Вирок № 57194797, 14.04.2016, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/758/16-к

Провадження № 1-кп/204/165/16

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді: Юшкова М.М.

при секретарі: Георгієвських Т.В.

за участю: прокурорів Гирявенко О.П.,Лєбєдєвої І.О.

представника потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

представника цивільного відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за №12015040030001152 від 22 грудня 2015 року, відносно -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, українця, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, працюючого водієм у КП «АТП санітарного транспорту» ДМР, не одруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015 приблизно о 21 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_3, рухався у місті Дніпропетровську по вул. Титова з боку вул. Макарова у напрямку вул. Героїв Сталінграду.

На шляху руху в районі перехрестя з пр.Кірова ОСОБА_2, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, при поданні світлофором червоного сигналу, що забороняє рух, не зупинився перед пішохідним переходом та продовжуючи рух, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїжджу частину по пішохідному переходу справа наліво за напрямком його руху на зелений сигнал світлофору для пішоходів.

В результаті дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: гострої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рани тім'яно-потиличної області праворуч, синця лобно-скроневої області ліворуч; закритого уламкового перелому лівої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням відламків, закритого перелому правої променевої кістки в середній третині зі зміщенням відламків, закритого перелому правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням відламків, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день), на підставі пункту 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_2, управляючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п.п. 8.7.3 («е») та 8.10 «Правил дорожнього руху України», що свідчать:

- п. 8.7.3 («е») «червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»;

- п. 8.10 «У разі подання світлофором або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає;

- не ближче 10 метрів до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»,- невиконання яких, згідно висновку судово - автотехнічної експертизи №70/27-49 від 20.01.2016 знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив всі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро каявся, просив пробачення у потерпілої, просив суд призначити покарання, не по'язане з позбавленням волі та не позбавляти його права керувати транспортними засобами, оскільки він працює водієм, інших доходів не має. Заявив, що ним добровільно було надано потерпілій грошові кошти у сумі 3200 грн. на лікування, зазначив, що скоїв кримінальне правопорушення під час виконання ним трудових обов'язків, пояснив, що його відповідальність є застрахованою страховою компанією тому не бачив підстав для стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди.

Представник потерпілої ОСОБА_5 підтвердив всі фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, наполягав на суворому покаранні та просив задовольнити цивільний позов потерпілої у повному обсязі - матеріальну шкоду на суму 17873,91 та моральну шкоду на суму 300000 грн. Визнав часткове відшкодування шкоди обвинуваченим у сумі 3200 грн.

Представник цивільного відповідача КП «АТП Санітарного транспорту ДМР» фактичні обставини справи не заперечувала, визнала факт перебування ОСОБА_2 у трудових правовідносинах із підприємством, але заперечувала проти задоволення цивільного позову.

Представник цивільного відповідача Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Дніпроінмед» у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання провадження був двічі повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні розписки у матеріалах кримінального провадження, тому суд ухвалив розглядати провадження за його відсутністю.

У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає доведеним, що своїми необережними діями, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху України особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, всі обставини справи.

Так обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин невеликої тяжкості.

ОСОБА_2 не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, працює водієм у КП «АТП санітарного транспорту» ДМР, згідно характеристики, виданої за місцем роботи, характеризується позитивно, згідно характеристики, виданої за місцем проживання, характеризується задовільно.

У відповідності до ст.66 КК України у якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд враховуєщире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у вигляді обмеженням волі. Саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, встановлених судом обставинам, що пом'якшують покарання останнього.

Разом з тим, суд враховує дані про особу обвинуваченого, той факт, що він щиро каявся та активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, вчинив злочин з необережності, за місцем роботи характеризуються позитивно, та дійшов до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування основного покарання, та на підставі ст. 75 КК України обвинуваченого від призначеного основного покарання звільняє, якщо на протязі випробувального строку, ухваленого судом, він не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, покладені на нього судом у відповідності до ст.76 КК України.

Вирішуючи питання щодо застосування додаткового покарання до обвинуваченого у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 має посвідчення водія, видане 05.08.2010, у відповідності до наказу від 03.01.2013 №3-к, з 04.01.2013 його прийнято на посаду водія автотранспортних засобів 3 класу в автоколону 2 для роботи на автомобілі санітарний «ВАЗ-2107 К», досі працює водієм, іншого заробітку ОСОБА_2 не має, тому суд не призначає обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Висновок щодо призначеного покарання узгоджуються із правовими позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно до яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значними, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілої до обвинуваченого, суд приходить до наступного.

