Ухвала суду № 57192887, 15.04.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/4231/15-ц Провадження № 22-ц/795/286/2016 Головуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Харечко Л. К.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Онищенко О.І., Позігуна М.І.

з участю секретарів: Шкарупи Ю.В., Шевченко М.О., представника позивача Губи І.В., відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2015 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволений, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 89/463 від 28.10.2010 року в розмірі 135561 грн. 67 коп., з яких: 103686 грн. 08 коп. - залишок несплаченого основного боргу, 13644 грн. 43 коп. - відсотки за користування кредитом, 15781 грн. 47 коп. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 2449 грн. 69 коп. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, звернути на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії- Чернігівське обласне правління АТ «Ощадбанк» стягнення на двокімнатну квартиру загальною площею 43,9 кв.м, житловою - 27,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 28.10.2010 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_2 та посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з початковою ціною предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» в особі філії- Чернігівське обласне правління АТ «Ощадбанк» судові витрати в розмірі 677 грн. 81 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги зводяться до того, що суд прийняв передчасне рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідачі намагались робити все можливе для виконання кредитного договору, продовжуючи сплачувати щомісячні платежі, не дивлячись на погіршення їх матеріального становища.

При вирішенні спору суд, відповідно до положень Закону України «Про іпотеку», повинен був дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості предмету іпотеки.

На думку ОСОБА_2, зобов'язання відповідача за кредитним договором не припинилися, право вимоги Банку про повернення кредиту і сплату відсотків залишалося дійсним і підлягало судовому захисту. Отже, суд не врахував, що за змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

Також, судом не було враховано, що квартира, на яку звернуто стягнення, є єдиним місцем проживання для відповідача ОСОБА_4.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.10.2010 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (в подальшому назва була змінена на ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 89/463, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит в сумі 120000 грн. на строк 5 років зі сплатою 22,00 % річних.

11.10.2011 року сторони уклали додатковий договір № 1/423 до основного кредитного договору, відповідно до якого погашення кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 2411 грн. 30 коп. до 10 числа кожного місяця, починаючи з травня 2012 року, та сплачувати відсотки на залишок заборгованості за кредитом до 10 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2011 року. На період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року надається відстрочення погашення кредиту на 6 місяців. Останнє погашення кредиту здійснюється позичальником не пізніше 27.10.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за основним кредитним договором та додатковим договором, 28.10.2010 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, згідно умов якого іпотекодавець передав в іпотеку Банку - іпотекодержателю нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 належним чином не виконував своїх зобов'язань по сплаті тіла кредиту та відсотків, в зв'язку з чим станом на 24.04.2015 року у нього виникла заборгованість перед Банком в загальній сумі 135561 грн. 67 коп., з якої: 103686 грн. 08 коп. основного боргу, 13644 грн. 53 коп. відсотків за користування кредитом, 15781 грн. 47 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 2449 грн. 69 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків (а.с. 18-21).

З вимогою погасити заборгованість Банк неодноразово звертався до відповідачів, проте останні продовжували виконувати умови договору неналежним чином, сплачуючи частково лише відсотки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання, взяті сторонами за договором, повинні виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжував має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяження зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно з встановленим пріоритетом.

Як узгоджено сторонами під час укладення іпотечного договору в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання за кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.

Таким чином, позивач правомірно скористався своїм правом одержати задоволення вимоги за рахунок майна, що було передане в іпотеку, в якості забезпечення виконання зобов'язань боржником, подавши позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу у межах процедури виконавчого провадження в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд при винесенні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки повинен зазначити спосіб реалізації предмета іпотеки та початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Одночасно з рішенням про стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Пунктом 42 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року, передбачено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і п.4 ч.1 ст. 215 ЦПК України. Так, у рішенні обов'язково зазначається: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів шляхом надання права іпотеко держателю на продаж предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Виходячи з зазначеного, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив всі обставини справи та з врахуванням вимог Законів України «Про іпотеку» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», роз'яснень Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених в постанові від 30.03.2012 року № 5, інших положень матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив вірне та обґрунтоване по суті рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України».

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що Банк звернувся до суду з такою вимогою передчасно, адже правовідносини між сторонами не припинилися, оскільки відповідачі продовжували сплачувати борг, а також доводи про те, що суд не врахував, що квартира, на яку звернуто стягнення, є єдиним місцем проживання ОСОБА_4, повністю спростовуються вищевикладеним та не є підставою для скасування рішення суду.

Інші доводи скарги також нічим не підтверджені, а тому до уваги колегією суддів не сприймаються.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і інші доводи заявника щодо застосування норм не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: