профзв'язок», ПП. «Антакс Е», ТОВ «Вектор телеомунікацій», ТОВ «Модуль сервіс», ТОВ «Перша інвестиційна спілка», ТОВ «Станкотехімпорт ЛТД», ПП «Січ -Запоріжжя», ПП «Сіес-Лайн», ПРАТ «Ідс аква сервіс», ТОВ «Укртауер», ТОВ «Інтеграл», у позивача наявні всі передбаченні умовами договорів та вимогами чинного законодавства України первинні ті інші документи: податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, платіжні доручення (докази оплати), реєстри виданих та отриманих податкових накладних, інші (а.с. 1 т. 2 - 302 т. 26).

Суд також зазначає, що законодавством передбачено певні підстави для ведення бухгалтерського обліку, перелік обов'язкових вимог щодо складання первинних документів.

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Цією ж статтею передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Також в Акті перевірки (а.с. 42-48 т. 27), Відповідач зазначає на формування рядка 7 декларації з ПДВ фінансово-господарських взаємовідносин з нерезидентом Alcatel-Lucent International (Франція) по постачанню програмного забезпечення згідно з контрактами від 15.03.2013 № RUT0307516 та від 15.11.2013 № RUT03008261, в зв'язку з чим, на думку Відповідача, ТОВ «Інтертелеком» занижено податкове зобов'язання на суму 16 383 818,02 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Інтертелеком» уклало Контракт на поставку телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення від 15.03.2013 № RUT0307516 з нерезидентом Alcatel-Lucent International (Франція) (а.с. 5-40 т. 16).

ТОВ «Інтертелеком» уклало Контракт на поставку телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення від 15.11.2013 № RUT03008261 з нерезидентом Alcatel-Lucent International (Франція). (а.с. 242-284 т. 16).

Суд зазначає, що згідно з п. 26-1, підрозділу 2, розділу ХХ Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування ПДВ операції з поставки програмного забезпечення.

За умовами контракту з Alkatel-Lucent, предметом поставки є програмне забезпечення, вказане окремою позицією в специфікації і в документах поставки. Таким чином, операції з постачання програмного забезпечення згідно контракту з Alkatel-Lucent звільняються від оподаткування ПДВ.

Згідно Акту передачі Ліцензій до вказаних договорів передано програмне забезпечення/ліцензії та вказано скільки примірників програмного забезпечення передано.

Також при розрахунку суми ПДВ, податківцями не враховано той факт, що згідно з умовами контракту 10% від всієї суми контракту, а саме 3 937 699,90 дол. США (в яку входить ціна обладнання - 2 755 316,16 дол. США та програмного забезпечення - 1 182 383,74 дол. США) ТОВ «Інтертелеком» 27.03.2013 р. було сплачено в якості передплати. Згідно з умовами контракту перед кожною поставкою ТОВ «Інтертелеком» сплачує постачальнику передплату у сумі 10% від вартості поставки, та залишок вартості - після поставки обладнання та програмного забезпечення.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що Відповідачем зроблено неправомірний висновок щодо заниження податкових зобов'язань та не враховано розрахунки між підприємствами для так званих «податкових зобов'язань по програмному забезпеченню».

Встановлені перевіркою порушення щодо неправильного заповнення декларацій не можуть бути підставою для встановлення завищення податкового кредиту та нарахування ПДВ.

Враховуючи наведене, встановлені в акті перевірки № 017-03-22-01-0301/31541451 від 16.01.2016 року порушення не є доведеними, отже позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000524200, 0000514200 від 01.12.2015 року є обґрунтованими, тому їх належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству, отже позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000494200, 0000524200, 0000514200 від 01.12.2015 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000494200, 0000524200, 0000514200 від 01.12.2015 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (код ЄДРПОУ 30109015, адреса: 65007, м. Одеса, вул. М. Арнаутська, 66) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 1 427 554,91 (один мільйон чотириста двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 91 копійку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.