По справі заявлено цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2, КП «АТП санітарного транспорту» ДМР, ПРАТ «Страхової компанії «Дніпроінмед» матеріальної шкоди в розмірі 17873,91 грн. та моральної шкоди в розмірі 300000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 під час скоєння ДТП був працівником КП «АТП санітарного транспорту» ДМР, працював водієм та згідно наказу КП «АТП санітарного транспорту» ДМР №233-к/тр від 28.09.2015 за ОСОБА_2 був закріплений транспортний засіб - автомобіль санітарний «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.73,71), і згідно дорожнього листа санітарного автомобіля №713067 від 21.12.2015, зазначений автомобіль рухався по встановленому маршруту згідно дорожнього листа (а.с.69).

24 квітня 2015 року між КП «АТП санітарного транспорту» ДМР та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед», було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджено копією полісу АЕ №3263050, зі строком дії з 24.04.2015 до 23.04.2016 (а.с.63).

Проте, відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання, якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та об'єму страждань (фізичних, душевних, психічних), котрі поніс позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення) і з врахуванням інших обставин. При цьому, суд повинен виходити з принципу розумності, справедливості та виваженості.

Встановлено, що власником транспортного засобу - автомобіля санітарний «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є КП «АТП санітарного транспорту» ДМР, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.61) та згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00190-01045-14 від 11.04.2014 останній визнано технічно справним (а.с.62). Тому суд приходить до висновку, що шкода завдана потерпілій ОСОБА_5, повинна бути відшкодована саме КП «АТП санітарного транспорту» ДМР.

Так в результаті дорожньо-транспортної пригоди діями ОСОБА_2, які не відповідали правилам дорожнього руху України, потерпілій ОСОБА_5 завдано ушкоджень середнього ступеню тяжкості, тобто завдана шкода здоров'ю та завдана моральна шкода, що виразилась у моральних стражданнях, пов'язаними з подією ДТП, понесеними травмами, фізичному болю, переживаннями, зміною звичного укладу життя, що пов'язано з втратою працездатності.

У зв'язку з лікуванням потерпілої ОСОБА_5, останньою були витрачені грошові кошти на її реабілітацію, які складають суму 17873 грн. 91 коп., що підтверджено відповідними медичними документами (а.с.19-23,27-35), тому, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню суми 17873 грн. 91 коп. з КП «АТП санітарного транспорту» ДМР на користь потерпілої ОСОБА_5

Також суд враховує, що ОСОБА_2 у добровільному порядку відшкодував потерпілій 3200 грн., у якості завданої шкоди.

Враховуючи понесені потерпілою ОСОБА_5 фізичні та моральні страждання, їх глибину, те, що потерпіла проходить тривале лікування, переживає фізичний біль, втратила працездатність, у зв'язку з чим не може повернутися до звичного укладу життя, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп. з КП «АТП санітарного транспорту» ДМР.

Згідно довідки НДЕКЦ при МВС України в Дніпропетровській області, витрати на проведення судової автотехнічної експертизи складають 613,80 грн. та підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

Речовий доказ, долучений до матеріалів кримінального провадження постановою від 11.01.2016 - автомобіль «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_3, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7, повернути власнику КП «АТП санітарного транспорту» ДМР за належністю.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов'язки, покладені на нього судом.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з КП «АТП санітарного транспорту» ДМР на користь ОСОБА_5 17873 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 91 (дев'яносто одна) коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнути з КП «АТП санітарного транспорту» ДМР на користь ОСОБА_5 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Згідно довідки НДЕКЦ при МВС України в Дніпропетровській області, витрати на проведення судової автотехнічної експертизи складають 613,80 (шістсот тринадцять) грн. 80 коп. та підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

Речовий доказ, долучений до матеріалів кримінального провадження постановою від 11.01.2016 - автомобіль «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_3, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7, повернути власнику КП «Автопідприємству санітарного транспорту» Дніпропетровської міської ради за належністю.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором, потерпілим до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: М.М. Юшков